Натхнення

Війна в кольорах: Плакати Миколи Коваленка

Графічний дизайнер Микола Коваленко кілька років тому переїхав із Києва до Братислави. Зараз він кожного дня створює мінімалістичні плакати про війну, щоб привернути увагу до подій в Україні. Художник розповів Bird in Flight, як щоденні новини з батьківщини стають приводом для творчості.

Микола родом із міста Токмак Запорізької області, що з перших днів російського вторгнення перебуває під окупацією. В Україні у художника лишилися рідні. Тож у своїх останніх роботах він рефлексує над подіями війни. Так, своє ставлення до країни-агресора митець часто проявляє у спотворенні російського триколору: розтягує його, ламає або ж просто ріже на тоненькі шматки у вигляді солдатів, які падають у синьо-жовту прірву, наче у 8-бітній грі. Більшість робіт Коваленка прості у символічному значенні, тому легко зчитуються і не потребують зайвих пояснень.

Микола Коваленко

Український дизайнер. Закінчив Київську державну академію декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. Працював у рекламних агенціях та дизайн-студіях в Україні, серед яких Saatchi & Saatchi й Publicis. Його роботи виставлялися по всьому світу. Отримав понад 150 нагород міжнародних фестивалів дизайну. З 2015-го живе і працює у Братиславі.

— Початок широкомасштабної війни став для мене шоком. Не знаю, що тут ще сказати. Додалося різноманітних турбот і роботи, також багато малюю для різних волонтерських організацій. Кошти від використання та продажу моїх принтів йдуть різним фондам допомоги Україні. Організовую виставки, щоб привернути увагу міжнародної спільноти до війни. Крім того, тут на місці допомагаю біженцям. Звичайно ж, не висипаюся. Але роблю плакати кожного дня і продовжуватиму, доки Україна не переможе.

Мені складно описати процес їх створення, буває по-різному. Прокинуся вранці, подивлюся новини і роблю плакат, або дорогою на роботу щось спадає на думку. Насправді, досить важко передати ідею, висловити свої відчуття дуже простими формами, а інколи й без слів. За цією простотою стоять роки освіти та досвіду.

Найсильніше візуальне враження під час війни — це чужий прапор на моїй рідній землі. І не просто прапор, а той хаос, розруха та смерть, які він лишає після себе.

Найсильніше візуальне враження під час війни — це чужий прапор на моїй рідній землі.

Одна виставка із моїми роботами зараз проходить у Братиславі, ще дві у процесі підготовки. Також незабаром відбудеться пересувна виставка містами Словаччини й експозиція у Польщі. Щодо спільних виставок, де є мої роботи, то вони були у Канаді, США, Іспанії, Італії та інших країнах.

Реакція на мої плакати різна. Глядачі у Словаччині співпереживають і допомагають, як можуть. До мене звертаються за коментарями телеканали й радіо, беруть інтерв’ю — їм цікава Україна. В онлайні реакція теж в основному позитивна, але є і купа незадоволених ботів та російських патріотів, яких мої плакати дратують. Але якщо є реакція, отже, це працює, і свою роботу я розглядаю насамперед як творчий внесок у інформаційну війну.

Свою роботу я розглядаю насамперед як творчий внесок у інформаційну війну.

Нове та Найкраще

67

257

200
162

Більше матеріалів