Критика

Які часи, такі й малюнки: Портфоліо карикатуриста Янека Кози

Про російське вторгнення в Україну польський ілюстратор Янек Коза дізнався з ранкових новин. Спочатку йому здавалося, що жартувати про війну буде зовсім недоречно, але оскільки його робота як карикатуриста — коментувати найголовніші події у політиці та суспільстві, він узявся і за цю тему.

Навмисно негарні, примітивні й навіть потворні малюнки — не нове явище. Як стверджує колумніст New York Times, так зване потворне мистецтво з’являється у потворні часи. У якості приклада він наводить роботи художника Отто Дікса, які той створював у 1930-х на тлі наближення Другої світової, карикатури Філіпа Гастона у 1960-х, намальовані під впливом расових заворушень в Америці, та шалені кольори Альберта Оелена, знайдені ним у 1980-х під час холодної війни.

Можна дискутувати щодо правдивості цієї теорії, проте наразі в соціальних мережах дійсно шириться тренд на «негарні» малюнки. Серед представників цієї течії — Янек Коза, польський художник та карикатурист. У своїх роботах він зачіпає важливі теми: зміни клімату, права меншин, а віднедавна — війну в Україні.

Янек Коза

Польський художник та карикатурист. Навчався у Польській академії мистецтв у Вроцлаві. Працював з анімацією, створював графічні романи. Уже понад 10 років малює сатиричні нариси для ЗМІ. Має регулярну колонку в одній з найбільших польських газет Polityka, також працює з іншими виданнями.

— Мене надихають звичайні люди, ситуації на вулицях, в магазинах, автобусах. Я намагаюся читати та дивитися якнайбільше, аби знати, що відбувається у світі. Я проводжу 95% свого часу сидячи за столом, гортаючи новини, читаючи статті й копирсаючись у своїй голові. Мені здається, що потрібно чимало емпатії та знань, щоб влучно прокоментувати наші реалії.

Свій стиль можу описати трьома словами: негарний, неохайний і недбалий. Направду, я не приділяю багато уваги стилю. Але для мене важливо, щоб малюнок ніс у собі якесь значення, щоб він був не просто фоном для жарту. Я переконаний, що мої зображення звучать голосніше, ніж написаний на них текст.

Свій стиль можу описати трьома словами: негарний, неохайний і недбалий.

«Що приймаєте?» — «Вакцину»
Після тривалої ізоляції Адам так більше і не вставав
Вплив клімату на людство. Проливні дощі. Спека. Урагани
Наш клімат — це наша внутрішня справа
Католицька церква представила дані щодо статевих злочинів, які скоїли священники. А також плани на майбутнє

Працюючи в газеті, я кожного ранку передивляюся новини. Саме так дізнався про вторгнення Росії в Україну — з ранкових новин. Спочатку я думав, що ця агресія буде спрямована виключно на східні землі — Луганщину та Донеччину. Здавалося, що вторгнення буде схожим на захоплення Криму у 2014 році. Проте це виявилося повномасштабним нападом на всю країну. Мене надзвичайно вразила жорстокість російських військових.

Моя робота як ілюстратора та карикатуриста — коментування найголовніших подій у політиці й суспільстві. Наразі немає нічого важливішого за війну в Україні. Адже вона, крім усього іншого, ще й загрожує і Польщі, і всій Європі.

Спочатку мені було важко щось намалювати, важко жартувати про війну. У перші тижні я майже не брався до роботи. У той час польські медіа й соціальні мережі були переповнені інформацією про допомогу біженцям та солдатам, які воюють за Україну. Ці повідомлення були вкрай важливими, і я не хотів відволікати людей від них. Потім з’явився внутрішній запит на якесь пожвавлення, відродження, і я почав малювати.

Малюнки та меми допомагають зняти стрес і привертають увагу до подій в Україні. Вони можуть мобілізувати людей і заохотити їх долучатися до антивоєнних протестів. Вони демонструють підтримку, а крім цього — зображують ворога як жорстоке та жалюгідне створіння. Вважаю, що зараз це також важливо. Утім, я намагаюся уникати пропаганди чи спрощення реальності.

Малюнки та меми допомагають зняти стрес і привертають увагу до подій в Україні. Вони можуть мобілізувати людей і заохотити їх долучатися до антивоєнних протестів.

Одного дня я натрапив на допис, в якому йшлося про те, як українські військові обшукали речі росіян з підірваного танка і знайшли там купу краденого. Поміж іншого вони натрапили на іграшкову машинку. Тоді я уявив собі ситуацію, як російський солдат даруватиме цю іграшку своїй дитині. Як вона почуватиметься, коли одного дня дізнається, звідки взялася іграшка? Як можна поєднувати в собі любов до власної дитини зі звірством стосовно чужих дітей?

«Синку, я привіз тобі подарунок. Тільки спочатку помий його»
«Це просто шопінг»
Санкції
«Ми досягли певного компромісу»
«Ми сподівалися, що це буде цивілізована війна»

Що далі люди живуть від України, то менше вони знають про цю війну. І тому я продовжую малювати, звертаючись до користувачів звідусіль і розповідаючи їм про те, що відбувається. Люди не повинні сприймати війну в Україні як «ще один збройний конфлікт десь там у світі».

Проте я не обманюю себе. Я не вважаю, що творчість може змінити світ і суспільство. Вона лише допомагає обмінюватися думками, знаходити тих, хто мислить як ти. Крім того, малюнки сприяють тому, аби відшукати шлях до обговорення важливих та складних тем.

Я не вважаю, що творчість може змінити світ і суспільство.

Я б хотів сказати українцям: годі вже дякувати полякам! Наша допомога — абсолютно природна та логічна реакція. На Україну здійснено напад, мирне населення потерпає від жахливої жорстокості. Наша допомога — це наш обов’язок.

Я дуже щасливий, що поляки згуртувалися заради України. Направду, я трохи здивований масштабами суспільної підтримки, особливо пригадуючи, що раніше поляки не так уже й охоче допомагали біженцям. Я не вірю у нації, для мене неважливо, хто з якої країни. Ми, люди, маємо підтримувати одне одного.

Мігранти забирають наші робочі місця
«Вам мене… не зупинити!»
Маю останній «Біг Мак». А «Кока-коли» вже нема
Поляки допомагають біженцям. І влада це дозволяє
«Але ж тут нічого немає». — «Цього року ми даруємо тобі надію»

Нове та Найкраще

8 525

1 073

884
1 341

Більше матеріалів