Кухонна драма: Чому «Ведмідь» — головний інді-серіал року

Якщо ви пропустили тогорічну прем’єру «Ведмедя» від Hulu, ви мали чути про вихід його продовження з двох причин. Перша — новий сезон кращий за попередній. Друга — творці шоу залучили Джеймі Лі Кертіс, Сару Полсон та Олівію Колман (щоправда, лише в епізодичних ролях). А серіал, у якому лауреатка премії «Оскар» з’являється на п’ять хвилин, аби скромно чистити гриби, вартий уваги.

Одна з окрас першого сезону «Ведмедя» — харизма Джеремі Аллена Вайта. Він зіграв успішного шеф-кухаря Кермі Берзатто, який після самогубства брата береться рятувати сімейний бізнес, сендвіч-бар «Яловичина» (The Beef). Шоу принесло Джеремі звання найсексуальнішого серіального кухаря — хоча у першому сезоні його персонаж не займався сексом.

Вайту вдалося створити образ геніального, але травмованого творця, що намагався відповісти на складні питання. Як віддаватися своєму покликанню, залишаючись при цьому гарною людиною? Чи можна досягти успіху, не будучи травмованим? А травм у Кермі вистачало. Власне, якщо його боротьба з панічними атаками, залежністю та колективом власного ресторану була головним атракціоном першого сезону, то сюжет другого фокусується на команді закладу. Події другого сезону досі розгортаються на кухні, серед гарячих пателень, хаосу й метушні, але тепер це лише декорація, на фоні якої розкривається головна тема серіалу — трансформація. Вона проявляється тут у двох площинах: матеріальній — перетворення забігайлівки, що банкрутує, на елітний заклад із мішленівськими амбіціями (він називатиметься «Ведмідь», The Bear, співзвучно зі старою назвою закладу «Яловичина», The Beef); та метафоричній — психологічній реконструкції, через яку проходить кожен герой. Слідкувати за цими змінами цікавіше, ніж за чварами на кухні.

Події другого сезону досі розгортаються на кухні, але тепер це лише декорація, на фоні якої розкривається головна тема серіалу — трансформація.

Другий сезон, незважаючи на свою зворушливість, вийшов видовищним. Темп оповіді постійно змінюється: за подіями, які викликають емоції, йдуть епізоди, що потребують від глядача медитативного споглядання. Це робить «Ведмедя» американською інді-драмою, запакованою в серіальний формат. Тут є команда аутсайдерів. Їхні персональні історії побудовані настільки детально, що легко впізнати себе у кожному. Такий підхід до створення персонажів перетворює нервове шоу про кулінарію на терапевтичний серіал, на кшталт «Теда Лассо», але при цьому з потрібною долею напруги.

Темп оповіді постійно змінюється: за подіями, які викликають емоції, йдуть епізоди, що потребують від глядача медитативного споглядання.

Перехід від «Яловичини» до «Ведмедя» кожного співробітника — це оповідь про вдосконалення навичок та емоційне зростання. Один із найяскравіших епізодів присвячений Річі (його зіграв Ебон Мосс-Бахрах) — нестабільному персонажу, чия невпевненість у собі псує його стосунки з оточуючими. Якоїсь миті здається, що Річі зламається, але, пройшовши стажування в одному з закладів, він, ніби герой самурайського кіно, через дисципліну та служіння повертає власну самоповагу. Ця серія діє на глядача терапевтично.

Не такий ефектний, але не менш сильний конфлікт переживає Сідні — молода шефиня, яка ставить на карту своє майбутнє, довіряючи кар’єру Кермі. Її шлях є дослідженням поняття життєвого поклику. Яким благословенням та прокляттям він може стати та чим потрібно пожертвувати, аби слідувати йому? Сід переймається долею ресторану, бо на відміну від хаотичного шефа вивчила ринок і знає, як багато закладів зачиняються через конкуренцію. Демони героїні — страх провалу та самотності. І вона поступово їх перемагає.

Окремо стоїть шостий, найдовший, епізод сезону. Перед нами флешбек: сім’я Брезатто готується святкувати Різдво. Джеймі Лі Кертіс грає істеричну матір Кермі. Дивлячись на неї, ми розуміємо, в якій атмосфері пройшло дитинство головного героя. Цей епізод є справжнім емоційним слешером, який можна дивитися як окремий фільм.

Проходячи з персонажами їхній шлях трансформації, глядач нарешті дістається фіналу — відкриття ресторану, результату роботи дружньої команди, сфокусованої на спільній справі. Талановитий, але травмований лідер — її окраса, а не обов’язкова умова. А «Ведмідь» не чергове шоу про пошук себе, а маніфест людяності та взаємодовіри.