Мистецтво швидкого реагування: «Третя світова війна» Ігоря Гусєва

Уже протягом кількох місяців Гусєв створює по новій роботі щодня, називаючи свою творчість мистецтвом швидкого реагування. Художник переосмислює вплив російської культури на себе та українське суспільство загалом. Він працює з зображеннями у старих книгах, додаючи до них влучні фрази, або власноруч робить нові обкладинки. Митець розповів Bird in Flight, як це — творити у місті, яке хочуть захопити окупанти.

— З початком війни я відчув себе урбаністичною твариною, за якою ведеться цілодобове полювання. Дізнався багато нового про себе та своїх знайомих. Усі мої звичні стани, включаючи мрійливість і споглядання, перетворилися на лють.

Я перестав працювати в одній зі своїх студій, що знаходиться на березі моря. Російська ескадра на горизонті викликала надто суперечливі почуття. Зате тепер в Одесі модно говорити українською, чого не спостерігалося останні тисячу років. Приїжджих мало, але вони є. Купаються в морі, яке кишить російськими мінами.

Кожен має свою війну. У солдата вона одна, у волонтера інша, у художника — третя. Головна моя зброя — це погляд, що аналізує реальність. Ворог, який прийшов на нашу землю, за всієї своєї кровожерливості досить тупий і комічний. Тому головним своїм завданням я вважаю створення оперативних наративів. Метафізика, яку я шукав у своїх роботах у довоєнний період, змінилася іншим підходом. Його можна охарактеризувати як мистецтво швидкого реагування, скорочено «МИШВИР».

Я перестав працювати в одній зі своїх студій, що знаходиться на березі моря. Російська ескадра на горизонті викликала надто суперечливі почуття.

Від формулювання «на злобу дня» віє чимось совковим. А от мистецтвом швидкого реагування зараз зайнятий практично кожен український художник. Для створення такого мистецтва потрібно перебувати у стані зміненої свідомості, а це передбачає:

— сирени повітряної тривоги, постріли, вибухи;
— інформацію про те, що відбувається, з власного вікна або з інтернету;
— бажання висловити все, що ти думаєш про цю грьобану війну.

Якщо це присутнє, треба швидше домальовувати, підфарбовувати і викладати в мережу, доки не розрядився гаджет. Сьогодні нам доводиться переосмислювати буквально все — стереотипи, моделі поведінки, своє ставлення до культури та соціуму — і робити це у режимі військового буддизму: тут і зараз, під обстрілами й бомбардуваннями.

Іноді комендантська година триває по кілька діб і доводиться використовувати все, що є під рукою. А це переважно старі альбоми з мистецтва та книги з найближчої барахолки. Для мене це навіть не вандалізм. Якщо говорити метафористично, це як пошук нового ставлення до всенародно улюбленого радянського фільму, режисер якого підтримав «спецоперацію». Що стосується кенселінгу російської культури у принципі, то для початку на пам’ятники Пушкіну та Катерині я б одягнув дискотечні кулі. Модно й позитивно.

Іноді комендантська година триває по кілька діб і доводиться використовувати все, що є під рукою.

У Росії в мене залишилися лише друзі друзів. Але щоб визнати, що ти причетний до всього цього божевільного трешу, який робить РФ, необхідна особлива сміливість, проте вона, як правило, атрофується в комфортному житті. Тож побажати росіянам я можу лише одного — швидше позбутися своїх комплексів. Бажано зенітно-ракетних.

Побажати росіянам можу лише одного — швидше позбутися своїх комплексів. Бажано зенітно-ракетних.

Моє найсильніше візуальне враження під час війни — український прапор, який став символом волелюбності та патріотизму у всього людства. Зрозуміло, що сьогодні це тренд, але все одно приємно й тепло.

Роботи з серії «Третя світова війна» були на виставках у Берліні, Празі, Римі, також плануються експозиції в Амстердамі, Брюсселі й Відні. Гадаю, з залишків того, що повернеться з Європи, можна буде щось зібрати для виставки в Україні.