«Я працюю як пропагандист»: Воєнні плакати Олексія Сая
Київський художник Олексій Сай працює з різними медіа. Наприклад, з 2007 року митець використовує як інструмент візуальної мови програму Microsoft Excel. Створена за його допомогою серія Excel-Аrt критикує глобальну корпоративну культуру її ж засобами. Зараз він вирішив використовувати свій досвід роботи в рекламних агенціях та робити плакати. Олексій розповів Bird in Flight, як на його творчість вплинула війна.
Український художник, графік. Закінчив відділення графічного дизайну Київського художньо-промислового технікуму і відділення станкової графіки Академії образотворчого мистецтва та архітектури. Його роботи були представлені на світових аукціонах та виставлялися у США, Великобританії, Німеччині, Швейцарії й Україні. Номінант премії PinchukArtCentre 2009 року. Живе і працює в Києві.
— Зараз я живу в Києві, працюю в майстерні, а з початком комендантської години йду додому і продовжую працювати там. Війна — це такий момент, коли ти робиш вибір. Я свідомо вирішив не переривати художню практику, а просто повністю переорієнтувався на війну. Зараз роблю щось на кшталт пропаганди: плакати, постери і так далі. Намагаюся працювати якомога більше, щоб приносити користь тут і зараз всім. Віддаю багато своїх робіт на різні аукціони, які підтримують Україну.
Плакати почав створювати, бо мав відповідний досвід під час роботи в рекламних агенціях. Тобто я знаю, як це робити і чому. Ми так само переорієнтувалися з перших днів війни в 2014 році, тому для мене це не було питанням. Ідеї для робіт беру з новин: сиджу з ноутбуком, шукаю картинки і роблю з них колажі або малюю.
У мене є син, який допомагає мені робити 3D. Інколи створюю роботи дуже швидко, іноді буває довго. Але я намагаюся творити так, щоб це не займало багато часу. Бо час зараз важливіший за якість.
Намагаюся творити так, щоб це не займало багато часу. Бо час зараз важливіший за якість.
Зараз один і той самий сюжет часто одночасно виникає у всіх, хто робить щось подібне. Це нормально і навіть правильно, тому що це, так би мовити, направлена думка. Я не надто багато зараз думаю над своєю художньою особистістю і тим, що я маю робити як художник. Я працюю як пропагандист: що ефективно — те й годиться.
Серія «Новини» з клубами диму — це роботи на кожен день, я їх роблю доволі швидко. Це такі досить однакові картинки диму, вибухів. Починаючи з 2014-го я робив дим з металу, але то був дим із гранати, що якось впала мені в ноги на Майдані. А тепер це дим із того, що, на щастя, не біля мене. Хоча в Києві я вже бачив досить близько вибухи від ракет.
Я працюю як пропагандист: що ефективно — те й годиться.
Серія плакатів з медалями для росіян присвячена їхній пропаганді. Як і всі, я був в шоці від того, що вони називають своєю військовою звитягою. Не думаю, що ця інформація якось доходить до них у їхній країні, але, можливо, хоч через мої плакати щось дійде. Знаю, що в рунет ці роботи потрапили, тому нехай думають.
Остання моя виставка в Росії була ще десь на початку минулого десятиліття. З тих пір я не надто уважно слідкував за російським мистецтвом і не підтримував контакт із місцевими художниками. Щоб я їм хотів сказати? Біжіть! От і все.