Ми за ідею: Як українські креативщики допомагають під час війни

The Brief: Prevent the WW3

Це буквально бриф для представників креативного класу з усього світу. Мета — заохотити їх створювати проєкти, які б допомогли запобігти Третій світовій війні та привернути увагу до України.

— Ідея з’явилась у перші дні війни. Над проєктом ми працювали рівно 12 годин: ввечері вже зробили лендінг. Бриф з’явився у відповідь на стратегічне питання: як сфокусувати зусилля українських креативників, що на той момент робили дуже багато всього — банери, меседжі тощо, однак все це були точкові активності. Потрібен був фокус, тож ми зі стратегом Андрієм Міщенком сформували чотири комунікаційні цілі, на яких варто було зосередитися. Звісно, потім вони змінювалися багато разів. На той момент, приміром, усі вимагали від НАТО закрити небо — вже за кілька тижнів стане зрозуміло, що цього не буде, і краще перефокусуватися на озброєння для України. 

Власне, коли ми сформували цілі, копірайтерка Юля Івакіна сказала: «Та це ж бриф. У нас є завдання. У нас є клієнт — це Україна. У нас є чіткі таски». Тоді ми зрозуміли, що можемо помножити зусилля українських креативників, якщо буквально «забрифуємо» світове ком’юніті. Дамо їм чіткий стратегічний гайд і, що найважливіше, нагадаємо: креатив може й повинен допомогти.

Про наш бриф одразу написало одне з найбільших видань для креативної індустрії Adweek, директорка Miami Ad School розповсюдила його серед студентів і партнерів школи, багато західних креативників зашерили в LinkedIn.

Ми отримали понад 100 листів з пропозиціями від дизайнерів, копірайтерів. Тоді ми зрозуміли, що варто уточнити в брифі: це не конкурс ідей, а заклик до реальних дій. І, звісно, ми цінуємо кожну пропозицію, але для нас найважливіше, щоб автори самостійно реалізували кампанії. 

Креативний директор із Сан-Франциско, чия сім’я на той момент мешкала в Києві, запропонував HoReCa додати алкогольний «Коктейль Молотова». Ми ж підказали, що краще назвати його «Бендера-смузі», щоб відійти від радянського. Наскільки я знаю, ідея пішла в роботу. Ще є проєкт .PNG Protests, автори якого зашифрували метадані (які містять факти про те, що відбувається в Україні) в зображення усміхненого Путіна. Треба лише натиснути правою кнопкою на зображення, щоб відкрився текст про злочини в Україні.

Ще один автор попросив нас допомогти з ідеєю для білборда в місті Мілвокі, штат Вісконсин, який він хотів використати для України. Сергій Малик, креативний директор агенції ANGRY, помітив, що Мілвокі — це місто-побратим Ірпеня, який на той момент не сходив зі шпальт. Тож ми й написали, що Ірпінь — це місто-побратим Мілвокі, яке чекає на допомогу, розмістили QR-код для донату, та й усе. Борд без усіляких правок беруть у реалізацію.

Буквально за тиждень ми взяли участь у американському подкасті про маркетинг Lead Balloon. Виявилося, що ведучий родом з Мілвокі та співпрацює з місцевою адміністрацію, тож він пообіцяв розповісти про ідею борда. Після подкасту з нами зв’язався редактор медіа Milwaukee Independent, він написав великий матеріал. Тоді ми вирішили масштабувати ідею та почали писати в муніципалітети побратимів українських розбомблених міст. Уже долучилися Литва та Польща; Латвія і Словаччина у процесі підготовки.

Є одиничні, але дуже щемкі прояви кампанії. Наприклад, мені написав власник фірми з продажу фургонів з Південної Кароліни, сказав, що хоче долучитися. Ми зробили віжуал на фургон, що їздить усім штатом, де написали: «Південна Кароліно, південна Україна чекає на твою підтримку», і дали фото Маріуполя.

Never Again Gallery

Сьогодні агітаційні листівки та пропагандистські плакати замінили ютуб-канали, телебачення та меми. Never Again Gallery вирішили уявити, як би міг виглядати плакат, що зображує українського солдата та російського загарбника.

— Ідея проєкту з’явилася в копірайтерів Оксани Гончар та Сергія Малика, на реалізацію знадобилося близько трьох тижнів. Ми зібрали принти Другої світової, домовилися з ілюстраторами, розробили сайт. Над переосмисленням цих плакатів працювали 20 українських художників та ілюстраторів.

У період з 1939 по 1945 рік країни антигітлерівської коаліції, зокрема Велика Британія та США, створили сотні емоційних плакатів. Із закликами, інструкціями й мотивацією. Ми свідомо не використовували плакати, створені в СРСР.

Тепер ми займаємося просуванням продукту і працюємо над можливістю проведення міжнародних виставок. Хочемо нагадати західним країнам, що вони були колись сміливими й уже об’єднувалися проти спільного ворога — нацистської Німеччини. Never Again Gallery звертається до історичної пам’яті з проханням підтримати Україну в ситуації, що дуже нагадує події 80-річної давнини.

За перший тиждень проєкт відвідало понад 50 000 користувачів. На сайті немає прямого заклику до збору коштів, бо наша мета перш за все проінформувати, але ми пишемо й про те, як можна допомогти.

KINODOPOMOHA

«Якщо стукіт яблук, що падають, не нагадує вам автоматну чергу, то ви не були на війні». «Якщо звук скреготу сміттєвого бака об сміттєвоз не нагадує вам снаряд, що розривається, то ви не знаєте, що таке війна». Так починається відео, створені об’єднанням кінематографістів KINODOPOMOHA, які документують воєнні події в Україні. Серед робіт об’єднання є хроніки бомбардування Києва, репортажі з тренувань тероборони, сюжет про спротив Миколаєва та ще десяток роликів з прифронтових зон. 

— Ми чекали якоїсь ескалації, тож створили чат з кінематографістами для обміну інформацією ще за два тижні до вторгнення. Коли все почалося, ми вже мали план. Далі ми розв’язували питання з технікою, акредитацією для знімань, координацією з військовими, обмінювалися досвідом щодо нових реалій знімань і порадами з забезпечення безпеки.

По суті ми допомагали кінематографістам робити те, що вони вміють найкраще — документувати події. Також ми вирішили монтувати свої власні відеорефлексії на те, що бачили день у день — так з’явився наш ютуб-канал.

Одразу почало накопичуватися багато матеріалу, ми намагалися поділитись ним зі світовими виданнями, бо в перші дні ще не було такої кількості представників міжнародних медіа. Так ми змогли обмінюватися досвідом із західними репортерами, адже воєнні журналісти були краще підготовлені до знімань в умовах війни. Але й ми швидко всього навчилися. Наша робота не конфліктує з тим, що роблять вони, адже часто ми знімаємо зовсім по-різному. Ми максимально допомагаємо їм, бо результат їхньої роботи швидше потрапляє до новин і розповідає про жахи війни світу, що впливає на постачання зброї та гуманітарної допомоги Україні.

Ми постійно тримаємо зв’язок з військовими, теробороною, поліцією, моніторимо новини, соціальні мережі. Буває, що фінальний ролик створюється з матеріалів різних команд.

На ютубі наше ядро глядачів з України (54%), потім Польща (7%), Німеччина (5%), США (5%) і Росія (3%). У соцмережах ми не робили окремі сторінки проєкту, тому для розповсюдження контенту користуємося сторінками наших друзів і колег.

Поки плануємо й далі накопичувати матеріал, монтуючи короткі історії. Є частина матеріалу, яку ми зможемо використовувати лише після війни. Багато історій ще знімаються, адже ми стежимо за долями героїв, яких зустріли, і чекаємо на розвиток подій.

Meta History Museum of War

У мирний час Meta History займалися криптовалютою, але після вторгнення Росії створили NFT-музей з дропами (придбання яких піде на допомогу Мінцифри України) і хронологічний літопис воєнних подій водночас. NFT-дроп складається з дописів офіційних осіб про війну та ілюстрації змісту допису від українського художника.

— Проєкт має дві головні цілі: зберегти пам’ять про реальні події російсько-української війни, а також зібрати максимальну фінансову підтримку від світової диджитал-спільноти. Отже, MetaHistory — це не просто NFT-колекція чи майданчик для продажу, це історичний літопис на базі сучасної технології блокчейн. Завдяки їй неможливо замінити, видалити чи внести корективи в події, що були занесені в колекцію, адже всі «експонати» музею пронумеровані й мають чітку хронологію.
 
Ми не обмежуємо митців у їхньому баченні, майже немає правил зображення змісту новини. Багато робіт були зроблені прямо в укриттях під звуки сирен і вибухів.

Війна скріпила український народ, тому зібрати команду було нескладно. Ми створили групу в телеграмі й додавали знайомих, а вони, своєю чергою, своїх знайомих. Це були художники, маркетологи, розробники, люди різних професій з досвідом і без.
 
Продаж перших 100 зображень запустився приблизно через місяць. Тепер у команді 13 основних учасників і ще багато помічників. Художників близько 150, є ліміт щодо кількості робіт на людину, тому вони завжди різні. Кошти на створення проєкту були витрачені лише на акаунт у твіттері з 1000 підписників ще на самому початку. У першому дропі 99 артів новин по 22 екземпляри кожного, на аукціоні ще 4, а також 11 ілюстрацій з колаборації з Prospect100 в одному екземплярі.

100% коштів з продажу безпосередньо йдуть на криптогаманці Міністерства цифрової трансформації України, далі сума розподілятиметься на гуманітарну допомогу й відбудову об’єктів культурної спадщини України спільно з Міністерством культури України. Власники NFT, завдяки голосуванню, матимуть змогу взяти участь у розподілі коштів на відновлення культурних об’єктів.

We are not just bricks in the wall

Група Pink Floyd співала про те, що будь-яка система створена з цегли і що ми не повинні бути її матеріалом. Символом авторитарної системи стала не тільки Берлінська стіна, а й цегляні стіни Кремля. Але, як і стіна в Берліні, московська цегла перетвориться на полотно для вираження незгоди та спротиву — автори проєкту We are not just bricks in the walls (
Ми не просто цеглини в стінах) пропонують намалювати графіті або антивоєнний лозунг на віртуальній кремлівській стіні за донат, який піде на допомогу ЗСУ.

— Наш розробник сайту, разом зі своєю дівчиною придумав цей проєкт, сидячи в коридорі під час обстрілу. Суть у тому, що за донат людина отримує змогу намалювати щось на цій стіні Кремля, таким чином залишивши віртуальне послання України та всього світу.
 
На весь проєкт пішло близько тижня. Ми витратили приблизно 150 грн на купівлю домену і заплатили 50 доларів за сервер. У команді було чотири людини: розробник Ярослав, Артем — дизайнер та ілюстратор, Настя й Дані — проджект-менеджерки.
 
Ідея полягає в тому, що імперських режимів у цивілізованому світі бути не повинно. Тож за допомогою нашого проєкту ми хотіли привернути увагу до російського режиму, а також до російсько-української війни, що є безпосереднім породженням цього режиму.
 
Є два дописи, які нам усім найбільше подобаються. Це «Открыть глаза не преступление», що є прямим посланням до росіян, і малюнок з написом «help us to survive this deadly love». Також ми вирішили видаляти жорстокий гейтспіч.
 
Поки на стіні 30 написів, що еквівалентно 300 доларам, які полетіли прямо до Міністерства соціальної політики України. Проєкт поширився за допомогою «народного телеграфу» через сторіз, більшість донатів — це наші друзі та друзі друзів, але є також з Європи та Америки.

Ukrainians say: ДЯКУЮ

За гештеґом #ukrainianssaythankyou інстаграм покаже дописи з жовто-блакитними плакатами, що висять на стінах європейських міст. Ці плакати 21 мовою і створили автори проєкту Ukrainians say: ДЯКУЮ. Їхні готові постери можна завантажувати та вільно поширювати.

— Хотілося, щоб звичайні люди з різних країн бачили нашу вдячність за кожен донат, теплий чай, ковдру та плакат на мітингу. Проєкт реалізували приблизно за тиждень. У команді нас двоє, але людей, які допомагали, значно більше. З витрат — лише купівля домену на сайт.

Нашим завданням було зробити так, щоб постери можна було максимально легко реалізувати. Саме тому ми зупинилися на чорно-білому друці та жовто-блакитному офісному папері, який можна купити в канцелярському магазині.

Ми регулярно отримуємо меседжі від людей, які натрапили на наші постери на вулицях і сканували QR-код. З нами поділилися фото із Франції, Німеччини, Польщі, Естонії, Великої Британії, Нідерландів та багатьох інших країн. Дуже раді, що проєкт став таким глобальним не тільки віртуально. Уявіть лишень людину, яка прихистила українців, а по дорозі на роботу побачила постери зі словами вдячності.