Мов троянди пелюстки — вуста: Що всередині еротичного зіну «Грішниця»

Смерть друкованих журналів, яку ще нещодавно пророкували, виявилася передчасною. Ринок преси, розрахованої на масового читача, похитнувся, зате почали з’являтися журнали і зіни від незалежних видавців. Журнали Saliut Magazine і Your Art, зіни від «Гіпертелії», «Катакульту» і «Потопу». Частина з них звертається до спадщини 90-х у дизайні та контенті і переосмислює її.

Еротичний зін «Грішниця», який придумала художниця Julie Poly, навіяний еротичними журналами, на кшталт «Пан+пані». У створенні першого номера брали участь група 665, художники Kinder Album, Анна Магас, Єлизавета Жданова, Ніна Мурашкіна, Олена Іванова, Вікторія Довгадзе, Нікіта Гудзовський, а також сама Julie Poly.

— Я давно хотіла випустити зін, але не знала, як реалізувати цю ідею. Потім у моєму житті з’явилася Укрзалізниця, і я поринула у процес підготовки друкованого видання. Після виходу книги я зрозуміла, що тепер без проблем зможу зробити невеличкий журнал. Головна мета «Грішниці» — зібрати в рамках одного видання художників, що працюють із темами, які я й досліджую у своїй практиці: еротика, сексуальність, сприйняття тіла.

Я від початку хотіла зробити зін із відсиланнями до старих еротичних журналів, тому у процесі дослідження ми скупили, напевне, всі подібні видання на OLX, переглянули багато онлайн-архівів. Більшою мірою естетика «Грішниці» навіяна такими журналами, як «Симона», «Пікова дама», «Пан+пані» та інші.

Мені здається, що всі з часом повертаються до минулого і своїх витоків, рефлексують і переосмислюють колись отриманий досвід. Так і мої проєкти ґрунтуються виключно на особистому досвіді. Я ж росла у 90-х, бачила всі ці журнали, навіть виписувала Cool Girl. Це було частиною того часу і якоюсь мірою вплинуло на моє бачення. Але незважаючи на те, що у «Грішниці» є відсилання до естетики видань 1990-х і 2000-х, усе одно ми створювали журнал відповідно до сучасних тенденцій. По-моєму, він навіть трохи панковський вийшов.

Я росла у 90-х, бачила всі ці журнали, навіть виписувала Cool Girl. Це було частиною того часу і вплинуло на моє бачення.

Над створенням журналу працювали я — як авторка ідеї та креативна директорка, Сніжана Чернецька — як арт-директорка і Марина Шулікіна — як редакторка. У ролі кураторки виступала також я. Коли я шукала художників, яких хотіла б запросити в дебютний номер, то відкрила для себе багато крутих авторів, які працюють з темою еротики. Через невеликий формат довелося обмежувати кількість учасників, але, сподіваюся, в наступних номерах вдасться співпрацювати з багатьма талановитими митцями.

Поки плануємо випускати журнал двічі на рік, і за задумом кожен номер буде відрізнятися від попереднього. Я хочу не прив’язуватися до якоїсь певної айдентики, а завжди робити щось актуальне. Тираж «Грішниці» лімітований, і для тих, хто не встигне отримати друкований випуск, я вирішила зробити онлайн-версію на платформі OnlyFans. Гадаю, цей майданчик ідеально відповідає концепції журналу.