Крейзі Микита

В історії фотографії відомо досить прикладів, коли художник працює з однією моделлю протягом тривалого часу і згодом вибудовує повноцінний проєкт на зображеннях однієї людини. У подібних випадках модель — муза, друг, соратник, а в деяких ситуаціях і повноправний творець. Такі стосунки допомагають фотографу певним чином перевинайти себе, а часто і стають візитівкою автора. Юрген Теллер працював із Шарлоттою Ремплінг, Роберт Мепплторп знімав Патті Сміт, а Ман Рей — Лі Міллер.

Микита, якого українська фотографка Марина Фролова знайшла у невеликому українському місті, чию назву вона вважає за краще не розголошувати, став для неї якраз такою музою. Після трирічної перерви у фотографії вона почала знімати субтильного хлопця з андрогінною зовнішністю. Результат тісних взаємин фотографки та моделі — проєкт, у якому об’єдналися божественне і національне.

— Зараз я живу в невеликому місті, де процвітає несмак, обивательщина, фанатизм та гомофобія. Іноді мені здається, що це місто застрягло у 90-х. Більшість чоловіків схожі на гопників, жінки обтягують стегна та груди, щоб продемонструвати готовність до запліднення і виношування дитини. Усі зайняті задоволенням базових потреб. Якщо ти не схожий на решту — довжиною волосся, орієнтацією чи ще чимось, — тут тебе ображатимуть чи битимуть.

Мої канали сприйняття забиті, хочеться втекти від цього нездорового суспільства до свого внутрішнього світу. Один зі способів самозбереження для мене — це зйомки. Коли тікати нікуди, мимоволі починаєш шукати красу і вибудовувати свій паралельний всесвіт.

На Микиту я натрапила у фейсбуці, й перше запитання, яке я поставила, — як він виживає у цьому місті. Микита дуже тонка, сприйнятлива, начитана людина, і хлопцеві з такою зовнішністю нелегко жити в подібних обставинах. Для мене людина зі схожим світовідчуттям тут — подарунок долі, ми швидко потоваришували.

Для мене людина зі схожим світовідчуттям тут — подарунок долі.

Коли ми познайомилися, я хотіла фотографувати після трирічної паузи, а йому були потрібні світлини для портфоліо. Я просто написала йому: «Микита, ти сліпуче гарний, давай я тебе познімаю». Спершу я думала лише про подачу картинки, мені було цікаво експериментувати з кольором та формою. Через місяць зйомок почав вимальовуватися зміст серії. Але тільки зараз мені вдалося запланувати кілька ключових кадрів, які зможу зробити приблизно через місяць.

Микита ідеальний: нескінченно гарний і пластичний, як світанок, вогонь, море чи небо. У роботі ми віддзеркалюємо одне одного, він розуміє мене моментально. Ми багато сміємося під час зйомок.

Мені подобається створювати картинку таким чином, щоб вона легко читалася кожним, була іконоподібною та архетиповою, але обов’язково вносила частку дискомфорту у свідомість глядача. У даному випадку дратівлива ланка — сам Микита. Я не сподіваюся зруйнувати світ гомофобії та фанатизму, але було б добре, якби мені вдалося хоч трохи похитнути його непорушність. Крім іншого, за допомогою цього проєкту я досліджую свої особисті стосунки з «Богом» та «Богом» у собі й навколишньому світі. (Я не релігійна і досить іронічно ставлюся до різноманітних конфесій.)

У проєкті є фешн-складова. Ми з Микитою відзняли кілька кампаній для українських дизайнерів одягу та збираємося продовжувати. Але ми беремо лише ті замовлення, які нам імпонують за стилем одягу й настроєм. Мені подобається знімати фешн-історії, і у нас хороший тандем.