Як міллю поїдений я спліном: Поетичні знімки про сумне

«Сплін» з грецької перекладається як «селезінка», хоча ми і звикли, що це слово означає нудьгу. Справа в тому, що стародавні греки вважали, ніби саме селезінка є причиною виникнення депресії. Звичайно, селезінка тут ні при чому, але, згідно з останніми даними ВООЗ, 264 мільйони людей у всьому світі страждають на депресію і близько 75-86% із них не отримують належного лікування.

Сплін італійського фотографа Сантолі Фелако обернувся поетичною серією, в якій він вдався до різних технік зйомки і постпродакшену, використовував архівні фотозображення поряд із власними роботами. Усе заради того, щоб якомога точніше передати свої відчуття невизначеності та розгубленості. В умовах нинішнього року ця невизначеність тільки зростає: пандемія, політична й економічна нестабільність, протести і поляризація суспільства. У такій ситуації знімки Фелако можуть служити важливим нагадуванням, що ми не самі у своїх переживаннях.

— Цей проєкт з’явився несвідомо — зі знімків, зроблених протягом останніх років. Саме фотографії були спочатку, вони допомогли мені зрозуміти, що я шукаю і що хочу сказати.

Стародавні греки вважали, що чорна жовч, яка виробляється селезінкою, є головною причиною поганого настрою та екзистенціального нездужання чоловіків. Через століття Шарль Бодлер присвятив цій темі твір. Я ж думаю, що все наше століття в якомусь сенсі стало жертвою спліну.

Можна трохи переінакшити цитату філософа Антоніо Грамші: «Старий світ вмирає. Новий народжується в муках. Ця світлотінь — час чудовиськ». Чудовиська живуть у нас і в нашому суспільстві, саме про них цей проєкт.

У ньому багато особистих переживань і самоаналізу, я запам’ятовував дуже важливі для себе місця і спогади. «Сплін» відображає, як монстри з минулого пірнають у сьогодення, приносячи з собою атмосферу насильства і нетерпимості.

Мова проєкту вийшла трохи заплутаною: є архівні знімки, кольорові, чорно-білі; крім того, я використовую різні формати, цифрову та аналогову фотографію. Мені була потрібна більш багата і вільна фотографічна мова, щоб висловити все те, що у мене всередині. Я хотів створити сценарій сновидіння, в якому виникають ті відчуття, які я шукаю.

«Сплін» відображає, як монстри з минулого пірнають у сьогодення, приносячи з собою атмосферу насильства і нетерпимості.

Мені здається, що проєкт завершений на 95%. Я сподіваюся, що 5%, які залишилися, принесуть мені якісь сюрпризи. Завжди важко сказати, коли проєкт закінчений, але іноді це говорять самі фотографії — важливо вміти їх слухати.

Я б хотів, щоб глядачі відчули сплін, те, як я його інтерпретував. Але також я хочу залишити свободу уяви: я ніби малюю дорогу, якою глядач може рухатися. Люблю твори, які залишають свободу інтерпретації.

Я ніби малюю дорогу, якою глядач може рухатися.