Про що ви думаєте, бачачи нікаб: Фотопроєкт про мусульман в інфополі
Рух «Талібан», який захопив Афганістан минулого тижня, заявив, що дозволить жінкам вчитися, працювати, брати участь у держуправлінні та переміщатися без супроводу чоловіка — але носіння хіджабу буде обов’язковим. Як повідомляє агентство ISNA, ціни на паранджу виросли удесятеро.
Держдепартамент США називає ставлення «Талібану» до жінок війною проти них. Інші мусульманські режими теж часто критикують за кричущі порушення прав людини, в першу чергу жінок.
Разом із тим, подібно до будь-якої іншої дискусії, розмови про права жінки в ісламі не позбавлені фейків, стереотипів і перекручувань — навмисних або випадкових. Ярослав Солоп ще кілька років тому зробив серію «Холодна війна» — як художню спробу висвітлити цю частину історії.
Художник та дослідник фотографії. Закінчив Львівську національну академію мистецтв, навчався у FotoDepartament (Санкт-Петербург, Росія), живе у Києві. Лауреат премії «Фотограф року» в номінації «Арт-фотографія». Співкоординатор незалежного творчого об’єднання «Українська фотографічна альтернатива» (UPHA), співавтор антології UPHA Made in Ukraine. Виставлявся в Австрії, Німеччині, Аргентині, США.
— Я розпочав роботу над проєктом «Холодна війна» у 2016 році. Мені здавалося, що серія фотоколажів продемонструє різні, в тому числі хибні уявлення представників «західної» культури (включно зі мною) щодо побуту та обмежень жінок у мусульманських країнах.
На появу серії вплинули враження, отримані від проєкту швейцарської художниці Міло Муаре, яка в рамках творчого експерименту носила нікаб, досліджуючи як власні відчуття, так і реакцію жителів європейських столиць на її зовнішній вигляд. Багато хто вважає, що подібне вбрання позбавляє жінку волі та індивідуальності, але художниця впевнена у протилежному: вона стверджує, що одяг, який повністю закриває тіло, надає свободу, захищаючи від харасменту та бодішеймінгу.
Основою для сюжетів серії стали хадиси — висловлювання пророка Мухаммеда, які вважаються основним джерелом релігійного права і моральних норм ісламу. За ступенем впливу на мусульман хадиси поступаються лише Корану.
Я хотів дослідити сучасні міфотворчі процеси та фейки, побут і звички, цінності та упередження, нав’язані суспільством. Тому крім хадисів я використовував у сюжетах пов’язані з ісламськими країнами публікації, що періодично спливали в інфопросторі.
Наприклад, у 2015 році активно поширилася новина про те, що головний муфтій Саудівської Аравії Абдулазіз Алі Шейх нібито заявив про право чоловіків їсти своїх дружин у разі крайньої потреби («Якщо чоловік буде смертельно голодний і не знайде вдома їжі, він може відрізати частину тіла своєї дружини й з’їсти її»). «Жінка повинна поставитися до цього рішення чоловіка з відданістю і смиренністю», — уточнив муфтій. «Новину» підхопила низка західних видань, у тому числі The Mirror. Проповідь викликала скандал у Саудівській Аравії та в мережі.
Проповідь викликала скандал у Саудівській Аравії та в мережі.
Однак текст цієї заяви так і не з’явився на офіційному сайті Абдулазіза. Деякі ЗМІ стверджували, що муфтій міг «забути» про радикальне висловлювання. Сам він відмовився від цих слів і додав, що поширення подібної інформації — справа рук ворогів, які хочуть дискредитувати арабське суспільство й іслам. З часом журналісти, які шукали першоджерело висловлювання, зазначили, що статтю про «поїдання» дружин спочатку як жарт опублікував марокканський блогер-сатирик Israfel al-Maghribi.
Так з’явився перший знімок серії. Інші фотографії теж ґрунтуються на візуальних інтерпретаціях світових новин, цитат із Корану та хадисів.