Півонії як люди: Проєкт про квіти, життя і смерть
Художниця з Хмельницького, живе в Києві. Працює з артбуком, фотографією, графікою, інсталяцією. Увійшла до шорт-листа національної премії «Укрсучфото» в номінації «Відкриття року».
— Одного разу я купила у бабусі на ринку білу півонію в бутоні, з часом вона розкрилася, стала пишною та красивою. Пізніше у тієї ж продавчині купила ще одну і поставила поруч з попередньою. З кожною годиною перша розпускалася все більше, а друга тільки розкривала перші пелюстки. Через день півонії були однаково пишними і красивими, а через два — перша зів’яла, а друга все ще залишалася свіжою.
Це документальна серія про рівні зрілості. Про «нормальність» і повагу до природних ритмів у навколишньому світі, у стосунках, у житті кожної живої істоти і навіть неживого предмета. Приймаючи ритмічність проявів життя, можна побачити його красу і багатство. У нас навіть немає варіанту не приймати його — ми вже ніяк не зможемо повернути свіжість зів’ялій квітці.
Приймаючи ритмічність проявів життя, можна побачити його красу і багатство.
Ця серія існує в формі артбуку, де фотографії супроводжуються діалогами, — вони надруковані на окремих листочках, закріплених між основними сторінками. Сам артбук виглядає ніжно, але тексти вийшли сухими і чесними. Додати їх до книги було інтуїтивним рішенням, однак зараз я розумію, що ці діалоги озвучують очевидне, але те, що зазвичай не проговорюють. Адже в нашій культурі тема циклічності, кохання і смерті дуже романтизована або навіть драматизована.
Артбук, особливо в Україні, — дуже межове медіа. Це як з лікарями, коли незрозуміло, хто саме повинен тебе лікувати: з лактостазом — до хірурга, мамолога чи гінеколога? Нікого з них не вчать вирішувати питання, що стосуються лактації. Приблизно так і з поліграфічними послугами та артбуком: конструкція зі вставками невеликого формату нестандартна, тому збирати її відмовилися навіть ті видавництва, які готові відходити від стандарту. Тож я сшивала тираж у 500 штук сама, зате встигла за цей час подивитися і послухати все, що давно хотіла. Але ручна збірка в цьому проєкті для мене виправдана.
Мені подобається бути у процесі створення проєкту якщо не на всіх етапах, то майже всіх, і я відчуваю, що саме так формується новий проєкт: коли закінчується поточний. Монотонна робота руками, особливо з папером, — один із найсприятливіших просторів для зростання ідеї. До всього є очевидні моменти — про тактильність і особисту взаємодію з кожною книжкою. Це як різниця між їжею вдома та в закладі.
Подивитися артбук I Love You можна на сайті видавництва.
Схожі матеріали
