Зникаюча натура: Проєкт про українські хати

На сленгу кінематографістів термін «зникаюча натура» означає пейзаж, який скоро зміниться, і те, що його потрібно якнайшвидше закарбувати. У своєму проєкті Old khata project Світлана Ославська та Анна Ільченко роблять саме це — зберігають те, що минає. Відвідуючи найвіддаленіші куточки України, вони фотографують сільські будинки, чий вигляд незабаром зміниться під тиском архітектурної моди. Як і засновники проєкту «Околиці часу», які фотографують представників вимираючих спеціальностей, вони записують історії господарів хат, що існують поза часом.

— За рік ми зняли більше сотні хат. Раніше публікували фотографії в інстаграмі та не думали робити з цього щось більше, але тепер вирішили видати книгу.

На одну експедицію відводимо зазвичай три дні. Круто, якщо потрапити до будинку допомагає провідник, але так буває рідко. Найчастіше ми просто підходимо до хати, яка нас зацікавила, і кричимо «Доброго дня!», «Слава Ісу!» або «Христос ся рождає!» — і нам відчиняють. Кожна з них може виявитися цікавою, головне — потрапити всередину.

Не завжди знання про будинок легко добути. Господарям зазвичай простіше говорити про себе, побут, сусідів, а щоб дізнатися щось про хату, іноді потрібно кілька зустрічей. Але ми не перебиваємо і дозволяємо людям виговоритися: було б грубо та неправильно вимагати розповісти лише потрібну нам історію.

Ми обидві отримали культурологічну освіту, тому добре розуміємо, як влаштована хата. Але деякі елементи ставлять нас у глухий кут: якось ми побачили невеликі хрести на стіні будинку в Івано-Франківській області. Виявилося, що вони означають кількість років, прожитих господарем без дружини. Там же ми відшукали будинок, облицьований алюмінієвими плитами. Господар привіз їх з російського міста Братськ, що в Іркутській області, ще в радянські часи, і дуже пишається тим, як зараз виглядає його житло.

Хрести на стіні означають кількість років, прожитих господарем без дружини.

Будинки в різних регіонах, звичайно, відрізняються. Так, хати в Чернігівській області та на Волині, хоч і знаходяться на півночі, зовсім не схожі. На Слобожанщині більше хат-мазанок, тому що там не було такої кількості дерева, як на Прикарпатті. На Буковині багато палаців і села іноді виглядають як справжні королівства. Люди на заході України, які частіше бувають за кордоном, звикли фарбувати стіни в персиковий або світло-зелений колір, тому що вважають це більш сучасним і «європейським», ніж споруди з дерева.

На Буковині багато палаців і села іноді виглядають як справжні королівства.

У місті Кремінна найчастіше можна зустріти звичайні цегляні будинки, зате віконні рами тут фарбують в яскравий зелений колір, через що цілі вулиці здаються зеленими. Але багатьом учасникам нашої фейсбук-групи таке рішення не сподобалося, що ще раз показує, як відрізняються смаки жителів різних регіонів.

Ми їздимо в експедиції власним коштом і, щиро кажучи, поки навіть не шукали видавця для майбутньої книги. У 2021 році ми плануємо об’їхати Україну з півночі на південь, зі сходу на захід, а все найцікавіше будемо публікувати на фейсбук-сторінці проєкту.