Натхнення

Поворот не туди: Людина, яка мутує, в роботах Маттео Інграо

Катя Теллер 23 листопада 2021

Якби еволюція повернула трохи не туди, перевагою людини могли б стати, наприклад, додаткові ноги чи пальці у найнесподіваніших місцях. У всякому разі, так собі це уявляє брюссельський художник Маттео Інграо, який у своїх роботах переглядає канони краси й потворності.

Інграо цікавить як ідея альтернативної еволюції, так і внутрішні процеси, здатні змінити зовнішність людини. Наприклад, гіпертрихоз — захворювання, що виявляється у надмірному рості волосся. Працюючи з поняттями привабливого та огидного, автор створює реалістичні силіконові скульптури. Його ж новий проєкт — це серія цифрових портретів, де стопи перетворюються на подобу грибниці, на потилиці героїв ростуть квіти, а десятки додаткових рук та вух ледь знаходять собі місце.

— Моє головне джерело натхнення — саме людське тіло та його природні деформації. На модифікації моїх героїв впливають форми, які зустрічаються у природі. Я знаходжу зачіпки у старих картинах, фотографіях чи просто спостерігаючи за перехожими на вулицях.

Людська шкіра м’яка, має цікаву фактуру, багато різних відтінків і деталей. Це найкращий матеріал для експериментів. Чим більше шкіра зазнає змін, тим сильніший дискомфорт глядача. Цифровий формат дозволяє мені йти на крайнощі, поєднувати те, що не могло б існувати в реальному світі. Зазвичай мої роботи вибудовуються самі по собі, коли я зіштовхую разом різні ідеї та начерки.

Цифровий формат дозволяє мені йти на крайнощі, поєднувати те, що не могло б існувати в реальному світі.

Усі вигадані герої моєї серії мають щось спільне: вони впевнено позують для портретів. Так я хотів передати почуття самоповаги та гордості від усвідомлення фізичних відмінностей, які персонажі відкрито демонструють.

Процес розпаду людського тіла викликає у глядачів негативні відчуття, проте я не так бачу свої роботи — скоріше навпаки. Мені подобається дивність, але не зображення крові та болю. Я волію наново винаходити людське тіло, переглядати ідею нормальності. Мої персонажі інакші, разом із тим вони також можуть бути «нормою».