«Мы просили не о поддержке»: Организаторы акции с прожекторами — о результатах и критике в свой адрес
В марте Министерство финансов объявило о сокращении расходов на культуру. Споры о справедливости такого решения возникли сразу и возобновились теперь, когда первый этап послабления карантина многих обошел: открылись непродовольственные магазины, салоны красоты, летние площадки общепита и даже музеи — но запрет на деятельность кинотеатров, концертных агентств, ночных клубов остался в силе.
12 мая форум концертной индустрии Kyiv Music Days инициировал акцию #стопкультурнийкарантин, чтобы выйти на открытый диалог с властью. К инициативе присоединились прокатные и продакшн-компании, концертные, рекламные и ивент-агентства, а также фестивали. Организаторы говорят, что акция прошла более чем в 20 городах Украины. В Киеве прожекторы были включены в Мариинском парке, на Андреевском спуске, Почтовой площади, возле Арки дружбы народов и в других местах.
Уже 13 мая Верховная Рада приняла в первом чтении законопроект № 3377 о поддержке креативной индустрии во время карантина. При этом многие раскритиковали организаторов акции за то, что те использовали световую инсталляцию, какую в Киеве традиционно устанавливают в память о погибших героях Небесной сотни.
В комментарии Bird in Flight культуролог, директор Мемориального музея тоталитарных режимов «Территория Террора» Ольга Гончар отметила, что организаторам следовало выбрать другой символ: «Тут я приєднаюсь до думки, що якби вони хоча б були різнокольорові чи миготливі тощо, це було би вдало. Якщо це креативна індустрія, це має бути креативно. Не треба було використовувати вже задіяні символи». Редакция обратилась за комментариями к организаторам акции.
***
Ми обрали світло. Мирний, тихий, красивий та спокійний спосіб звернути на себе увагу.
Основательница форума концертной индустрии Kyiv Music Days.
— Світла, яке ми, до речі, задіяли в акції, у кінці тунелю ми не бачимо. У жодному з етапів [виходу з карантину] про нас — ні слова. А нас понад 250 тисяч працівників індустрії.
Події, якими би вони не були, від виставок до конференцій, не організовуються за один день, на це потрібні місяці. А в організації задіяні подекуди сотні спеціалістів, які зараз залишилися не просто без роботи, а й без розуміння того, чи ця робота, чи їхня галузь діяльності взагалі буде колись дозволеною, чи ні.
Уже зараз є приклади того, як митці стають водіями або кур’єрами. Найстрашніше, певно, це втрата як кількості, так і якості українського культурного продукту. Артисти, музиканти, котрі не можуть заробляти своїм мистецьким талантом, поступово перестануть творити. Ви можете собі уявити світ, де не лунає музика? Ми — не можемо.
Ми не просили «підтримки». Ми просили діалогу й спільної роботи над етапами виходу з кризи. Наше прохання діалогу було озвучене наступного ж дня з трибуни Верховної Ради. І цей діалог поступово, але розширюється.
У світі відбувалося чимало подібних акцій, і вони пов’язані не лише з трагічними подіями. Тим не менш люди бачать те, що хочуть бачити. Ми обрали світло. Мирний, тихий, красивий та спокійний спосіб звернути на себе увагу. Без критики не можливо нічого. Ми розуміємо, що зараз чимало людей знаходяться у стресі або апатії. Й єдина для них можлива дія — це критика, навіть без вивчення «предмету».
Нас підтримали художники, архітектори, івентери, журналісти, балетмейстери, стилісти та відеографи, піарники, юристи, які співпрацюють з індустрією, та чимало інших митців і представників галузі.
Багато хто не може зрозуміти, що тисячі працівників зараз без роботи. Котрі також мають сім’ї, батьків та дітей, яких треба годувати й одягати. Й наразі — без надії на будь-яку роботу.
***
Ми взяли те, що у нас є, — світлове обладнання, яке припадає пилюкою вже два місяці.
Продюсер фильма «Я, Ніна» и фестиваля День Уличной Музыки в Киеве и Украине, основательница ивент-агентства DreamHunters. Участница акции #стопкультурнийкарантин.
— Сфера креативних індустрій паралізована. У нас не залишилося нічого, окрім сподівань і купи обладнання, яке лежить на складах у ренталів та івент-компаній, які закриваються щодня. Навіть дуже великі. Саме тому ми взяли те, що у нас є, — світлове обладнання, яке припадає пилюкою вже два місяці. Промені не рухалися саме тому, що це мовчазна акція, котра символізує параліч усього сектору.
У кожного з нас є своя думка з цього приводу, і я поважаю кожну і вважаю, що кожна має право на існування, але говорити, що промені, що світять вгору, належать лише героям Небесної сотні… Мені здається, що це особистий флешбек, зав’язаний на важких емоціях людей, яким не все одно і яким досі болить.
Варто пам’ятати, що на акцію #стопкультурнийкарантин вийшли світити прожекторами в небо ті самі люди, які світили в пам’ять про героїв Небесної сотні. Не треба шукати зраду там, де її нема. Прожектор — це лише лампа, а лампою управляє жива людина.
Фото: Андрей Довгань