Світ

Нам усім прогноз: Чи збуваються фатальні передбачення вчених

Кліматологи хором погрожують катастрофами через глобальне потепління; топ-менеджерка KPMG оновила математичну модель майбутнього з 1960-х і виявила, що вона все ще віщує мало доброго; ймовірно, ми пройшли пік видобутку нафти. Катерина Ситник розбиралася, що все це означає, чого варто боятися й наскільки хороші з учених провісники.

Передісторія з поганим кінцем

Наприкінці 60-х італійський промисловець Ауреліо Печчеї створив «Римський клуб» — аналітичний центр, який повинен був допомогти людству вирішувати глобальні проблеми. Перша ж доповідь клубу, підготована групою вчених на чолі з американцем Деннісом Медоузом, виявилася невтішною.

Доповідь називалася «Межі зростання» та доходила висновку, що економічне зростання не може відбуватися безперервно. Після 2100 року чи навіть раніше людство досягне «стелі» й буде більше не здатне підтримувати економічний розвиток і зростання населення, які неминуче підуть на спад. Питання лише в тому, чи буде це свідоме уповільнення виробництва або неконтрольоване падіння.

Комп’ютерна модель World3, що лежала в основі доповіді, враховувала народжуваність, обсяги промисловості, продовольства, невідновлюваних природних ресурсів, а також забруднення навколишнього середовища у складній взаємодії. Далі були змодельовані дванадцять сценаріїв, більш або менш сприятливих для планети.

Найбільш райдужний сценарій, «стабілізований світ» (Stabilized world), можливий при зміні пріоритетів людства — свідомому зменшенні темпів промислового виробництва та фокусі на здоров’ї та освіті людей. Тільки тоді рівень добробуту не знижуватиметься.

Війна завтрашнього дня
Кадр із фільму «Війна завтрашнього дня». Фото: Amazon Studios / Everett Collection

З моменту публікації «Меж зростання» пройшло майже пів століття. Ґайя Геррінгтон, топ-менеджерка аудиторської компанії KPMG, вирішила перевірити: за яким сценарієм рухається світ? Як показало дослідження, опубліковане в журналі Yale Journal of Industrial Ecology, траєкторія розвитку людства найбільш близька до сценаріїв «як є» та «комплексні технології».

Для сценарію «як є» була врахована поправка, яку запропонував один з авторів «Меж зростання» Йорген Рандерс у 2000 році. Він визнав, що невідновлюваних природних ресурсів виявилося більше, ніж спочатку закладали в моделі, й припустив, що обмежуючим фактором стане не нестача невідновлюваних ресурсів, а забруднення — особливо парниковими газами, що викликають глобальне потепління.

У варіанті «як є» (Business as Usual) людство стикається з різким падінням економічного, соціального й екологічного добробуту. У другому варіанті — «комплексні технології» (Comprehensive Technology) — баланс економічного зростання та збереження навколишнього середовища досягається завдяки технологічним рішенням. Наприклад, цей сценарій передбачав, що 75% матеріалів відправляють на вторинну переробку, забруднення навколишнього середовища знижується на чверть, а врожайність сільськогосподарських культур збільшується вдвічі. Тоді добробут світу буде падати більш плавно.

На жаль, обидва ці сценарії припускають, що найближчим десятиліттям відбудеться зупинка розвитку добробуту людства, а у 2040 році він почне знижуватися. Але, на думку Геррінгтон, вікно можливостей поки відчинене: ми ще можемо перейти до сценарію «стабілізованого світу».

Найближчим десятиліттям відбудеться зупинка розвитку добробуту людства, а у 2040 році він почне знижуватися.

Занадто людне місце

Несприятливі прогнози для людства мають довгу історію. Ще в 1798 році англійський вчений Томас Роберт Мальтус опублікував есе «Досвід закону про народонаселення».

За теорією Мальтуса, зростання населення, якщо його не стримувати, якоїсь миті починає відбуватися швидше, ніж виробництво їжі. Це неминуче призводить до голоду й бідності, а отже — війн та епідемій. Якщо ви дивилися марвелівській фільм «Месники: Війна нескінченності», мальтузіанські ідеї вам знайомі — саме з цих побоювань головний антигерой Танос намагався знищити половину жителів Всесвіту.

Утім, виявилося, що теорія Мальтуса працювала тільки на доіндустріальному етапі історії. У другій половині XIX століття їжа й інші ресурси стали більш доступними завдяки технічному прогресу та розширенню міжнародної торгівлі. Крім того, Мальтус не врахував, що у Західній Європі та США почався демографічний перехід — швидке зниження народжуваності в індустріальному суспільстві.

Месники: Війна нескінченності
Кадр із фільму «Месники: Війна нескінченності». Фото: Walt Disney Studios Motion Pictures / Marvel Studios / Everett Collection

Зараз загроза «мальтузіанської пастки» — коли кількість людей перевищує кількість ресурсів — можлива тільки в малорозвинених країнах із високою народжуваністю, переважно у тропічній Африці. Американський вчений Джаред Даймонд у своїй книзі «Колапс. Чому одні суспільства виживають, а інші вмирають» стверджує, що серед важливих чинників, що зумовили виникнення геноциду 1994 року в Руанді, була перенаселеність.

«Проблеми перенаселеності, впливу навколишнього середовища та зміни клімату не можуть залишатися невирішеними вічно, — попереджає Даймонд. — Рано чи пізно складна ситуація, швидше за все, вирішиться сама по собі: або за зразком Руанди, або в інший спосіб».

Популяційна бомба: де ж вибух?

Поява промислового виробництва заспокоїла не всіх науковців. Серед стурбованих проблемою перенаселення — відомий американський біолог професор Стенфордського університету Пол Ерліх. У 1968 році він із дружиною Анною написав книгу «Популяційна бомба», в якій стверджувалося: в 1970-х сотні мільйонів людей помруть від голоду.

Наприкінці 1970-х стало очевидно, що прогноз не виправдався. Крім уповільнення приросту населення допомогла «зелена революція» — розвиток нових технологій в сільському господарстві, завдяки яким виробництво продуктів помітно зросло.

Батьком «зеленої революції» називають американського агронома Нормана Борлоуга, який вивів кілька високоврожайних сортів пшениці, зокрема з коротким стеблом, стійку до вилягання. Розробки Борлоуга були використані в Мексиці, Індії, Пакистані й інших країнах. У 1970 році агроном отримав Нобелівську премію миру «за те, що дав обґрунтовану надію — зелену революцію».

Зараза
Кадр із фільму «Зараза». Фото: Warner Bros / Everett Collection

Судячи з найсвіжіших даних, перенаселення не загрожує більшості країн. За прогнозом Вашингтонського університету, що був опублікований у журналі The Lancet у липні минулого року, чисельність людей на планеті досягне піку (9,7 мільярда) у 2064-му, а до 2100-го знизиться до 8,8 мільярда. У 183 із 195 країн темпи народжуваності не зможуть навіть підтримувати рівень населення. У 23 країнах кількість жителів зменшиться більш ніж на 50% (включаючи Японію, Таїланд, Італію та Іспанію).

Оптимальна кількість людей становить 1,5-2 мільярда — тоді ресурсів вистачить на всіх, а природа буде врятована.

Однак Ерліх продовжує стверджувати, що нас занадто багато, щоб попередити майбутні катастрофи — екологічні та соціальні. На його думку, перенаселення — це коли неможливо підтримувати поточну кількість людей без швидкого вичерпання невідновлюваних ресурсів. У інтерв’ю газеті The Guardian дослідник сказав, що оптимальна кількість людей складає 1,5-2 мільярда (для порівняння: в 1900 році було 1,6 мільярда). Тоді ресурсів вистачить на всіх, а природа буде врятована.

Читайте також: Скільки коштує вижити після кінця світу

Пік нафти

Світовий видобуток нафти мав досягти піку ще у 2000 році — за прогнозом американського геофізика Кінга Габберта, зробленим у далекому 1956-му. Потім нафта повинна була почати вичерпуватися й повністю закінчитися вже у XXII столітті.

Подальший ланцюжок подій зрозуміти нескладно: нестача нафти, зростання цін на пальне, різке падіння промисловості, сільського господарства, сфери транспорту й вантажоперевезень. А за ним криза всієї світової економіки та зниження рівня життя — можливо, аж до масового голоду.

Як тепер відомо, прогноз не виправдався. Спочатку вдосконалення технологій дозволило нарощувати темпи видобутку нафти довше, ніж очікували вчені. А потім несподіваний внесок зробила пандемія коронавірусу: літаки перестали літати, багато офісних співробітників залишалися працювати вдома. Розповсюдження COVID-19 призвело до того, що у 2020 році ми побачили 9-відсоткове падіння попиту на нафту.

На думку багатьох економістів, попит уже не відновиться — до того часу як вичерпаються аномалії пандемії, включиться довгостроковий тренд на зелену енергетику. Керівник відділу досліджень у галузі сталого розвитку BNP Paribas AM Марк Льюїс вважає, що потреба світу в нафті знижується через «три „Д“»: декарбонізацію економіки (зниження викидів CO2 за Паризькою угодою), дефляцію попиту в міру появи поновлюваних джерел енергії та електромобілів і «детоксикацію» — люди хочуть жити в містах із чистим повітрям, тому влада обмежує викиди твердих частинок й оксидів азоту.

Післязавтра
Кадр із фільму «Післязавтра». Фото: 20th Century Fox Film Corp / Everett Collection

Так цілком може виявитися, що 2019-й був роком піку нафти, — але не тому що вичерпалися запаси, а тому що її вже стільки не потрібно. Це підтверджують, наприклад, щорічні огляди британського енергетичного гіганта BP. Останні кілька років вони передбачали, що пік видобутку нафти припаде на 2030-і, однак у 2020 році BP кардинально переглянула позицію: два запропонованих нею сценарії припускають пік у 2019-му, а третій — після пари років незначного зростання.

За останніми прогнозами, пік видобутку нафти вже пройшов у 2019 році — її вже стільки не потрібно.

Клімат-контроль

У серпні міжурядова група експертів зі зміни клімату (МГЕЗК) представила доповідь «Зміна клімату, 2021 рік: фізична наукова основа». З 1990-го МГЕЗК опублікувала п’ять оціночних звітів, над якими працювали сотні вчених з усього світу, — нова доповідь стала частиною майбутнього Шостого звіту.

У доповіді сказано, що за будь-якого сценарію в найближчі двадцять-тридцять років температура підніметься більше ніж на 1,5 градуса (саме цієї цифри хотіли уникнути країни, що увійшли до Паризької угоди 2015 року). Це призведе до почастішання екстремальних погодних явищ: посухи, повеней, хвиль спеки. Згідно з доповіддю, тільки кардинальне й невідкладне зниження викидів парникових газів зможе утримати світ на показнику 1,5 градуса.

Прогнози — усього лише прогнози. Вони показують тенденції, куди рухається людство за поточного підходу до економіки й довкілля. Але завжди залишається можливість зміни курсу завдяки нашим свідомим зусиллям. Головне — не пропустити оптимальний момент і потрібний поворот.


Фото на обкладинці: Кадр із фільму «2012». Фото: Sony Pictures / Everett Collection

Нове та Найкраще

91

283

211
237

Більше матеріалів