Ой батечки: У кожному дворі — церковний лад
Антал Бангеґ’єсі родом із румунського міста Клуж-Напока, сім років тому він переїхав до Будапешта, щоб вивчати фотографію в Університеті мистецтва та дизайну Мохой-Надя. Після зміни радянського режиму на батьківщині Бангеґ’єсі стали активно відкриватися православні церкви — понад 7 тисяч звели за останні 30 років, і ще приблизно тисяча будується. Саме заради них фотограф вирішив повернутися до Румунії та влаштував цілу експедицію святими місцями.
Фотограф. Живе і працює в Будапешті. Виставлявся в Румунії, Угорщині, Великій Британії, Нідерландах, Чехії, Словаччині. Публікувався в Calvert Journal, Kajet Journal, PHROOM Magazine.
— В якийсь момент я відчув необхідність повернутися до рідної країни заради дослідження. Православ’я було одним із найбільш видовищних явищ, які мене цікавили. Щонеділі сотні людей стояли на вулиці біля церков, слухаючи священика, — літургія звучала з динаміків. Я бачив у прихожанах величезну релігійність, і мені хотілося вивчити це явище і показати деякі його аспекти.
Робота над серією тривала три роки: я проїхав Румунією 29 тисяч кілометрів і провів у дорозі 3 100 годин. Гадаю, я відвідав кожен куточок країни, а деякі — не раз.
Я зняв і недобудовані храми, де тим не менш уже йдуть служби. У цих спорудах атмосферу сакральності створює банер з надрукованим на ньому іконостасом, і він же може залишитися в новій церкві навіть після її відкриття. У багатьох старих дерев’яних храмах, які є частиною всесвітньої спадщини, дуже красиві розписані стіни. Але замість того, щоб зробити ремонт, їх покривають неякісними друкованими зображеннями.
Атмосферу сакральності створює банер з надрукованим на ньому іконостасом.
Зазвичай потрапити всередину вдавалося досить просто, оскільки поблизу нікого не було, але одного разу охоронці забрали мою камеру і стерли дані з карти пам’яті, де зберігалися всі фото. Іншим разом священик, який, мабуть, був не вельми задоволений зйомкою, кілька хвилин дуже міцно тримав мене за руку. Це було моє найдовше рукостискання. Не можу сказати, що священнослужителі хотіли допомогти мені з проєктом, але вони і не могли мене відмовити. У мене не було офіційного дозволу — я не знав, як його отримати, і не дуже хотів зв’язуватися з бюрократією, — тож я просто йшов до церков і намагався виконувати свою роботу.
