Фотопроект

Мамо, дивися, я клонувався: Сюрреалістичний сімейний альбом

Після ядерних випробувань у Казахстані діти стають мутантами і починають шпигувати для Радянського Союзу, намагаючись підірвати підвалини європейської влади. Звичайно, фотограф Дмитро Левданський усе це придумав, але лише тому, що фейкові новини часто зображують мігрантів зі Східної Європи в такому ж сюрреалістичному світлі. Щоб спародіювати подібні історії, він використав знімки своєї родини, що також колись емігрувала на Захід.

Особистий фотоархів допоміг Левданському зв’язати у своєму проєкті «Байконур 97» теми двоїстої ідентичності та імміграції. Його серія — знімки родичів у домашній обстановці, в подорожах, на святах — лише на перший погляд здається звичайним сімейним фотоальбомом, поки не помічаєш, що з дітьми на цих кадрах щось не так.

Дмитро Левданський

Фотограф. Народився в Казахстані в українсько-російській родині, виріс у Барселоні. Жив також у Києві, Лугано, Женеві та Лондоні. Зараз проживає в Нью-Йорку.

Цей проєкт надійшов на наш конкурс новаторської фотографії Bird in Flight Prize. Він не став фіналістом, але зацікавив редакцію, тому ми вирішили розповісти про нього окремо.

— Я розпочав проєкт у 2017 році як дослідження своєї особистості та характеру, а також теми імміграції. Назва «Байконур 97» відсилає до космічної станції, розташованої в Казахстані. А сама історія розповідає про радянську родину, в якій діти мутували, коли їхня мати піддалася опроміненню в результаті ядерних випробувань у казахстанському місті Семєї в 80-х роках. У цих дітей дуже специфічна мутація, що дозволяє їм клонувати себе. Радянський уряд помітив це і доручив «мутантам-шпигунам» завдання з проникнення до Європи і впливу на її системи влади. Місія стартувала в 1997 році на Байконурі, і її первинною метою було дестабілізувати Західну Європу як демократичний союз і послабити його вплив у світовому масштабі.

Так я пародіюю маніпуляції в медіа і фейкові новини, через які імміграцію сприймають негативно. Мої роботи якоюсь мірою відображають наслідки практики створювати сфабриковану особистість мігрантів. Сюрреалістична естетика «Байконура 97» також допомагає показати відсутність відмінностей у головних героях, де б вони не перебували. Це підкреслює той факт, що характер мігрантів залишається незмінним, а змінюється лише наше ставлення до них.

Я пародіюю маніпуляції в медіа і фейкові новини, через які імміграцію сприймають негативно.

Безумовно, люди все ж можуть змінитися, оскільки змінюється їхній спосіб життя, взаємодія з оточуючими. Багато мігрантів з часом починають почуватися чужинцями як вдома, так і на новому місці проживання і знаходять розуміння лише поруч із тими, у кого схоже походження. Проте, я вважаю, на характер це сильно не впливає — добре серце таким зазвичай і залишається.

Щоб створити ці зображення, я редагував фотографії, але в майбутньому, можливо, використаю і ручний колаж. Вважаю, що сучасні художники можуть застосовувати всі доступні їм інструменти, якщо це допомагає досягти потрібного результату. Я підтримую як використання фільтрів, технологій доповненої і віртуальної реальності, штучного інтелекту, так і традиційні методи — прояв плівки, сканування та друк. Художник сам вирішує, що і коли йому необхідно застосувати.

Проєкт «Байконур 97» став для мене відправною точкою для більш широкого дослідження, і в подальших роботах на цю тему я вже буду використовувати різні медіа. Моя головна мета в довгостроковій перспективі полягає в тому, щоб зламати стереотипні погляди на Східну Європу, її жителів та імміграцію.

Моя головна мета в довгостроковій перспективі полягає в тому, щоб зламати стереотипні погляди на Східну Європу.

35

30

10
106

Більше матеріалів