Натхнення

Подорож на один день: Гід архітектурою українського модерну

Ми сіли в машину разом із фотографом та екскурсоводом і поїхали дивитися дерев’яні палаци, будинки у стилі українського модерну й інші зразки архітектури минулих століть, що збереглися до сьогодні. Так ми створили кілька гідів для подорожей на один день. У другому випуску — школа, банк, електростанція та селекційно-дослідна станція у стилі українського модерну.

На початку ХХ століття в архітектуру України на зміну історизму й еклектиці прийшов європейський модерн. У різних країнах цей стиль мав свої риси та називався по-своєму — сецесія, модерн, ар-нуво, югендстиль, — але всюди він однаково означав відхід від старого, нове, сучасне. В основу українського модерну лягли давньоруська й сакральна народна дерев’яна архітектура та українське бароко.

Першим зразком українського архітектурного модерну (УАМ) вважають будинок Полтавського губернського земства (нині Полтавський краєзнавчий музей) архітектора Василя Кричевського, зведений у 1903—1908 роках. А головним теоретиком стилю був Опанас Сластіон, етнограф, художник і графік. На Полтавщині й Чернігівщині збереглися його найбільш відомі роботи — серія земських шкіл. Найхарактернішими рисами УАМ є шестикутна трапецієподібна форма вікон та вхідної групи, високі шатрові дахи, схожі на дахи народних хат, кольорова майоліка — різновид кераміки з розписною глазур’ю, рослинним і геометричним орнаментом.

Земська школа (земське початкове народне училище), 1909—1910 роки, Лемеші

У XVIII столітті село Лемеші було відомим на всю Російську імперію: тут народилися майбутній чоловік цариці Єлизавети Олексій Розумовський та його брат — останній гетьман України Кирило Розумовський. У 1908-му до Лемешів з Австро-Угорщини приїхав правнук Кирила, Камілл Розумовський, із сином. З нагоди 200-річчя від дня народження Олексія вони і збудували цегляну школу на місці своєї родової садиби.

Земська школа Лемеші куди поїхати на вихідні
Земська школа Лемеші куди поїхати на вихідні
Земська школа Лемеші куди поїхати на вихідні
Земська школа Лемеші куди поїхати на вихідні

Будівлю спроєктував Іван Якубович, земський архітектор-інженер, який працював на Чернігівщині на межі XIX—XХ століть, відроджуючи традиції українського зодчества. За його ескізами у Чернігові пізніше були споруджені й інші будівлі у стилі українського модерну: міське училище імені Миколи Гоголя, де нині знаходиться Інститут післядипломної освіти, та народна школа у кольорах кролевецького рушника — сьогодні тут розміщується міська поліклініка № 1.

У будівлі школи в Лемешах використали елементи української архітектури саме XVII—XVIII століть: зрізані шестикутні вікна та двері, кахельні вставки, великий ґанок, виготовлений із монолітного залізобетону. Саме у цьому проєкті вперше в сільському будівництві України застосували збірні залізобетонні конструкції. Оскільки цементна кольорова плитка та майолікові вставки розташовані на несонячному північному фасаді, вони дуже добре збереглися до сьогодні. У 2000-х у будівлі школи розміщувалася агрофірма імені братів Розумовських.

lemeshy_zakrevsky_guide Земская школа Лемеши
lemeshy_zakrevsky_guide Земская школа Лемеши
lemeshy_zakrevsky_guide Земская школа Лемеши
lemeshy_zakrevsky_guide Земская школа Лемеши
lemeshy_zakrevsky_guide Земская школа Лемеши
lemeshy_zakrevsky_guide Земская школа Лемеши
lemeshy_zakrevsky_guide Земская школа Лемеши
lemeshy_zakrevsky_guide Земская школа Лемеши
lemeshy_zakrevsky_guide Земская школа Лемеши
lemeshy_zakrevsky_guide Земская школа Лемеши

Дворянський та селянський поземельний банк (нині обласна бібліотека імені В. Г. Короленка), Чернігів

Цю будівлю звели для відділення Дворянського та селянського поземельного банку: на межі ХІХ—ХХ століть поміщики та деякі селяни продавали або закладали через нього землю, збільшували свої наділи. Щоб розробити проєкт відділень банку в містах Російської імперії, провели конкурс, який виграв петербурзький архітектор Олександр фон Гоген. Він і спроєктував будівлю чернігівського відділення, а також її близнюка у Пензі, де з 1986 року замість банку працює Пензенська картинна галерея імені К. А. Савицького. Вважають, що образи обох цих об’єктів були навіяні фон Гогену спорудами скандинавських країн, зокрема фінською романтичною національною архітектурою.

обласна бібліотека імені В. Г. Короленка Чернігів куди поїхати на вихідні
обласна бібліотека імені В. Г. Короленка Чернігів куди поїхати на вихідні
обласна бібліотека імені В. Г. Короленка Чернігів куди поїхати на вихідні
обласна бібліотека імені В. Г. Короленка Чернігів куди поїхати на вихідні

У Києві теж є будівля, зведена за спільним проєктом Олександра фон Гогена і Валеріана Куликовського, — на вулиці Миколи Лисенка. Тут знаходиться Управління Південно-Західної залізниці.

У Чернігові зведенням будівлі банку займався губернський інженер Дмитро Афанасьєв, почалося воно 1911 року. Афанасьєв використав місцеві будівельні матеріали: цеглу, малооброблений та зашліфований граніт, кольорові кахлі тощо. Завдяки цьому споруда все ж дещо відрізняється від тієї, що у Пензі.

Акцентом була прямокутна вхідна вежа, яка нагадувала середньовічний фортечний донжон. Дах будівлі вкритий лускоподібною черепицею — популярним елементом архітектури модерну. У склепіннях використаний новаторський на той час залізобетон, а для сходинок — природний мармур. Збереглося внутрішнє оздоблення інтер’єру: ліпнина, ковані перила, а на підлозі на вході — метласька плитка харківської фірми Бергейма. Традиційні шестикутні вікна, трикутний балкон другого поверху і багатобарвна майоліка в українській традиції дає всі підстави зараховувати цей будинок до спадку саме українського модерну.

Після банку тут працював Державний обласний історичний музей (1926—1932), а з 1974 року розміщується обласна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка. Свого часу ця будівля вважалася найбільш модерновою в Чернігові.

korolenko_zakrevsky_guide_2 областная библиотека имени В. Г. Короленко Чернигов
korolenko_zakrevsky_guide_2 областная библиотека имени В. Г. Короленко Чернигов
korolenko_zakrevsky_guide_2 областная библиотека имени В. Г. Короленко Чернигов
korolenko_zakrevsky_guide_2 областная библиотека имени В. Г. Короленко Чернигов
korolenko_zakrevsky_guide_2 областная библиотека имени В. Г. Короленко Чернигов
korolenko_zakrevsky_guide_2 областная библиотека имени В. Г. Короленко Чернигов

Будинок першої в Ніжині міської електростанції (нині Ніжинська дитячо-юнацька спортивна школа), Ніжин

На початку ХХ століття модернізація інфраструктури міст у Російській імперії пришвидшилася: з’являвся електричний транспорт, телефонний і телеграфний зв’язок, освітлення. Усі ці нововведення потребували електроенергії та, відповідно, будівництва електростанцій. Ще одним важливим чинником була наявність у містах великих промислових підприємств, що споживали багато енергії.

Ніжин Ніжинська електростанція куди поїхати на вихідні
Ніжин Ніжинська електростанція куди поїхати на вихідні
Ніжин Ніжинська електростанція куди поїхати на вихідні

Ніжин не мав великого промислового потенціалу, тому ідея будівництва міської електростанції тут виникла доволі пізно — роботи розпочалися наприкінці 1914 року. Ініціатором став місцевий підприємець Еммануїл Калина. Авторство споруди у модерному стилі часто приписують архітекторам Опанасові Сластіону чи Василеві Кричевському, але, вірогідніше за все, проєкт створив Микола Даміловський, бо саме на нього вказує історик архітектури Віктор Чепелик у своїй основоположній праці про український архітектурний модерн. Механічне обладнання та дизельний двигун потужністю 135 кінських сил придбали на київському заводі «Гретер» (пізніше «Большевик»). Електростанція живила мережу з 300 вуличних ліхтарів, 33 із яких працювали всю ніч.

Будівля електростанції збереглася до наших днів. Башту, увінчану наметовим дахом із заломом і шпилем, видно здалеку. Праворуч знаходиться колишній машинний зал, де ще лишилися традиційні модерні вікна трапецієподібної форми та майолікова плитка. Після війни будівлю використовували як ремісниче училище, а сьогодні тут розташована Ніжинська дитячо-юнацька спортивна школа.

nizhyn_zakrevsky_guide Нежинская электростанция
nizhyn_zakrevsky_guide Нежинская электростанция
nizhyn_zakrevsky_guide Нежинская электростанция
nizhyn_zakrevsky_guide Нежинская электростанция
nizhyn_zakrevsky_guide Нежинская электростанция
nizhyn_zakrevsky_guide Нежинская электростанция

Комплекс споруд Носівської сільськогосподарської дослідної станції, Дослідне, Носівський район

Носівська селекційно-дослідна станція — одна з найстаріших наукових установ України, вона була заснована у 1911-му. Завдяки cтолипінським реформам 1906—1911 років значна частина селян отримала можливість виходити із земельних общин і на так званих відрубах створювати власні селянські господарства — хутори. Тому людям були необхідні знання з сільськогосподарського виробництва, а отже, і подібна установа. Ділянку для станції обрали вдалині від населених пунктів поряд із залізницею Ніжин — Київ.

На дослідному полі площею 75 гектарів працювало лише чотири особи, усією організаційною роботою займався агроном-дослідник доктор сільськогосподарських наук Сергій Кулжинський. За його керівництва станція стала однією з найкращих серед галузевих дослідних установ в Україні. Усього тут створили понад 60 нових сортів озимого жита, ярої пшениці, вівса, конюшини, люцерни, огірків та інших культур.

Носівська селекційно-дослідна станція куди поїхати на вихідні
Носівська селекційно-дослідна станція куди поїхати на вихідні
Носівська селекційно-дослідна станція куди поїхати на вихідні
Носівська селекційно-дослідна станція куди поїхати на вихідні

Головний, або селекційно-адміністративний, корпус носівської станції спроєктував архітектор Євген Сердюк. До того він працював у Харкові, де теж спорудив селекційну станцію у модерному стилі. У башті, схожій на церковну баню, розмістили водяний бак. По периметру будівля декорована майолікою та різнобарвними кахлями, у неї дерев’яна стріха та димар, оздоблений стилізованим виноградом. Початково при станції було два однакових дерев’яних житлових корпуси. Один був знищений під час Другої світової, а інший у дещо зміненому вигляді дійшов до наших днів. Зараз у будівлі колишньої лабораторії знаходяться помешкання нащадків селекціонерів. У липні 2021-го, під час святкування 110-річчя створення носівської станції, тут відкрили її музей.

За майже чотири десятиліття існування і розвитку УАМ, з 1904-го по 1941-й, було збудовано понад 500 об’єктів у цьому стилі, але значну їх частину знищили під час воєн. Тож згадані споруди — одні з небагатьох, що дожили до сьогодні.

nosivka_burlaka_guide Носовка архитектура
nosivka_burlaka_guide Носовка архитектура
nosivka_burlaka_guide Носовка архитектура
nosivka_burlaka_guide Носовка архитектура
nosivka_burlaka_guide Носовка архитектура
nosivka_burlaka_guide Носовка архитектура


Фото Носівської станції: Олександр Бурлака
Решта фото: Роман Закревський

506

83

44
439

Більше матеріалів