Чому це шедевр

Упізнані літаючі об’єкти Флоріана Юр’єва

11 вересня художник Флоріан Юр’єв помер у віці 92 років. Його спадщина вчить нас того, що не обов’язково обмежувати себе лише одним напрямком у мистецтві. Юр’єв був художником, архітектором, скульптором, ученим, майстром музичних інструментів, розробив герб Києва і кольорофонетичний алфавіт.

Флоріан народився в Кіренську Іркутської області в 1929 році. Його батька, біолога Іллю Юр’єва, заслали до Сибіру за дослідження в генетиці. Мати Марія Большак була корінною сибірячкою, представницею народу евенків.

Хлопчик змалку захоплювався малюванням і грою на скрипці, тому після школи вступив одразу на два відділення — музичне та художнє — Іркутського училища мистецтв. У 19 років Юр’єв написав оперу «Боярин Орша», відзначену призом на конкурсі молодих композиторів Сибіру. Тоді ж він зробив свою першу скрипку. Не маючи доступу до якісних інструментів, Флоріан вирішив виготовляти їх самостійно.

У 1950 році він переїхав до України, щоб вступити на архітектурний факультет Київського художнього інституту (сучасна НАОМА).

Флоріан Юр’єв у 1940—1950-х роках. Фото: архів Флоріана Юр’єва

Синтез мистецтв

Багатогранність творчих захоплень Юр’єва привела його до ідеї про синтез візуального мистецтва та музики. Він експериментував у цьому напрямку, але зіткнувся з цензурою. На одній з молодіжних виставок Спілки архітекторів у 1962 році Флоріан представив свій абстрактний живопис, присвячений музиці кольору. Сміливі експерименти влада не оцінила — авангардна творчість була фактично під забороною. Виставку закрили, а експонати Юр’єва спалили.

Від повної обструкції художника врятувало тільки членство у Спілці архітекторів, керівництво якої попросило сильно не карати молодого фахівця, адже «помилку» він зробив тільки в живописі, а не в архітектурі.

«Дописемна мова була побудована на інтонаціях, тобто на початку було не слово, а музика».

Вивчаючи колористику, Юр’єв розробив кольоропис — колірний метод фонетизації тексту, власну палітру кольорів і спосіб транскрипції музичних творів у художні картини. Подібним чином він записував твори відомих композиторів. Власну концепцію музики кольору Юр’єв розглядав в якості самостійного і самодостатнього виду мистецтва. Також він створив велику кількість оригінальних живописних полотен. Його картини мають легко впізнаваний почерк багато в чому завдяки роботі з кольором і формою.

«Дописемна мова була побудована на інтонаціях. Вона була музичною. Таким чином ми можемо сказати, що на початку було не слово, а інтонація. Тобто — музика», — розповідав Юр’єв під час лекції на тему «Музика кольору» у 2018 році.

Паралельно він постійно вдосконалювався у майстерності виготовлення скрипок. Юр’єв вважався одним із найкращих українських фахівців зі смичкових інструментів і десять років читав курс історії скрипкової справи в Інституті підвищення кваліфікації працівників культури.

«Музика кольору / Система колірних тональностей», Флоріан Юр’єв, 1960 рік. Фото: архів Ukrainian Unofficial
7_41-_x900
«Кольоропис», Флоріан Юр’єв, 1961 рік. Фото: архів Ukrainian Unofficial
8_39-_x900
«Кольоропис / Вокалізація тунгуської пісні», Флоріан Юр’єв, 1962 рік. Фото: архів Ukrainian Unofficial
Ф._Юр'єв._Кольоропис_поезії_Бориса_Олійник_ярослав_веренко
«Кольоропис поезії Бориса Олійника», Флоріан Юр’єв. Фото: Ярослав Веренко / Wikimedia Commons
4_42-_x900
«Кольоропис / Аромат полину», Флоріан Юр’єв, 1960 рік. Фото: архів Ukrainian Unofficial
Ф._Юр'єв._Скрипка_Ольга_ярослав_Веренко
Скрипка «Ольга», Флоріан Юр’єв. Фото: Ярослав Веренко / Wikimedia Commons

Київ Юр’єва

У 1968 році Флоріан Юр’єв і скульптор Борис Довгань створили герб Києва — до цього столиця не мала ніякої емблеми. Автори використали середньовічний символ міста — срібний лук, до якого додали квітучий каштан як втілення сучасного Києва. Стилізоване зображення суцвіття з листям виявилося настільки вдалим дизайнерським рішенням, що навіть через майже 30 років заміни радянського герба Києва архангелом Михаїлом колишню емблему продовжують використовувати в якості одного з неофіційних символів міста.

На пізніх етапах кар’єри Юр’єв проявив себе також як скульптор. У співавторстві з Борисом Довганем він створив київський Пам’ятник репресованим художникам, скульптуру Івана Павла ІІ, меморіальну табличку Василю Стусу та інші монументи.

Герб Києва з 1969 по 1995 рік

Ідеї ​​Юр’єва про синтез мистецтв і музики кольору втілилися в архітектурі у вигляді його найвідомішої споруди. У співавторстві з Левом Новиковим у 1971 році Флоріан Юр’єв розробив проєкт будівлі Інституту науково-технічної інформації, в якому була передбачена спеціальна концертна зала. За задумом Юр’єва, новий майданчик мали використовувати під час кольоромузичних постановок, а його форма створювала ідеальну акустику для звуку і світлових хвиль. Інноваційна зала зовні нагадувала гігантську літаючу тарілку, завдяки чому швидко стала пам’яткою Києва. Утім, приміщення частіше задіювали для кінопоказів, а не так, як планував автор.

Kievarch_3_1
Інститут інформації, 1971 рік. Фото: О. Ранчуков
Kievarch_3_2
Макет будівлі Інституту інформації, 1971 рік. Фото: архів Флоріана Юр’єва
Kievarch_14_3
Український інститут науково-технічної та економічної інформації, травень 2016 року. Фото: Савелій Барашков
Kievarch_12_1
Проєкт світлотеатру. Зображення: архів Флоріана Юр’єва
Kievarch_12_2
Кольоромузичний концерт. Зображення: архів Флоріана Юр’єва
Kievarch_3_3
Інститут інформації, перші ескізи, 1971 рік. Фото: архів Флоріана Юр’єва

Крім «тарілки» в послужному списку Юр’єва-архітектора — наземний вестибюль станції метро «Хрещатик», житловий масив на Нивках і нереалізований проєкт Палацу культури Дарницького шовкового комбінату.

Читайте також: Без надмірностей: Історія київського модернізму

Порятунок модернізму

В останні роки життя Флоріанові Юр’єву довелося стати свідком того, як його головне архітектурне дітище опинилося під загрозою знищення. Біля будівлі з «тарілкою» почали зводити торговельно-розважальний центр Ocean Mall. Згідно з планами забудовника, модерністська споруда мала стати частиною нового молу, а тарілка з архітектурної домінанти була б зведена до акценту вхідної групи нового ТРЦ. Проти цього проєкту розгорнулася кампанія, яка порушила питання безпеки інших пам’яток модернізму в Києві і вилилася в ініціативу Save Kyiv Modernism.

Юр’єв підтримував боротьбу за збереження будівлі. Він брав участь у розробці проєкту реставрації «тарілки» разом із засновниками Save Kyiv Modernism Олексієм Биковим й Олексієм Радинським та архітектором Славою Балбеком, охоче давав інтерв’ю. У жовтні 2020 року «тарілку» офіційно внесли до реєстру пам’яток архітектури. Однак будівництво Ocean Mall на той момент уже почалося, і поки не до кінця зрозуміло, як робота Юр’єва виглядатиме після його завершення, оскільки офіційний проєкт реставрації споруди ще не готовий.

Зараз Олексій Радинський завершує роботу над повнометражним фільмом «Нескінченність за Флоріаном» про спадщину художника.

Виставка Modus Coloris Sintez у НХМУ. Фото: Олексій Биков
«Портрет-модус диктатора», Флоріан Юр’єв. Фото: Юрій Артюхов
Портрет-модус «Осип Мандельштам», Флоріан Юр’єв, 2008 рік. Фото: Юрій Артюхов
Портрет-модус «Олександр Блок», 1980 рік, і портрет-модус «Марина Цвєтаєва», 1981 рік, Флоріан Юр’єв. Фото: Юрій Артюхов
«Перемога світла над темрявою», Флоріан Юр’єв, 2019 рік. Фото: архів Ukrainian Unofficial

8 715

26

56
223

Більше матеріалів