Світ

Сестри по крові: Чому в акронімі ЛГБТ перша літера «Л»

Термін ЛГБТК+ постійно трансформується: ЛГБТ використовують приблизно з 90-х, до цього був ГЛБТ, а тепер його подовжують до ЛГБТКІА, додаючи «інтерсексуальність» та «асексуальність». У цієї лінгвістичної плутанини є причини, і саме зміна «Г» та «Л» обумовлена ​​історією, яка сталася ще у 80-х. Bird in Flight розповідає про неї.

Коли боротьба за рівні права тільки почалася, саме гей-рух командував парадом. Основна увага приділялася чоловікам, а лесбійки (як і трансперсони обох статей) перебували поза діалогом. Тоді, у 80-х, якраз використовували термін ГЛБТ.

Репрезентація лесбійок завжди була не настільки явною, як геїв. Вони не так часто з’являлися у ЗМІ і поп-культурі, хоча трансперсони — ще рідше. Першим серіалом в історії, де головна героїня робить камінг-аут як лесбійка, став «Еллен». Він вийшов у 1994 році, в той час як першого гей-персонажа показали у ситкомі «Усі в родині» 1971-го, і такі герої набагато частіше зустрічаються у фільмах і серіалах 90-х і нульових хоча б як «друг-гей».

Лесбійські бари не настільки поширені навіть у великих містах. Можливо, це пов’язано з історією появи будь-яких жінок у громадських просторах — без супроводу чоловіка вони приходили до бару тільки з 20-х років. Перший лесбійський бар у США, Mona’s Club 440, відкрився в 1936 році в Сан-Франциско. До 80-х їх було вже близько двохсот по всій країні. Утім, із часом ситуація тільки погіршилася — й у 2019 році їх залишалося всього шістнадцять. Для порівняння: перший гей-бар, Cafe Lafitte in Exile, відкрився в 1933-му в Новому Орлеані. До 1976 року у Сполучених Штатах їх налічувалося 2,5 тисячі, і потім на подібні заклади також чекав занепад. У 2020-му гей-барів залишалося близько восьмисот, але все ж більше, ніж лесбійських.

Прайд у Новому Орлеані у 2016
Прайд у Новому Орлеані у 2016 році. Ліворуч вхід до першого у США гей-бару, Cafe Lafitte in Exile, що відкрився у 1933 році. Фото: Tony Webster / Wikimedia Commons

До 80-х спільнота геїв і лесбійок була розрізненою: перші більше дбали про юридичне визнання у сфері шлюбу і сімейного права, другі приділяли основну увагу житлу і захисту зайнятості. Вони не були дійсно єдині доти, доки не настала епідемія СНІДу.

До 80-х спільнота геїв і лесбійок була розрізненою — доки не настала епідемія СНІДу.

Спершу СНІД вважали «гей-хворобою», тому що на самому початку тільки у геїв і трансперсон діагностували ВІЛ-позитивний статус. Це змусило людей повірити у пряму кореляцію між вірусом і гомосексуальністю. Гомофоби використовували таку тезу для виправдання свого фанатизму, та й суспільство в цілому вирішило, що це «божий спосіб» покарати геїв. Навіть президент Рональд Рейган публічно не говорив про СНІД до 1987 року, вважаючи тему ганебною.

Любіть людей, хворих на СНІД
Постер 1989 року «Любіть людей, хворих на СНІД». Фото: akg-images / Universal Images Group

У вересні 1985-го Королівський коледж медсестер був змушений попередити медпрацівників, які відмовлялися лікувати пацієнтів із ВІЛ або СНІДом, що їх можуть відсторонити від роботи. У 1987 році Генеральна медична рада висловила стурбованість, довідавшись, що низка лікарів не згодні надавати допомогу будь-кому з ВІЛ або СНІДом. Подібні інциденти траплялися і в інших країнах. Згодом після дослідження вірусу ставлення до СНІДу як «гей-хвороби» зійшло нанівець, але ЛГБТ-ком’юніті перетворилося на ще більш маргіналізоване.

У книзі Victory Deferred: How AIDS Changes Gay Life in America («Перемога відкладена: як СНІД змінив життя геїв у Америці»), опублікованій в 1999 році журналістом і письменником Джоном-Мануелем Андріоте, йдеться, що саме епідемія СНІДу об’єднала геїв і лесбійок. Лесбійська спільнота практично не постраждала від вірусу, але при цьому жінки часто залишалися разом із зараженими і доглядали їх, коли це відмовлялися робити медпрацівники.

lgbt_aids Прайд в Лос-Анджелесе
Прайд у Лос-Анджелесі, що проходив між 1987 і 1995 роком. Фото: Alan Light / Wikimedia Commons
lgbt_aids парад геев и лесбиянок в Чикаго в 1985
Шістнадцятий щорічний парад геїв і лесбійок у Чикаго у 1985-му. Фото: Alan Light / Wikimedia Commons
lgbt_aids парад геев и лесбиянок в Чикаго в 1985
Шістнадцятий щорічний парад геїв і лесбійок у Чикаго у 1985-му. Фото: Alan Light / Wikimedia Commons
lgbt_aids Гей-прайд в Сан-Франциско, 1972
Гей-прайд у Сан-Франциско, 1972 рік. Фото: akg-images / Universal Images Group / Underwood Archives

Лесбійська спільнота практично не постраждала від вірусу, але при цьому жінки часто залишалися разом із зараженими і доглядали їх.

У 1983 році «чоловікам, які займаються сексом із чоловіками» заборонили здавати кров по всій Америці, щоб запобігти поширенню ВІЛ через переливання. Цей приклад наслідували й інші країни, і досі в деяких із них такі заборони діють або ж є суворі обмеження. Наприклад, у Великій Британії аж до червня 2021 роки не мали права ставати донорами крові чоловіки, у яких напередодні був сексуальний контакт із чоловіком. Процедуру спростили: тепер кров можуть здати хоча б ті, у кого протягом трьох місяців був тільки один статевий партнер.

Але у 80-х геї взагалі не могли бути донорами крові, хоча люди з їх ком’юніті часто її потребували, вмираючи без належної медичної допомоги. Ця заборона не поширювалася на лесбійок, тому в 1983 році «Жіноча рада Демократичного клубу Сан-Дієго» створила групу San Diego Blood Sisters.

Марш сили лесбійок і гей-прайд у 1983 році в Лондоні
Марш сили лесбійок і гей-прайд у 1983 році в Лондоні. Фото: AlisonW / Wikimedia Commons

Засновниця Барбара Вік та її партнерка не тільки самі стали постійними донорками крові для людей із ВІЛ та СНІДом, а й створили центри з її збору. Вони відкрили рахунок у приватному банку крові Сан-Дієго, який дозволив донорам пожертвувати кров, а тим, хто цього потребував, — зробити на неї запит. Під час першої акції організаторки очікували, що прийде людей п’ятдесят, але прийшло двісті. Згодом ініціатива Blood Sisters поширилася за межі Сан-Дієго і досягла Вашингтона, Лос-Анджелеса та інших міст.

Тобто незважаючи на те, що у 80-х геї були не надто добрі до лесбійок і постійно висміювали їх, ті клопотали у Вашингтоні в ході боротьби за права геїв із ВІЛ/СНІДом і продовжували здавати для них кров. Так незабаром жінки стали отримувати більше керівних ролей у ЛГБТ-спільнотах. Феміністські ідеї почали активніше поширюватися у тому числі серед геїв, що й послужило поштовхом, аби «Л» перемістилася на початок абревіатури ЛГБТ. Тому «Л» перед «Г» — це не просто порядок літер, а знак поваги, подяки і надії на спільне майбутнє.


На обкладинці: Шістнадцятий щорічний парад геїв і лесбійок у Чикаго у 1985-му. Фото: Alan Light / Wikimedia Commons

Нове та Найкраще

596

550

585
886

Більше матеріалів