Кино

«Перспективна дівчина»: Вирок культурі зґвалтування від сценаристки «Вбиваючи Єву»

До українського кінопрокату дісталася «Перспективна дівчина», режисерський дебют сценаристки Емеральд Феннел. Головний посил трилера, упакованого в декорації цукрового ромкома, — культура зґвалтування повинна померти. І бій з нею веде 30-річна Кессі — бариста вдень, гроза мерзотників уночі. «Перспективна дівчина» стала хітом торішнього «Санденса», а днями отримала чотири знакові номінації «Золотого глобуса». Марія Педоренко розповідає, чим так примітна картина і як Феннел змінює жанр rape and revenge.

Обережно, в тексті є спойлери.

Славним хлопцям тут не місце

Заходять якось до бару троє славних хлопців. Вечір важкого дня, порція шотів і — для повного щастя — прекрасна незнайомка навпроти. Схоже, вона п’яна як чіп, а отже, їй напевно потрібна компанія. Найбільш галантний рветься провести додому, але на півдорозі вирішує, що краще за все жінці буде у нього і що їй точно не завадить ще келишок і чарівний кунілінгус (а може, й не тільки). Добре, дама — Кессі, 30 років, працює в кафетерії — всю дорогу була як скельце, але шокувати «рятівників» раптовим протверезінням — і є її головне заняття.

Діти 90-х застали на ТБ серіал про Сейлор Мун — войовницю в матросці, яка в кожному епізоді доводила, що дружба і любов можуть перемогти вселенське зло. Роки минули, і Сейлор Мун епохи #MeToo напевно бачила в житті чимало лайна. Вселенське зло тепер ховається за обличчям «славних хлопців»: люблячих чоловіків, професіоналів у своїй справі, добряків з великим серцем і ланцюгових псів культури зґвалтування. Це на їхніх плечах і тримається концепція, завдяки якій провину за те, що трапилося, перекладають на жертву, а сексуалізоване насильство у шлюбі вважають «виконанням подружнього обов’язку».

Сейлор Мун епохи #MeToo напевно бачила в житті чимало лайна.

Подруга у Кессі була всього одна, але вона померла — не впоралася з пережитим насильством. І хоча зав’язка «Перспективної дівчини» почасти схожа на кінокомікс, а декорації фільму виглядають як візуал цукрових ромкомів, британська постановниця Емеральд Феннел написала і зрежисувала місцями занадто реалістичну історію про злочин і кару. У ній нарівні з катарсисом відплати на передній план виходить ціна, яку за нього доведеться заплатити.

грала Каміллу Паркер-Боулз у двох останніх сезонах серіалу «Корона», а також написала і спродюсувала другий сезон «Вбиваючи Єву»

Образ славного хлопця тут з’явився зовсім не випадково. Ви напевно стикалися з ним раніше: це і самовіддано закоханий Росс із «Друзів», і останній романтик Нью-Йорка Тед із «Як я зустрів вашу маму». Чудові хлопці, трохи ревниві звичайно, на контролі ще схиблені, зате — Кохання. За останні пів століття цей екранний образ з об’єкта співчуття трансформувався спочатку в токсичність на ніжках, а потім і в головного лиходія.

Чудові хлопці, трохи ревниві звичайно, на контролі ще схиблені, зате — Кохання.

Мерзотниками у Феннел виявляються суцільно екранні улюбленці: Баш із «Блиску», Шмідт із «Новенької», Сет із «Самотніх сердець». Це навмисний обман очікувань, як і поява в найбільш радісному моменті фільму пісні Stars are Blind. Її виконавиця Періс Гілтон, крім іншого, відома гучним секс-відео 1 Night in Paris, яке її колишній злив у мережу через три роки після розставання. Згоди на публікацію ролика Періс, звісно, не давала, а злив інтимних фото і відео після розриву тепер називають порнопомстою (в деяких країнах така практика тягне за собою кримінальне покарання).

Але культура зґвалтування в «Перспективній дівчині» тримається не тільки на плечах славних хлопців. До них прихильні люди з владою, їх підтримують подруги. Усі вони твердять одні й ті ж фрази, від постійного повторення яких що в кіно, що в житті стає нудно: «ми були дітьми», «це її слово проти його», «вона була не проти», «давайте не будемо ламати життя талановитому юнакові». Ось вони посміхаються з аватарок у соцмережах, іноді позують на фото з дітьми, а ось у коментарях до новин про зґвалтування як за підручником пишуть про довжину спідниці або задаються питанням «вона що, не знала, куди йшла?». «Перспективна дівчина» Кессі оголошує їм війну.

Насильство і розвага не синоніми

Творці фільму позиціонували його як унікальний досвід, але до фіналу історії так і липне фраза «десь я це вже бачив». І дійсно, Феннел зняла чергове кіно про помсту, а історії жіночої вендети в цілому римуються одна з одною. Узяти Лісбет Саландер, якій для помсти навіть бруднити руки у крові не довелося. Її лінія покарання насильника до дрібниць схожа з останнім виходом Кессі, щоправда закінчилася дещо успішніше. Або ще більш кровожерлива Беатрікс «Чорна Мамба» Кіддо: героїнею «Убити Білла» рухає жага розправи за вбивство близьких, але епізод помсти за зґвалтування був і у неї — медпрацівникові дуже подобалося продавати безвольне тіло жінки тим, хто хоче швидкого сексу.

Феннел зняла чергове кіно про помсту, а історії жіночої вендети в цілому римуються одна з одною.

У картинах про жіночу помсту зав’язкою найчастіше виявляється саме зґвалтування. Жага помсти ставить постраждалих на ноги — сьогодні це звучить почасти як історія набуття сили, місцями з надихаючим посилом. І дійсно, після старту руху #MeToo подібних фільмів стало більше, але починалося все на стику 70-х і 80-х років, у період другої хвилі фемінізму. Саме тоді кіно про помсту отримало відгалуження у вигляді жанру rape and revenge. Хрестоматійний приклад — хорор 1978-го «Я плюю на ваші могили», де молода письменниця жорстоко позбавляється своїх кривдників. Стрічка досі викликає суперечки: це феміністське кіно чи просто експлуатація насильства?

дівчина з татуюванням дракона

Історія створення «Убити Білла» не так давно вивела дискусію про насильство над жінками в кіно на інший щабель. На початку 2018 року Ума Турман розповіла, як через несправне авто ледь не загинула на зйомках дилогії — Тарантіно відмовився саджати в кадр каскадера. Неприємними для неї були і зйомки сцен з плювками в обличчя і задушенням ланцюгом. Режисер виконував їх особисто, пояснивши, що хотів упевнитися, що ніхто з акторів не заподіє Турман шкоди. Відповідь Тарантіно тоді сильно обурила акторку Джессіку Честейн, та назвала його дії «переходом усіх кордонів». «Коли насильство стало нормалізованою „розвагою“? — писала вона у твіттері. — Побої або зґвалтування не наділяють жінок силою, хоча в багатьох фільмах це показано як історія „фенікса“. Ми не потребуємо абьюзу, щоб бути сильними. Ми вже сильні».

Побої або зґвалтування не наділяють жінок силою, хоча в багатьох фільмах це показано як історія «фенікса».

І Феннел дійсно відмовляється від класичного сюжету помсти за зґвалтування. Її реальна жертва не змогла впоратися з травмою і обрала смерть, тому помсту обирає її найкраща подруга Кессі. Постановниця робить насильство головним двигуном цієї історії. Помста «Перспективної дівчини» будується на часом украй злих «розіграшах», які залишають після себе моральний біль і муки. До останнього на екрані немає місця насильству фізичному, але коли воно все ж трапляється, то шокує навідліг, а не розважає.

Зустріч Кессі з її головним ворогом геть відкидає солодкість помсти. Наляканий до сліз, він зізнається у своєму головному страху — бути звинуваченим у зґвалтуванні, а потім втілює в життя головний страх Кессі — бути вбитою. Інший результат історії, на думку Феннел, виявився б казкою, тому «славний хлопець» три хвилини монотонно душить Кессі, перетворюючи барвистий трилер на максимально приземлену чорнуху. Що зовсім не псує його, а навпаки — це протвережує своїм цинізмом. У епілозі знайдеться місце катарсису, але Феннел показує, що бій проти культури зґвалтування триває до останньої краплі крові. І навіть завдавши серйозного удару величезному культурному пласту, можна запросто опинитися похованою під його завалами.


Фото: Everett Collection

Нове та Найкраще

670

587

613
944

Більше матеріалів