Злюки бобри, борсуки та єдинороги: Шеврони українських військових

Нашивки на формі військових — шеврони й нарукавні знаки — часто плутають. ЗСУ розробляє і затверджує нарукавний знак у формі щита: він головний та офіційний. Шеврон — це вже додаток, тобто також нашивка (з двох смужок V-подібної форми), яка містить уточнюючу інформацію про певні категорії військовослужбовців. Так, у ЗС України шеврони є лише в сержантського складу, і носять їх на погонах. За їхньою кількістю розпізнають звання — молодший сержант, сержант та старший сержант. Але назва «шеврон» більше прижилася, тож її часто використовують для позначення будь-якої нашивки.

Військові нарукавні знаки з’явилися лише у XIX столітті. До цього військову частину впізнавали за кольором форми, яка була досить яскравою — червоною, синьою, зеленою. Але озброєння розвивалося, і згодом поцілити у солдата можна було вже з більшої відстані, тому форму почали робити захисного кольору (хакі).

Тож одна з основних функцій нашивок — відрізнити своїх від чужих на відстані. Через це в нарукавному знаку використовують не більше чотирьох кольорів та не більше чотирьох знаків чи символів — щоб не складно було роздивитися нашивку неозброєним оком. Інформація на такому знаку вказує на приналежність до певного формування (підрозділу, військової частини, з’єднання) і розповідає про його призначення та особливості діяльності (сухопутні війська, повітряні сили, морська піхота).

Плутанина з термінами «шеврон» та «нарукавний знак» почалася після революції 1917 року. Біла гвардія для ідентифікації різних угруповань своєї армії використовувала саме шеврони у класичному розумінні — косі нашивки різних кольорів, і це були її єдині розпізнавальні знаки. Згодом, коли армія почала застосовувати для розрізнення вже нарукавні знаки, їх теж за звичкою продовжили називати шевронами.

Після проголошення незалежності українська армія відмовилася від радянських нарукавних знаків і стала створювати власні. Нові емблеми мали бути ближчими до європейських зразків, але чітких вказівок, що та як зображати, не існувало аж до 2018-го. І лише останні роки при розробці емблем українські військові керуються офіційними «Методичними рекомендаціями щодо окремих питань розвитку і впровадження військової символіки у ЗСУ».

Методичка забороняє зображати на військових нашивках ікони або інші релігійні символи. Не дозволяється також поєднувати в одній композиції зразки озброєння і військової техніки різних історичних періодів — як «джавелін» із шаблею, наприклад. Не затвердять портрет відомого діяча і не дозволять написати його ім’я, навіть якщо на честь нього названо підрозділ. На нарукавних знаках у принципі не рекомендують розміщувати написи — краще окремою нашивкою. Емблеми розробляють у двох варіантах: у захисних кольорах до польового однострою та повноколірний для всіх інших випадків.

Але крім офіційних нарукавних знаків існують неофіційні, які за звичкою теж називають шевронами, або moral patches. Ці неформальні нашивки свідчать у першу чергу про почуття гумору їхніх власників. Військові можуть носити такі патчі лише в польових умовах, а в місцях постійної дислокації, тобто на території військових частин, вони заборонені.

Розповідаємо детальніше про деякі як офіційні нарукавні знаки, так і патчі для своїх.

Підводні диверсанти

Знаки 801-го центру боротьби з ПДСЗ та протимінної боротьби. Зліва — офіційний нарукавний знак центру, справа — старий патч 801-го окремого загону, який до 2014 року дислокувався в Севастополі.

Зараз військові центру носять обидва шеврони: один як офіційний, другий як пам’ять. Пояснюють, що особливого символізму на емблемі немає, хіба що акула уособлює поганих хлопців, з якими вони борються.

Дракон «Нептун»

Дракон зображений на офіційному нарукавному знаку 32-го реактивного артилерійського полку.

На базі полку проходили випробування ракетних комплексів «Нептун», тож полум’я дракона — це своєрідна аналогія до ракет реактивної артилерії.

Сонечко

Офіційний нарукавний знак Закарпатського добровольчого спецпідрозділу «Сонечко».

Командир підрозділу ДРБ «Сонечко» з позивним Друг Сірий і заступник командира Лелека про значення свого нарукавного знаку: «Нашивку було створено на початку російсько-української війни у 2014 році. Тоді загін дислокувався на території дитячого табору „Сонечко“, і нас теж почали так називати. Зображення сонечка обрали, щоб показати, що суворі хлопці-спецпризначенці також можуть нести промінчики добра і світла».

Тигр-винищувач

Офіційний нарукавний знак 9-го винищувального полку. Розроблений орієнтовно в 1997 чи 1998 році українським геральдистом Валерієм Ляховим.

У 90-х Ляхов створив цілу серію емблем частин Військово-повітряних сил у такому стилі. Після перемоги у творчому конкурсі командування ВПС затвердило його ескізи емблем як базові. Зараз їх уже не використовують.

Морський

Офіційний нарукавний знак 73-го морського центру СпП імені кошового отамана Антіна Головатого з’явився у 2019 році.

На нашивці зображений морський коник із мечем Святослава Хороброго на синьо-зеленому тлі. Коник говорить про морську специфіку центру і означає пристосованість до водного середовища та вміння бути непомітним. А меч — відданість військовій справі, приналежність до військової розвідки, здатність виконувати завдання за будь-яких умов.

Медичний

Неофіційний нарукавний знак медичної служби 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Був розроблений орієнтовно наприкінці 90-х років. Зараз не використовується.

Войовничий бобер

Офіційний нарукавний знак військової частини А3955 затвердили в лютому 2020 року.

Ескіз розробив український художник та графічний дизайнер Роман Шостя. Кольорова гама свідчить про приналежність військового формування до понтонно-мостових частин, які можуть діяти на суходолі й на воді. У геральдиці бобер символізує працездатність, інженерну майстерність, пильність, захист та відданість. Крім того, зображення бобра у світі використовують на позначення співробітництва — воно притаманне понтонно-мостовим підрозділам. У бобра войовничий вигляд, що означає готовність дати відсіч ворогові.

Дика качка

Це нашивка зведеного загону повітряних сил «Дика качка». Загін добровольців був сформований у 2014 році, брав участь у боях за Донецький аеропорт.

Полковник Богдан Бондар про появу назви та нарукавного знаку загону: «У 2014 році, коли мій загін намагався зайти на позицію „Зеніт“, ми декілька днів стояли в селі Тоненькому, і там нас накрило „градами“. Згоріла майже вся техніка та особисті речі. Тож ми одягли польську форму, яку підкинули волонтери. А через добу сепари почали писати, що на нашій позиції „з останніх сил тримається польський спецназ“. У всьому світі найманців неофіційно називають „дикі гуси“, а оскільки ми з авіації, то стали сміятися, що ми дикі качки — летимо та „бомбимо“. А потім пішло-поїхало — волонтери придумали шеврон, прапор».

Гірський

Знак 109-го гірсько-піхотного батальйону, що входить до складу 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади в Галичині.

У 2018 році офіційно затвердили символіку батальйонів у складі 10-ї бригади. Усі емблеми мають спільні риси — зображують когось із карпатських звірів або птахів, едельвейс (символ витривалості та мужності), схрещені бойові гуцульські топірці (символізують захист, рішучість і тверду вдачу) й гори (Говерла, Бербенескул та Піп Іван Чорногірський). У цьому випадку галка символізує галицьке походження військових.

Галицька галка

Офіційний нарукавний знак 102-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщини. Затверджений у 2021 році.

Галка відсилає до галицького походження бригади. Загалом цього птаха в різних варіаціях можна зустріти на галицьких гербах ще з початку ХІ століття.

ЛГБТ-єдиноріг

Неофіційна символіка українських ЛГБТ-військових.

Узимку 2021 року до ілюстраторки Насті Левицької звернулися з проханням зробити лого для об’єднання ЛГБТ-військових. «Бриф мене заплутав, бо референси складалися з аніме-картинок, які подобаються представникам спільноти, і вже існуючих військових шевронів, — розповідає Настя. — Врешті зупинилися на впізнаваному образі єдинорога. Але я зробила його не милим і няшним, а хоробрим — з вогнем і військовою амуніцією. Було складно знайти баланс, щоб зображення не виглядало банально, але щоб і з ЛГБТ асоціювалося. І ще треба було подати його серйозно, по-військовому. Ми навіть підчищали у вогні якісь натяки на сексуальні образи, щоб недоброзичливі люди чогось там не побачили».

У геральдиці єдиноріг уподібнений до відважного солдата, який скоріше готовий загинути, ніж живим потрапити до рук ворога.

Українські бойові відьми

На початку війни Ріна Старчеус, айтішниця та мотогонщиця, відправила двох дітей та інших членів родини на захід України, а сама вступила до ТрО. Військову уніформу вона доповнила штучними ельфійськими вухами та квітчастими хустками, пов’язаними на манер арафатки. Пізніше її стиль перейняли інші волонтерки. Так з’явився неофіційний загін українських бойових відьом, а пізніше і їхній нарукавний знак, проєкт якого розробив український дизайнер Андрій Єрмоленко.

«Бойся тучи и пацанов из Бучи»

У середині квітня дизайнер Влад Борщ виїхав із Бучі й вирішив створити символіку для своїх, «хлопців з району». Тоді він зробив тираж неофіційних патчів на 150 штук, 80% з яких використовують військові. Фраза «Бойся тучи и пацанов из Бучи» з місцевого сленгу, а кольори — з прапору міста.

П’ятисоті

Аватарами або смурфами в армії називають хронічних пияків. Також ще кажуть «п’ятисоті» або «двохсотп’ятдесяті» (бо стільки грамів у півлітровій пляшці й «чекушці» відповідно). Цей неофіційний патч використовують скоріше в якості покарання та перестороги для товаришів по службі. Створили його волонтери ще за часів війни на Донбасі.

Фото на обкладинці надано військовою частиною А3955.