Натхнення

За нами не заіржавіє: Наслідки війни на картинах Влада Кришовського

Дар'я Касьянова 29 вересня 2022

У київській галереї «Білий світ» відкрилася виставка Влада Кришовського «Кінець дитинства». Художник, який до лютого малював яскраві наївні картини, тепер присвятив похмуру серію боям за острів Зміїний. Кришовський розповів Bird in Flight, як на нього вплинув сакральний живопис та як читати його роботи зараз.

Влад Кришовський

Український художник. Народився у місті Корсунь-Шевченківський, живе і працює в Києві. Співзасновник мистецького конкурсу «Арт-Баттл».

— Пригадуєте з новин, як наші десантники дісталися Зміїного та знайшли там кота? То було настільки класно, що я зачепився за цю історію і намалював кота й потоплений корабель «Москва». Ці роботи сьогодні можна побачити на моїй виставці.

Не враховуючи дитячих років, я малюю з 2014-го. Тоді дружина подарувала набір олівців і запропонувала зробити першу картину. У цьому мене підтримав мій брат, теж художник, — Дмитро Кришовський. Я надихався його жлоб-артом та своїми дитячими малюнками. Якось на моїх очах брат помітив, що в нього закінчилася чорна фарба, та просто взяв замість неї ваксу. Це мене приголомшило. З того часу я просто робив те, що мені подобалося, слідував за емоціями.

Зазвичай сюжети моїх робіт дещо фантасмагоричні, але за декілька років я намалював ще й 15 портретів святих. Це явище, а особливо щирі народні ікони, мене заворожує. Не тільки естетично: мені подобаються історії, що стоять за образами святих. Як, наприклад, святого Христофора-песиголовця або Ерзулі Дантор — покровительки лесбійок на Гаїті зі шрамом на обличчі.

У лютому моїй дитині тільки-но виповнилося чотири місяці, і я не міг повірити, що усе це відбувається насправді: все було добре — й тут такий п***ець. Психолог би назвав це фазою заперечення. Якщо до вторгнення мої картини були схожі на папірці з малюнками олівцем, то зараз це скоріше жерсть з іржавими написами. Навіть зимова серія з офісними клерками, які взялися за зброю, вже здається цинічною та вторинною.

До вторгнення мої картини були схожі на папірці з малюнками олівцем, то зараз це скоріше жерсть з іржавими написами.

Мої роботи стали монохромними — я свідомо обмежив себе. Подумав: а як багато я можу намалювати обмеженими засобами? Також я став більше використовувати українські символи, але у своєму стилі, і, здається, виходить непогано.

Я люблю повторювати, що художник не має монополії на трактування. Тому мої роботи кожен може читати так, як йому заманеться. Одна знайома зауважила, що зірка над головами українців з моєї роботи — то зірка з вертепу. Інші вважають, що моя палітра відсилає до іржі спаленої російської техніки. Хтось помітив на старих картинах цифри 2422 і вирішив, що це передбачення початку війни. Я завжди лише підтримую такі трактування.