За нами не заіржавіє: Наслідки війни на картинах Влада Кришовського
Український художник. Народився у місті Корсунь-Шевченківський, живе і працює в Києві. Співзасновник мистецького конкурсу «Арт-Баттл».
— Пригадуєте з новин, як наші десантники дісталися Зміїного та знайшли там кота? То було настільки класно, що я зачепився за цю історію і намалював кота й потоплений корабель «Москва». Ці роботи сьогодні можна побачити на моїй виставці.
Не враховуючи дитячих років, я малюю з 2014-го. Тоді дружина подарувала набір олівців і запропонувала зробити першу картину. У цьому мене підтримав мій брат, теж художник, — Дмитро Кришовський. Я надихався його жлоб-артом та своїми дитячими малюнками. Якось на моїх очах брат помітив, що в нього закінчилася чорна фарба, та просто взяв замість неї ваксу. Це мене приголомшило. З того часу я просто робив те, що мені подобалося, слідував за емоціями.
Зазвичай сюжети моїх робіт дещо фантасмагоричні, але за декілька років я намалював ще й 15 портретів святих. Це явище, а особливо щирі народні ікони, мене заворожує. Не тільки естетично: мені подобаються історії, що стоять за образами святих. Як, наприклад, святого Христофора-песиголовця або Ерзулі Дантор — покровительки лесбійок на Гаїті зі шрамом на обличчі.
У лютому моїй дитині тільки-но виповнилося чотири місяці, і я не міг повірити, що усе це відбувається насправді: все було добре — й тут такий п***ець. Психолог би назвав це фазою заперечення. Якщо до вторгнення мої картини були схожі на папірці з малюнками олівцем, то зараз це скоріше жерсть з іржавими написами. Навіть зимова серія з офісними клерками, які взялися за зброю, вже здається цинічною та вторинною.
До вторгнення мої картини були схожі на папірці з малюнками олівцем, то зараз це скоріше жерсть з іржавими написами.
Мої роботи стали монохромними — я свідомо обмежив себе. Подумав: а як багато я можу намалювати обмеженими засобами? Також я став більше використовувати українські символи, але у своєму стилі, і, здається, виходить непогано.
Я люблю повторювати, що художник не має монополії на трактування. Тому мої роботи кожен може читати так, як йому заманеться. Одна знайома зауважила, що зірка над головами українців з моєї роботи — то зірка з вертепу. Інші вважають, що моя палітра відсилає до іржі спаленої російської техніки. Хтось помітив на старих картинах цифри 2422 і вирішив, що це передбачення початку війни. Я завжди лише підтримую такі трактування.
Художник не має монополії на трактування: мої роботи кожен може читати так, як йому заманеться.