Славні виродки: Країна-терорист у малюнках Володимира Прохоренка

— Я жив у Росії деякий час, у мене в цій країні були друзі й залишилися родичі. У них там такий режим віртуальної реальності, коли навіть останній бомж стає «богоізбранним» та великодержавним. Росіянам поколіннями трамбували голову пропагандою всіх сортів. У результаті там уже і Сталін разом з Миколою II сидять разом, і фуражка Гітлера з «православієм», і все воно поєдналося, забулькало та ожило. Так моя робота з унітазами і придумалася. Суспільство настільки звикло до пропагандистського лайна, що вже не може без нього жити, — копрофілія на рівні багатомільйонної країни.

Ще задовго до цих подій я вирішив намалювати Леніна, хоч би як дивно це звучало. Мене бентежило, як якась маленька, лиса й картава людина наповнюється такою руйнівною силою, щоб залишити довжелезний кривавий слід через покоління і величезні території. У моїй уяві вона мала б роздутися до велетенського виродка, який тупо йде вперед, забираючи тисячі життів і руйнуючи все навколо. Так само сталося з Путіним та Лукашенком. А голими я їх зобразив, щоб показати неприкриту сутність цих потвор, хоч би як вони намагалися її приховати.

Я зобразив голими Путіна та Лукашенка, щоб показати неприкриту сутність цих потвор, хоч би як вони намагалися її приховати.

У перші два тижні вторгнення, як і всі, я слідкував за новинами та адаптувався до безперервного стресу. Коли повернувся до творчості, захотів малювати більш осмислені речі про події навколо. В інших аспектах моє життя не змінилося — у Львові не було того, що пережили люди на Сході чи навіть у Києві.

Після навчання я працював із графічним дизайном та анімацією, це був певний шлях пошуку себе. Згодом зрозумів, що я більше художник, і прийшов до цифрової ілюстрації. Ця творчість для мене — арттерапія, каналізація негативу. І я відчуваю, що людей вона приваблює з тієї ж причини. Жодного комерційного зиску я від цього не маю, принаймні зараз. Поки роботи виставлялися у невеликих артпросторах у декількох країнах.

Ця творчість для мене — арттерапія, каналізація негативу.

На роботи витрачаю різну кількість часу — залежить від того, наскільки я злий. Найпопулярніше зображення з дитиною-Лукашенком зробив за два дні. А щось інше можу робити і закинути, бо вже немає таких сильних емоцій. Спочатку збираю референси фізіономій і ліплю їх у програмі скульптингу ZBrush. Зліплених виродків переношу в іншу програму, щоб виставити світло та зробити рендер. Заключний етап мій улюблений: малюю зверху в фотошопі, щоб персонажі були ще більш гидкими й живими, — додаю волосся, колір тощо.