Не видаляй, ходімо: Селфі, зроблені в магазині

У травні 2018 року набув чинності Загальний регламент захисту персональних даних (General Data Protection Regulation). Він обмежує право компаній чи людей зберігати особисту інформацію громадян ЄС без їхньої згоди. Цього регламенту зобов’язані дотримуватися й особи з інших країн — якщо за родом діяльності вони мають доступ до персональних даних європейців.

Особливий захист потрібний «чутливим даним» — інформації про етнічну належність, орієнтацію, стан здоров’я, наявність судимості й політичні переконання, а також генетичним і біометричним відомостям.

— Ця серія знімків росте із протиріччя між бажанням авторів селфі залишити себе в пам’яті вітринного телефона й усвідомленням того, що єдиний шлях цих фото — у кошик для сміття.

Ідея з’явилася влітку 2017 року. Я був на Хрещатику — збирався знімати підготовку до параду перед Днем незалежності. Почався дощ, і я сховався у магазин техніки. Там я почав розглядати смартфони на стенді й відкривати альбом камери — подивитися, що люди знімають. Декілька світлин одразу скинув собі через блютус.

За останні три роки мені вдалося зібрати шість тисяч знімків — із Києва, Черкас, Лисичанська, Одеси, Чернівців, Ужгорода, Львова. Продавці не проти, з фотографіями можна робити все що завгодно. По праву ці знімки нікому не належать, можна вважати їх народними. Зазвичай їх роблять для перевірки фронтальної камери і залишають у телефоні, не замислюючись про їхню подальшу долю.

За останні три роки мені вдалося зібрати шість тисяч знімків.

У цій роботі я прагну розмити межі між приватністю та публічністю. Я абсурдував захист персональних даних і хотів, не порушуючи закону й посилаючись на нещодавно ухвалений європейський регламент (GDPR), дати глядачеві можливість осмислити незахищеність особистих відомостей.