Говорить Крим: Підпільний арт окупованого півострова

Про Антіка Данова відомо небагато. Цей псевдонім художник узяв у 2019 році, а до того був відомий як tet9I. Його роботи раніше з’являлися в Москві та в окупованому Криму. Він каже, що не рахує свої твори, проте принаймні чотири проєкти на тему війни виклав у своїх соцмережах після початку повномасштабного вторгнення. Це саморобні плакати та графіті. Данов стверджує, що всі вони були створені на півострові. Попросили його розповісти, як він це робить.

— Я родом із Криму. Після російської окупації лишився тут, бо не було куди і з ким виїжджати. Склалися такі обставини й умови. Висловлювання на вулицях роблю з 2014 року, коли почалася війна. Відтоді працюю з соціальними питаннями у мистецтві.

Бути проукраїнським художником у Криму не складно, бо я українець. Так, у сьогоднішньому проросійському середовищі це як мінімум небезпечно, тож побоювання завжди є — без цього нікуди. Але очі бояться, а руки роблять.

Я з російськомовного регіону України, моє оточення з дитинства розмовляє російською. Українську я знаю та розумію, але потрібна постійна практика серед носіїв мови. Я думав про використання української у своїх проєктах, але, щоб сьогодні достукатися до більшості кримчан і росіян, я навмисно послуговуюся російською мовою.

Щоб сьогодні достукатися до більшості кримчан і росіян, я навмисно послуговуюся російською мовою.

Для розклейки робіт я обираю людні місця. Водночас це мають бути відносно безпечні локації, які менше охороняються камерами спостереження і так далі, наприклад алеї. Усе роблю в різний час доби, в залежності від моменту та проєкту. Роботи реалізую в різних містах, коли, скажімо, їду кудись до друзів або на відпочинок.

Думаю, половина проєктів зроблені вночі, коли вулиці порожні. Остання вилазка тривала пів години, а розміщення одного плаката займає десь хвилину. Мені невідомо, скільки ще висять роботи після розклеювання, я не стежу за цим. Усі реалізовані проєкти можна побачити в моїх соцмережах.

До вилазок готуюся дуже ретельно, продумуючи усі деталі й ситуації, що можуть виникнути. Усе потрібно робити швидко і впевнено, аби тебе не затримали. Принаймні, досі це вдавалося і проблем не було. Хоча одного разу я ледь не попався. Коли знімав рекламні плакати, під’їхала поліцейська машина. Запитали, що тут роблю, — відповів, що працюю, що я співробітник рекламного агентства. У результаті вони поїхали, так і не перевіривши мою інформацію.

У разі затримання мені загрожує мінімум арешт та взяття під варту. Але репресії у Росії розвиваються, як і закони під них. Статей у них достатньо, «пришити» можуть будь-що. В інтернеті безліч прикладів, за що зараз заарештовують тих, хто проти війни та режиму: тероризм, екстремізм, дискредитація армії, фейки про збройні сили тощо.

До вилазок готуюся дуже ретельно, продумуючи усі деталі й ситуації, що можуть виникнути. Усе потрібно робити швидко і впевнено, аби тебе не затримали.

Я працюю сам, але у мене є й однодумці — ті, хто прагне допомагати та брати участь. Раніше відмовляв їм, адже не хотів нести відповідальність за інших, бо існує безліч ризиків. Але останнім часом думаю над тим, як залучати охочих. Не спробуєш — не зрозумієш.

Розмовляти з тими, хто воліє долучитися, можна в інтернеті. Розумію, що перевіряти підозрілих осіб непросто, однак у процесі спілкування багато чого може проявитися, а там уже буде як буде. Страху великого немає, є побоювання, але інакше не бачу сенсу робити це.

Мої друзі знають, чим я займаюся. Проте я впевнений у своєму оточенні, бо в ньому більшість проти війни. У кожної людини бувають різні ситуації у житті, тому складно щось передбачити наперед. Якщо навіть мене спіймають, вважаю, це не порівняти з тим, що зараз відчувають мої співгромадяни на материковій Україні.

Якщо навіть мене спіймають, вважаю, це не порівняти з тим, що зараз відчувають мої співгромадяни на материковій Україні.

Моє ставлення до Росії просте: я проти війни, Путіна та всього його оточення. Російський народ здебільшого не діє, і це погано. Але серед росіян є гідні та сміливі люди, які висловлювалися проти режиму і до 2014 року, і після, — їх заарештовують, катують та видворяють із країни.

Я їздив до Москви кілька разів по роботі, у відрядження, адже у Криму присутні російські компанії. Де саме я працював і на яких посадах, не можу сказати з міркувань безпеки. Також намагаюся заробляти на творах у різних техніках і з різних матеріалів.

Серед моїх родичів і знайомих є ті, хто підтримує війну, й ті, хто проти неї. Одні говорять усе, як у телевізорі. В інших є ризики й побоювання, бо сьогодні все більше випадків ув’язнення через висловлені думки та протести. З першими я не спілкуюся — для мене це неприйнятно. Я намагався перевести їх на інший бік, але марно, бо там щодня працює величезна державна машина пропаганди. Можливо, колись їх можна буде змінити, проливши світло на правду і факти.

Щодо мене, я продовжую любити українок та українців, як і всю Україну разом із Кримом.

Реакція людей на мої роботи, як правило, різна. Хтось позитивно відгукується, але є й ті, хто ставиться негативно та навіть агресивно. Я кажу передусім про відгуки і повідомлення у мережі. Це погрози та образи, як у мій бік, так і в бік України.

Найбільш вдалою роботою вважаю ту, якої ще немає. І, звісно, хотів би її створити якнайшвидше знову в українському Криму.

Коли у Криму почали знищувати військові об’єкти, ставлення жителів півострова до війни, звісно, змінилося. Бо це відбувається поряд із ними, а не десь там. Люди бажають, аби скоріше все це безпросвітне пекло закінчилося, хочуть спокійного та нормального життя. Але більшість нічого не хочуть робити в цьому напрямку, всі тільки чекають і бояться. Нинішню обстановку та настрої у Криму я показав у серії плакатів «Роблю вигляд».

Коли у Криму почали знищувати військові об’єкти, ставлення жителів півострова до війни, звісно, змінилося.

На обкладинці: «Потопаюча», Крим, 2022 рік