Запобігти, врятувати, зберегти: 10 мозаїк, які ми можемо втратити

Мозаїка у їдальні заводу «Електронмаш»

Київ, Кільцева дорога, 4

Наразі закинутий завод «Електронмаш» був головним виробництвом обчислювальних машин у радянські часи. В адміністративній будівлі підприємства та його їдальні збереглися чотири барельєфи й одне велике мозаїчне панно.

Зображення створила у 1985 році художниця-монументалістка Олена Гнєдаш, учениця української живописниці Тетяни Яблонської. На панно вона зобразила романтичні сцени з життя. Авторству Гнєдаш належали ще два вітражі у Будинку культури «Електронмашу», але влітку 2021-го їх знайшли розбитими на задньому подвір’ї. Перед цим власники заводу не дозволили активістам вивезти ці вітражі та зберегти їх.

У травні 2023 року завод продали на аукціоні компанії «Інком Рент». Через це припускають, що закинуте підприємство знесуть і на його місці збудують житловий комплекс. Мозаїку може спіткати доля вітражів, тож зараз активісти домовляються про її збереження з новими власниками.

Мозаїка «Рух» на фасаді спорткомплексу «Наука»

Київ, бульвар Академіка Вернадського, 32

Мозаїку створило подружжя художників-монументалістів Галина Зубченко і Григорій Пришедько у 1969 році. Оскільки це спорткомплекс, вони зобразили плавців, що пірнають у воду. З усіх київських робіт цих художників «Рух» знаходиться у найгіршому стані: вже осипалася значна частина керамічних деталей.

Усі роботи Зубченко — Пришедька великі та складні, але не мають охоронного статусу. Ці мозаїки треба реставрувати, проте деталі, що осипалися, навіть не зберігають — їх викидають комунальники.

Мозаїка «Тріумф кібернетиків» на корпусі № 6 Інституту кібернетики імені В. М. Глушкова

Київ, проспект Академіка Глушкова, 40

Це панно також зробили Галина Зубченко і Григорій Пришедько у 1971 році. Мозаїку присвятили кібернетиці як науці, яку тоді розвивав засновник інституту Віктор Глушков. Усередині композиції є щось схоже на суміщені плати, з яких складається обличчя, — наче комп’ютер, що оживає. Сьогодні цей сюжет можна інтерпретувати по-новому — як алюзію на штучний інтелект.

У роботі художники використали багато червоного битого скла, яке на сонці робить мозаїку сяючою. Та саме воно осипається найбільше. Кераміка і смальта теж сипляться — на мозаїці вже не вистачає великих шматків.

Мозаїка «Ковалі сучасності» на Інституті ядерних досліджень

Київ, проспект Науки, 47

Це ще одна робота Зубченко — Пришедька. Інститут з’явився у 1970 році, а у 1974-му художники прикрасили його тематичним панно із вченими та атомом.

«Ковалі сучасності» є чи не найпопулярнішою роботою художників, її навіть показали на початку другого епізоду серіалу «Чорнобиль», знятого телеканалом НВО. Щоправда, у серіалі постановники роздрукували зображення мозаїки, наклеїли його на торцеву частину корпусу № 2 Київського політехнічного інституту і позначили будівлю як Білоруський інститут ядерних досліджень у Мінську.

Мозаїка поступово осипається, тож варто було б зберігати шматочки смальти та скла, аби згодом її реставрувати.

Мозаїка «Перемога над раком» на Інституті раку

Київ, вулиця Михайла Ломоносова, 33/43

Цю мозаїку Зубченко і Пришедько створили на фасаді Інституту раку у 1970—1971 роках. Так вони символічно показали променеву терапію: лікар направляє промінь на чорного монстра, що уособлює рак. При цьому художники зобразили справжніх лікарів, які у той час працювали в Інституті раку.

Мозаїка збереглася непогано, тим більше панно знаходиться на північному фасаді — сонця мало, і воно не випалює кольори. Але все ж деякі елементи вже відпадають.

Мозаїка «Українська пісня»

Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 26

Мозаїку створив художник-монументаліст Степан Кириченко у 1967 році. На ній — танцюристка і музики у традиційному українському вбранні. За більше ніж 50 років під зображенням утворилися порожнини, вже відпали деякі частини, зокрема обличчя дівчини, відтак мозаїку треба складати наново.

У 2019 році з’явився шанс на реставрацію. Футбольний клуб «Шахтар» пообіцяв проспонсорувати роботу бригади художників-монументалістів під керівництвом Федора Григорова. Однак будівля приватна, і власник дозволу не дав. Футбольний клуб навіть звертався до КМДА, яка могла би вплинути на власника, але ідею реставрації так ніхто і не підтримав.

Об’ємна композиція «Палаючий метеор»

Дніпро, вулиця Макарова, 27а

У 1983—1985 роках художник Ернест Котков створив біля льодового палацу «Метеор» дві вкриті мозаїкою скульптурні композиції — «Палаючий метеор» та «Дніпровські хвилі». Їх замовив завод «Південмаш», якому належить палац. «Хвилі» оздоблювали фонтан і були виконані у вигляді об’ємної хвилі води. А «Палаючий метеор» — це відсилка до космічної теми, оскільки Дніпро був центром космічної промисловості.

У 2019 році «Дніпровські хвилі» зламали заради будівництва третьої черги ТЦ Appolo, який досі не почали зводити. П’ятнадцятиметровий «Палаючий метеор» знаходиться у поганому стані, згори вже відпав сегмент мозаїки. Композиція є памʼяткою культурної спадщини Дніпра, тож знести її не можуть, але й реконструкцією ніхто не займався.

Мозаїчне оздоблення кінотеатру «Космос»

Житомир, вулиця Вітрука, 11-5

Кінотеатр для жителів району Польовий відкрили 1987 року, він вміщував 900 людей. Головний фасад оформили мозаїкою «Сузір’я космосу» зі смальти та алюмінієвими фігурками знаків зодіаку. Панно створили за ескізом житомирського художника Олександра Костюка.

З 2006 року кінотеатр не працює, будівля стоїть занедбаною. Декілька фігурок знаків зодіаку вже зникли. Інвестора для відновлення кінотеатру досі не знайшли.

У березні 2023-го там сталася пожежа — за словами місцевої влади, зайнялося сміття. Але «випадкові» загоряння часто передують знищенню будівель: споруди починають вважати аварійними і зносять. Так, наприклад, сталося із кінотеатром «Сучасник», зведеним 1972 року у Кривому Розі. Зараз на цьому місці «АТБ».

Мозаїчні панно «Пори року» на фасаді Університету ветеринарної медицини

Львів, вулиця Пекарська, 50

Нові корпуси Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького були збудовані у 1980 році. А в 1996-му їх прикрасили два рельєфні мозаїчні панно художника-монументаліста Сергія Бабкова.

Ці два панно — частина не реалізованої до кінця композиції «Пори року» — називаються «Літо» та «Осінь». Ще два панно не зробили через нестачу коштів.

У 2015 році одну з мозаїк стали демонтувати. Коли до цього почали привертати увагу місцеві активісти, керівництво університету запевнило, що зображення оббили, аби потім реставрувати. Та жодних робіт так і не провели досі, мозаїка продовжує сипатися.

Мозаїка дитячої художньої студії імені Наума Осташинського

Київ, вулиця Льва Толстого, 5

Ця мозаїка знаходиться у самому центрі Києва, та про неї не всі знають, оскільки шукати її потрібно у дворі серед житлових будинків. Мозаїку створили учні дитячої студії під керівництвом художника і вчителя Наума Осташинського у 70-х роках. Це єдина подібна робота у Києві, виконана дітьми. Учні прикрасили торцеву стіну одноповерхової будівлі, де й донині знаходиться художня студія, і цегляний паркан поруч. На мозаїці зобразили дітей, зірки, квіти та герб студії — загалом по-хорошому наївний сюжет.

Зараз композиція руйнується та потребує реконструкції. Стіна вже у наскрізних тріщинах, які потроху латають працівники, а з паркану відпали значні шматки панно. Хоча кольори збереглися добре — мозаїка не вигорає, бо у двір потрапляє дуже мало сонця.

Фото на обкладинці: Олена Борисова