Архітектурна думка та продуктовий достаток: Історія київської ВДНГ
У травні 2021-го Володимир Зеленський анонсував створення Президентського університету. Реалізацію проєкту з бюджетом 7,2 мільярда мали розпочати на території київської ВДНГ у 2022 році. Заявляли, що забудовуватимуть лише вільну територію комплексу, а цінні об’єкти збережуть.
Третього лютого розпочався демонтаж виставкового корпусу № 19. Спочатку керівництво ВДНГ повідомило, що реставрація будівлі була неможлива, пізніше — що у корпусі приберуть лише стіни. Але, судячи з рендерів проєкту, корпус № 19 все ж таки знесуть.
На прохання редакції Семен Широчин пояснює, у чому цінність павільйонів київської ВДНГ, та розповідає, на що треба дивитися відвідувачам, аби помітити її унікальність.
Знесення павільйону № 19. Фото: Анастасія Степула
Міць
У сталінський час комплекси сільськогосподарських виставок у Києві та Москві демонстрували не лише економічні успіхи СРСР, але і його архітектурну й політичну міць. Тому такі об’єкти неминуче мали стати грандіозним втіленням архітектурної думки.
Будівництво комплексу у Києві задумали одразу після війни. На генеральному плані столиці 1947 року на місці майбутньої ВДНГ зображено структуру вулиць та споруд, проте про саму виставку ще немає жодного слова. На початку 1950-х за результатами проведеного раніше архітектурного конкурсу розробили проєкт грандіозного ансамблю.
Проєкт виставки, 1952 рік
Сучасний вигляд ВДНГ. Фото: Олександр Бурлака
Його композиція була розміщена за поздовжньою та поперечною осями, що перетиналися у місці, де зараз розташований центральний фонтан (за задумом там мав височіти пам’ятник Сталіну). Поздовжню вісь завершує головний павільйон зі шпилем, а довшу поперечну — павільйон № 7 зі скульптурами робітників з одного боку та павільйон № 10 із статуєю колгоспниці з іншого. Завдяки такій композиції на перетині осей можна було бачити весь ансамбль одразу.
Цікавими були будівельні рішення. Під час зведення виставки використовували метал, скло, бетон, кераміку, пластмаси (у низці скульптур та гербових композицій). Робили це таким чином, щоб наголосити на взаємодії матеріалів. А щоб одночасно показати велич задуму та розкрити тематику ВДНГ, при декоруванні павільйонів зверталися як до елементів класичної архітектурної спадщини, так і до народних декоративних мотивів.
Оригінальний проєкт київської ВДНГ включав дев’ять павільйонів, які були побудовані за сім років — з 1952-го до 1958-го. Згодом виставковий комплекс розширювали, але архітектурний ансамбль залишався незмінним. Цим київська виставка відрізнялася від московської, де наприкінці 1960-х кілька сталінських об’єктів перебудували у стилі модерн, щоб вони відповідали духу часу. Єдність ансамблю було порушено (щоправда, на початку 2000-х спорудам повернули первісний вигляд). Усього на території ВДНГ знаходяться 33 будівлі, зведені за радянських часів.
Павільйон № 1 (архітектори Борис Жежерін, Іван Кислий) — головний та найвищий павільйон комплексу (58 метрів). Розташовувався на осі входу. Його фасад завершує вежа з колонадою та золотим шпилем із зіркою, а інтер’єр прикрашений чотирма монументальними панно
Павільйон № 2 (архітектори Мусій Катернога, Яків Ковбаса) присвячений тваринництву. Декорований зображеннями худоби, скульптури на вході виконані у дусі класичного мистецтва. Фото: Олександр Бурлака
Початковий проєкт споруди був ще монументальнішим: скульптурні групи повинні були завершувати будівлю, а біля входу планували розмістити великі статуї коня та бика
Павільйон № 3 (архітектори Михайло Гречина, Олена Міхневич, Микола Губов) хотіли віддати під механізацію та електрифікацію сільського господарства, але в результаті зробили павільйон про вугілля, металургію, нафтову й газову промисловість. Фото: Олександр Бурлака
На його фасаді з’явилося монументальне зображення реальної домни «Криворіжсталі»
Тематика павільйону № 4 (архітектор К. С. Джанашія) — технічні культури
У його оформленні використали зображення цукрових буряків та конопель, а також велику кількість флористичних орнаментів з металу. Фото: Олександр Бурлака, Семен Широчин
Фото: Олександр Бурлака
Павільйон № 5 (архітектори Ігор Мезенцев, Микола Губов) був перепрофільований, і замість сільгосптоварів його тематикою стала електроенергетика. Фото: Олександр Бурлака
Барельєфи з фруктами та овочами розбавили зображеннями гідроелектростанцій та шестерень
У павільйоні № 6 (архітектори Данило Бойченко, В. Н. Сорокалет) планували обладнати експозицію для культурної та технічної освіти колгоспників, але корпус віддали під землеробство
На колонах і декоративних розетках зображені соняшники, кукурудза та буряк
Павільйон № 7 (архітектори Ігор Мезенцев, Віктор Савченко, Микола Губов) присвятили машинобудуванню, а не водному господарству, як було задумано спочатку. Фото: Олександр Бурлака
Для цього з фасаду прибрали носи човнів, а металеві вхідні двері прикрасили зображеннями тракторів, вантажівок та локомотивів
Проєкт 1952 року
На тлі ажурних металевих ґрат павільйону № 8 (архітектори Дмитро Баталов, Василь Гнєздилов) — декоративні розетки з процесом збирання врожаю: винограду, яблук, гарбузів та коренеплодів. Місцева виставка розповідала про плодівництво. Фото: Олександр Бурлака
Павільйон № 10 (архітектори Віктор Єлізаров, Ігор Ланько) присвячений зерновим культурам. Фото: Олександр Бурлака
Корпус посідав ключове місце у загальному ансамблі, завершуючи його поперечну вісь вертикальним акцентом — скульптурою жінки зі снопом пшениці. Фото: Олександр Бурлака
Модерністські корпуси
Перші модерністські павільйони — три корпуси — з’явилися на ВДНГ у 1958 році. У їхній архітектурі ще можна було простежити вплив класицизму. Наприклад, у корпусі «Хімічна промисловість» є не лише характерний портик із фронтоном, а й декоративне панно на фронтоні.
Найбільш лаконічним із них був павільйон № 17 «Будівництво», спроєктований архітектором Миколою Кислим. Фасад будівлі все ще симетричний, а центральний ризаліт (частина фасаду, що виступає) завершений фронтоном. Однак усі елементи виконані дуже спрощено, а декоративних деталей на фасаді немає. При цьому в інтер’єрі павільйону було рельєфне панно з визначними будівлями Києва. Фото: Олександр Бурлака
У 1960-х від класичної архітектури відходять зовсім. У 1967 році на території ВДНГ будують масивний павільйон № 13 «Вугільна промисловість». Фото: Олександр Бурлака
На його території був унікальний об’єкт — восьмиметрова яма з рейками та вагонетками на дні. Це був макет вугільної шахти
У 1963 році відкрили павільйон № 11 «Багатства моря». Частина фасаду виступала над загальним об’ємом та символізувала капітанську рубку океанського лайнера. Фото: Олександр Бурлака
Саме в цьому павільйоні був знаменитий 26-метровий муляж синього кита, зроблений на основі справжнього китового скелета. Фото: Олександр Бурлака
До модерністської спадщини належить побудований у 1970 році за проєктом архітектора Ю. Непомнящего й інженера В. Третьяка найбільший на виставці павільйон № 12 «Механізація та електрифікація сільського господарства». Його масштаби вражали: площа — 3,4 тисячі квадратних метрів, висота стелі — 14 метрів. Будівля призначалася для демонстрації великогабаритної техніки
Через п’ять років з’явився павільйон № 19 «Товари народного споживання», де виставляли дефіцитні речі, — за це в народі він отримав назву «музей дефіциту»
Основний об’єм павільйону піднятий на рівень другого поверху і ніби ширяє над простором, а велика площа скління візуально полегшує його. Фото: Олександр Бурлака
Нереалізований проєкт павільйону квітництва, 1982 рік
Проєкт павільйону транспорту, 1979 рік
Недобудований павільйон транспорту
Занепад та нове життя
Після розпаду СРСР проводити виставки стало нікому. ВДНГ стояла порожня, поступово занепадаючи. Експонати були частково розграбовані, вцілілі — викинуті. Зникли пам’ятник Мічуріну перед оранжереєю, вагонетки з шахти у павільйоні вугільної промисловості, макети електростанцій із павільйону електроенергетики, скелет кита.
Грошей на утримання комплексу не було: державне фінансування об’єктів відчутно скоротилося, саме підприємство зазнавало збитків. На початку 2000-х на території ВДНГ відключили опалення, через підвищену вологість у приміщеннях посипалася штукатурка і ліпнина.
З середини 2010-х ВДНГ почала оживати — тут стали проводити виставки, фестивалі та концерти. Місце було підхожим: велика територія (286 гектарів), кілька десятків будівель. Павільйони № 13, 17 та 19 віддали в оренду. Знову відкрився ресторан «Прага», розташований на території виставки, були відреставровані оранжереї.
Усі фото, якщо не вказано інше: архів Семена Широчина.
