Архітектура

Дім Перемоги: Найкращий спальник України

Панельки з лоджіями-вітрилами, радянські висотки, «китайська стіна» й дитячі садки з вітражами та басейнами — до 50-річчя дніпровського житлового масиву Перемога Bird in Flight розповідає, за що він удостоївся Держпремії СРСР та любові своїх мешканців.

Після Другої світової населення Дніпропетровська зростало, але житло будували повільно: зосередилися на реконструкції головних проспектів у сталінському стилі. Люди тулилися в комуналках, гуртожитках, переобладнаних підвалах та орендованих будинках. На початку 1970-х років число городян наближалося до мільйона, тому влада Дніпропетровська вирішила побудувати кілька великих житлових масивів. Згодом за один із них — Перемогу — його автори навіть здобули Державну премію. Розповідаємо, як так сталося.

Чудовий план

На перший погляд може здатися, що будинки в радянських житлових масивах хаотично розкидані. Але з кінця 50-х через політику боротьби з надмірностями Хрущова в архітекторів залишилося мало творчих інструментів: можна було зводити лише типові будинки. А тому автори намагалися проявити себе саме у плануванні житлових масивів та мікрорайонів — продумати видові точки і з висоти пташиного польоту, і з погляду людини, створити гарну композицію з будівель.

Після 1950-х в архітекторів залишилося мало творчих інструментів, тому вони намагалися проявити себе у плануванні мікрорайонів.

Макет житломасиву Перемога. Фото: з альбому про Нірінберга / Архів Є. П. Чубарова / Архів Олександра Волока / Flickr

Орієнтувалися архітектори не тільки на своє розуміння прекрасного, але й на комфорт мешканців, прораховуючи оптимальні відстані та шляхи підходу до зупинок громадського транспорту, дитячих садків, шкіл, магазинів. Усю інфраструктуру зводили одночасно з житлом, а не після заселення. У результаті по периметру великих кварталів стояли будинки, а у просторих дворах, що утворилися, далеко від жвавих магістралей, з’являлися дитячі садки і школи. Враховували й сонячне світло: його мало бути достатньо у кожній квартирі. У дворах передбачали дитячі майданчики й місця для сушіння білизни, дерева. Якість життя в районі зрештою залежала від майстерності архітекторів та містобудівників.

Усього житлових масивів Перемоги шість (1—6). Перші три — невеликі однакові комплекси будинків уздовж набережної, що з’явилися 1969 року. А четвертий, п’ятий і шостий масиви — саме ті, за які їхні автори отримали Держпремію, — зводили з 1971-го до 1983-го. Спочатку масиви 1—3 називалися «Мандриківський», а 4—6 — «Лоцманський» (за назвами сіл, що були поблизу них), але 1975 року, коли почали святкувати День Перемоги, район перейменували на житловий масив імені Перемоги. Четвертий і п’ятий масиви «відкривалися» круговою розв’язкою (7), від неї розходилися три магістралі, що обрамляли житломасив. Вулиця Космічна простягалася вгору схилом до інших районів, а проспект Героїв і набережна сходилися на Південному мосту в кінці району. 8 — річка Дніпро, 9 — коса, 10 — бульвар Слави. Зображення: на основі фото з архіву Артема Костюка / «Придніпровський барвінок» #barvinok_archive

Радянську архітектуру іноді складно відокремити від ідеології тоталітаризму, але в цьому плані Перемозі пощастило: заради її будівництва хоча б нікого не переселяли і нічого не зносили. До 1930-х тут була болотиста місцевість на березі Дніпра, а на місці коси та гребного каналу — Воронцовський острів. Після будівництва Дніпрогесу у Запоріжжі в 1930 році острів та болота пішли під воду. Наприкінці 1960-х тут намили берег і вже на цьому піску збудували новий район.

Дніпро з XIX століття був важливим промисловим центром, але в повоєнний час особливо — тут розташовувалися оборонні та ракетобудівні підприємства, через що місто навіть було закрите для іноземців до 1987 року. У 1960-х сюди запросили кількох архітекторів з інших міст, у тому числі Євгена Яшунського та Павла Нірінберга, — через амбіції Дніпропетровська бути «най-най» у всьому, в тому числі й містобудуванні.

Перемогу розробляв місцевий проєктний інститут «Дніпрогражданпроект». Плануванням здебільшого займалися Євген Яшунський та Оскар Хавкін, але донька Павла Нірінберга згадувала, що і він, будучи скоріше архітектором, ніж містобудівником, усе одно постійно викладав плани району навіть зі смаженої картоплі у своїй тарілці.

bulvak_slavy_podolinnyi_volok_do_1984_old
Будинки вздовж бульвару Слави. Фото: Архів Сергія Подолінного / Архів Олександра Волока / Flickr
bulvak_slavy_podolinnyi_volok_do_1984_new
Будинки вздовж бульвару Слави, 2022 рік

Усе для людей

У районі Перемога було передбачено багато соціальної інфраструктури — прибудованих до споруд кафе, магазинів та окремо розташованих дитсадків, шкіл і лікарень. Садки існували відомчі, де забезпечення було кращим, і державні, простіші. До відомчих потрапляли діти, чиї батьки працювали на підприємстві, якому належав сад, або через блат. До таких належали сади «Сонечко» і «Чайка» з плавальними басейнами й гарними вітражами в холах.

17
П’ятий і шостий масиви розділяє широкий бульвар Слави. Якщо подивитися згори, то помітна космічна тематика — розташування клумб схоже на ілюмінатори. Фото: «Придніпровський барвінок» #barvinok_archive
18
Бульвар іде Перемогою, обривається — і продовжується з тією ж назвою вже в іншому житловому масиві, «Соколі». Між ними, на схилі з приватними будинками, мав розміститися ще один район, але його так і не створили, а будинки не знесли. Фото: «Придніпровський барвінок» #barvinok_archive

Перемога була і залишається дуже зеленою — уздовж вулиць та у дворах широкі клумби й багато дерев. Цікаво, що вибір рослинності часто залишався за мешканцями будинку, а не за архітекторами-планувальниками. На фотографіях тільки збудованої Перемоги видно молоді дерева різноманітних порід. Також біля району було багато пляжів, штучна коса і гребний канал, куди місцеві й досі ходять на пікніки та прогулянки.

Квартиру на Перемозі можна було отримати від держави або придбати через підприємство, на якому людина працювала. Купівля — це великий, близько третини вартості, перший внесок, а далі розстрочка на багато років. У 1976-му ціна трикімнатної квартири складала 11 тисяч рублів (за різними підрахунками, від 20 до 100 тисяч доларів у сучасному еквіваленті) — з першим внеском 3,6 тисячі рублів. Але й на купівлю була черга, а коли з’являлися родини, яким житло було потрібніше, людей у ​​черзі могли посунути. Такі речі обговорювали на зборах, це було дуже схоже на те, що відбувається у фільмі «Гараж» Рязанова.

5
Фото: «Придніпровський барвінок» #barvinok_archive
IMG_8357
Фото: «Придніпровський барвінок» #barvinok_archive
IMG_8332
Фото: «Придніпровський барвінок» #barvinok_archive
IMG_8300
Фото: «Придніпровський барвінок» #barvinok_archive
81
Дитячий садок. Фото: «Придніпровський барвінок» #barvinok_archive
83
Басейн у дитячому садку. Фото: «Придніпровський барвінок» #barvinok_archive

Трикімнатну квартиру можна було отримати, якщо купувати її одразу для двох сімей із дітьми. Квартира була зі шпалерами, ПВХ-плиткою на підлозі, а кухня й туалет — з покритими олійною фарбою стінами. Кахель був дефіцитом, і його за бажання вже діставали й укладали самі мешканці.

У 1983 році авторам Перемоги дали Державну премію СРСР: архітекторам Оскару Хавкіну, Павлу Нірінбергу та Євгену Яшунському, інженерам О. Воловику і В. Гудзю. Серед лауреатів премії вказаний також московський архітектор Микола Розанов — у Дніпрі він не працював, але був автором типових серій, які тут використовували. За всю історію існування премії її присудили лише кільком житловим масивам, тож це не було буденним.

«Китайська стіна». Фото: «Придніпровський барвінок» #barvinok_archive
«Китайська стіна». Фото: Архів Олександра Волока / Flickr

Перші хмарочоси

Район Перемоги налічує близько сотні споруд, і одна з найцікавіших тут — «китайська стіна». Вигнута дев’ятиповерхівка, складена з елементів типових будівель, простяглася на 820 метрів — а це три тролейбусні зупинки та 36 під’їздів. На час зведення в 70-х будинок був найдовшим у всьому СРСР. Подібності до Великої Китайської стіни йому надають і «зубці», підвищення над кожною сходовою кліткою. Вони не декоративні: тут є рідкісні для радянського житла дворівневі квартири.

IMG_8159
Проєкт трьох хмарочосів на Перемозі. Фото: «Придніпровський барвінок» #barvinok_archive
1
Павло Нірінберг (праворуч) із макетом майбутньої висотки. Фото: «Придніпровський барвінок» #barvinok_archive
11
Зведення першого будинку. Фото: «Придніпровський барвінок» #barvinok_archive
vysotka_barvinok_old
Будівництво висотки за адресою проспект Героїв, 1. Фото: «Придніпровський барвінок» #barvinok_archive
vysotka_barvinok_new
Будинок за адресою проспект Героїв, 1, у 2022 році. Зображення: на основі фото з архіву «Придніпровського барвінку» #barvinok_archive

«Най-най» були і висотки — два хмарочоси на 26 та 28 поверхів. Хоча спочатку планували побудувати три, виділивши під них ключове місце біля кругової розв’язки на в’їзді в район. Щоб знайти форму і висотність майбутніх будівель, а також підібрати для них потрібне розташування, Нірінберг використовував фотографії. Він розраховував кути для зйомки, робив кадри, потім у ці зображення вписував нові будинки.

Про роботу над проєктом намагалися мовчати. У СРСР зводити житлові будівлі такої висотності не дозволяли технології — складно було розробити конструкції, налагодити подачу води на останні поверхи та безперервне функціонування ліфтів. Автори Перемоги небезпідставно побоювалися, що партійне керівництво не дозволить реалізувати амбітний задум. Але проєкт відбувся.

Хмарочоси, вмальовані в реальний знімок. Фото: «Придніпровський барвінок» #barvinok_archive

Будівництво розпочали у 1975 році. Хмарочос — це завжди про технічні нововведення, що є справедливим і для веж на Перемозі. Будинки зведені з бетону, а не з панелей, і опалубку для нього розробляли на місцевому ракетобудівному заводі. Робили її в особливий спосіб: заливали перший поверх, домкратами відривали опалубку від застиглого бетону і рухали нагору, заливали другий — і так до останнього поверху. Бетон теж був непростим, як заповнювач використовували керамзит для кращої термоізоляції будівлі. Везли його сюди з усього Союзу.

Першою завершили 28-поверхову висотку у 1979-му. Після цього роботи зупинили на кілька років — усі ресурси будівництва перекидали до Москви через прийдешню Олімпіаду. Другий хмарочос на 26 поверхів закінчили у 1983-му, а до третього встигли зробити лише фундамент. Не всім жителям району подобалися висотки через їхню величину та сірий колір, але найгірше довелося мешканцям останніх поверхів, де були часті перебої з водою.

форма, в яку заливають бетон

parusa_barvinok
«Будинки з вітрилами». Фото: «Придніпровський барвінок» #barvinok_archive
parusa_barvinok (2)
«Будинки з вітрилами» у 2022 році
parusa_b
«Будинки з вітрилами». Фото: «Придніпровський барвінок» #barvinok_archive
parusa_
«Будинки з вітрилами» у 2022 році

У ключових місцях Перемозі потрібні були акценти, і тоді з елементів типових панельок серій 1-464-Д та 90 звели 16-поверхові будинки з об’ємними огорожами лоджій, схожими на білі вітрила чи кораблики. Це була розробка Павла Нірінберга. Такі нетипові лоджії складніше засклити, зіпсувавши тим самим фасад, але наразі більшість усе ж таки засклена. Торцеві боки споруд жовті, облицьовані, як і більшість об’єктів Перемоги, глазурованою плиткою — «кабанчиком». Із такої плитки викладали й візерунки на будинках уздовж набережної — стилізовані квіти.

Фасад «будинку з вітрилами» одразу після зведення та у 2022 році. Фото: «Придніпровський барвінок» #barvinok_archive / Катерина Козлова

Кінотеатр «Салют» збудували за типовим проєктом, але й він має свої особливості. Навколо будівлі створили фонтан за проєктом архітектора В’ячеслава Сотнікова, саму її облицювали рідкісним вірменським туфом. Інтер’єр розробляли під керівництвом Олега Петрова, що відомий як автор театру у парку Глоби й будівельного інституту, також він заснував архітектурний факультет. У формі кінотеатру є важливий для регіону й характерний для багатьох об’єктів того часу ефектний архітектурний прийом: важкий і довгий козирок над лобі спирається начебто лише на скло під ним. Кінотеатр був занедбаний у 1990-х, реконструйований у 2000-х, потім знову занедбаний, а у 2021-му знесений для будівництва 25-поверхового житлового комплексу.

salut_barvinok
Кінотеатр «Салют». Фото: «Придніпровський барвінок» #barvinok_archive
salut_1
Місце, де стояв кінотеатр «Салют», зі схожого ракурсу у 2022 році

Сучасна Перемога все ще вважається хорошим для життя районом. Вона знаходиться біля річки, де багато зелених зон, тут доволі спокійно. Її мешканці активно відстоюють сквер від забудови та борються з ТЕС, щоб та чистила викиди від спалювання вугілля, які вітром зносить у їхній район. Зовнішній вигляд висоток упорядкувало місцеве ОСББ.

Звісно, ​​широкі відкриті простори між багатоповерхівками поступово забудовують комерційними об’єктами, гаражами та новим житлом — те, що район був пам’яткою архітектури за часів СРСР, його не рятує. Але початкова композиція Яшунського та Нірінберга, незважаючи на нові споруди, все ще читається.

На виставці-документі до 50-річчя житлового масиву Перемога художника Данила Галкіна представлені архівні фотографії, багато які з них опубліковані уперше. Виставка проходить у Дніпрі і триватиме до 6 лютого.

Нове та Найкраще

3 682

35

32
291

Більше матеріалів