Архітектура

На Херсонщині постраждав найбільший в Україні маяк. Ось чому його вважають досконалішим навіть за Ейфелеву вежу

Російські ракети влучили в Аджигольський маяк на Херсонщині. Наскільки він пошкоджений та чи можливо його відновити, поки напевно невідомо. Розповідаємо, чому він важливий не тільки для навігації, але й для архітектури загалом.

Наприкінці липня в Аджигольський маяк на Херсонщині влучили три російські ракети — дві в основу, одна в конструкцію. На фоні руйнувань інших пам’яток ця новина пройшла майже непоміченою. Але сумувати є за чим: по-перше, споруда є найвищим маяком України; по-друге, це унікальний сторічний об’єкт, який і зараз виглядає футуристично.

Існує два Аджигольських маяки: задній — той, у який влучили ракети (76 метрів заввишки), і передній (34 метри). Саме задній є найвищим маяком в Україні та дев’ятнадцятим у світі. Менший, його точна копія, розташований за шість кілометрів. На початку XX століття Херсон почав стрімко розвиватися. У 1907-му тут проклали залізничну колію, через рік запрацювала перша міська електростанція, а морський порт став важливою ланкою у морській торгівлі. Через поглиблення річища гирло Дніпра вважали складним для навігації, і незабаром там знадобився маяк.

Задній Станіслав-Аджигольський маяк
Задній Станіслав-Аджигольський маяк
Передній Станіслав-Аджигольський маяк
Передній Станіслав-Аджигольський маяк

Тож у 1911 році російський інженер Володимир Шухов спроєктував високу, але досить витончену для своїх розмірів металеву конструкцію — Станіслав-Аджигольський маяк у селі Рибаче на Дніпровському лимані.

Споруди за кресленнями Шухова наприкінці XIX — на початку XX століття з’являлися по всій території спершу Російської імперії, а потім і Радянського Союзу. В Україні його вежі збереглися у Миколаєві, Черкасах, Білій Церкві, Часовому Яру на Донеччині, Пісківці на Київщині, Помічній на Кіровоградщині, Шостці та Конотопі. У цих об’єктів різне призначення — є водонапірні, є радіовежі, — але всі конструкції прийнято називати «вежі Шухова».

«Вежі Шухова» часто порівнюють з Ейфелевою вежею, але не на користь останньої: шухівські творіння легші, а отже, дешевші.

Їх часто порівнюють з Ейфелевою вежею, але не на користь останньої: шухівські творіння легші, а отже, дешевші. Так, радіовежа Шухова у Москві сягає 160 метрів і важить близько 240 тонн, а Ейфелева вежа заввишки 324 метри — 7 300 тонн. Впізнати споруди Шухова легко. Вони являють собою залізні сітчасті вежі у формі гіперболоїда, тобто вигинаються всередину. Це дозволяє виготовляти їх високими без загрози обвалу, а решітка у таких конструкціях робить їх більш стійкими до впливу вітру.

Водонапірна вежа в Шостці
Водонапірна вежа в Шостці
Водонапірна вежа в Миколаєві
Водонапірна вежа в Миколаєві
Водонапірна вежа в Конотопі
Водонапірна вежа в Конотопі
Водонапірна вежа в Часовому Яру

Хоча архітектор передав права на всі свої винаходи Радянському Союзу, його відносини з владою були напруженими. У 1920 році при будівництві радіовежі в Москві сталася аварія і Шухова заарештували. Його мало не розстріляли, хоча причиною обвалу був метал низької якості, а не помилка у кресленнях. Архітектора офіційно помилували тільки у 1922-му.

Обидва шухівських маяки працювали до окупації, але входили до числа стратегічних об’єктів, тобто потрапити до них було неможливо. Втім, у 2020 році сюди дозволили пускати туристів. Як пише мандрівник і фотограф Олександр Мальон, який захоплюється гіперболоїдами Шухова, обидва маяки мають все необхідне для того, щоб зустрічати людей: електрику, санвузли, запаси води та радіозв’язок.

«На березі моря, за півтора кілометра від Рибальчого, там, де Дніпро впадає в Чорне море, вже понад століття височить струнка споруда. ЇЇ присутність у цьому місці все ще необхідна. Щоб керувати кораблем вгору по Дніпру, оповитому нескінченним осіннім туманом, до Херсона, треба знати особливості переправи між острівцями ріки, її рукавами й поглибленими каналами у складному гирлі» — так про Аджигольський маяк пише дизайнер Хосе Луїс Гонсалес Масіас, який минулого року випустив «Навколосвітній атлас маяків».

Конструкція пережила Першу та Другу світові війни, але зазнала удару російських ракет. В якому точно задній Аджигольський маяк зараз стані, невідомо. Але є обнадійлива історія. Під час Другої світової водогінна вежа у Черкасах, споруджена за проєктом Шухова, була зруйнована двічі, потім відновлена у 1949 році, однак у 1975-му від її використання відмовилися. Проте більше ніж через сорок років об’єкт знову запрацював — у 2016-му його відреставрували та відкрили.

Водонапірна вежа в Білій Церкві
Водонапірна вежа в Помічній
Водонапірна вежа в Пісківці
Водонапірна вежа в Черкасах

Нове та Найкраще

129

242

778
217

Більше матеріалів