Під носом у ворога: Як Сеул став прифронтовим мегаполісом

Сеул готувався до війни з часу свого заснування. І не дарма. Лише на початку XX століття місто пережило три військових конфлікти. Під час останнього, Корейської війни, яка тривала з 1950 по 1953 рік, війська Північної Кореї окуповували прифронтове місто тричі. У результаті боїв та обстрілів було пошкоджено більше 100 тисяч будинків.

Аби почати повоєнну відбудову столиці, влада Південної Кореї мала вирішити дві проблеми: знайти гроші та подбати про безпеку містян (формально Південна Корея досі знаходиться у стані війни з Кореєю Північною).

Викладач містопланування Мельбурнського університету доктор Хьон Мін Кім розповів Bird in Flight, як чиновники вмовили сеульських землевласників допомогти їм у відбудові столиці та чому близькість фронту не завадила їй стати сучасним мегаполісом.

Ви вивчаєте «здоров’я» міст. Що це таке?

Дуже просто: здорові міста — це ті, жителям яких зручно гуляти й пересуватися громадським транспортом, велосипедом чи пішки.

Сеул — здорове місто?

Уряд намагається його таким зробити, але поки виходить не дуже. Перш за все через залежність Сеула від машин.

Яким Сеул був до війни?

Досить великим і не дуже спокійним містом — до Корейської війни Сеул зачепила Тихоокеанська війна, яка потім переросла у Другу світову.

Індустріалізацію Сеула почали японці, які колонізували Корейський півострів на початку XX століття. Вони ж сприяли урбанізації країни. З кінця 30-х Сеул поступово перетворювався на сучасне місто. До того він мав неструктуровану мережу вулиць, невисокі будівлі з цегли та дерева.

Як сильно війна зруйнувала його?

Руйнування виявилися значними: більшість будівель у місті були пошкоджені, повністю зруйнована десята частина забудови.

Під час Корейської війни Сеул, столиця Південної Кореї, був однією з головних мішеней для військ Кореї Північної. Третина мільйонного населення Сеула евакуювалася. Це був складний процес: існувало всього два мости, та й ті влада Південної Кореї врешті підірвала, аби перерізати ворогу доступ до міста.

Якими стали перші кроки з реконструкції міста?

Відбудова почалася після повернення до Сеула урядових структур, які евакуювали на південь на час бойових дій.

Головна проблема, яку довелося вирішувати владі, — брак грошей. Частину необхідної суми дала міжнародна спільнота, іншу виручили завдяки механізму реорганізації землі.

Що це таке?

Цей механізм допомагає країнам, яким не вистачає грошей для початку відбудови. Уперше його застосували у Німеччині на початку ХХ сторіччя, потім у Японії.

Є механізм, який допомагає країнам почати відбудову за нестачі грошей.

Суть механізму реорганізації землі така. Землевласника просять віддати частину своєї землі уряду. На одній ділянці влада створює інфраструктуру — дороги, систему каналізації, дитячі садки, — інші продає або здає в оренду. Таким чином влада заробляє гроші на відбудову, а землевласник отримує інфраструктуру біля ділянки, яка у нього залишилася, та, як наслідок, підвищення ціни своєї землі.

За якими принципами розбудовували Сеул після війни?

Місто урбанізувалося та індустріалізувалося, тож містобудувальники використовували ідеї модернізму. Вони зводили високі будинки й широкі магістралі, нехтуючи при цьому інтересами пішоходів. Так, у 60-х влада засипала струмок Чхонгечхон, примусово відселивши людей, які жили на його березі, в іншу частину Сеула і побудувавши на місці водойми двоярусну автомагістраль. Потім ситуація змінилася — магістраль знесли, струмок відкопали, відкривши біля нього простір для пішоходів, — але тоді в центрі уваги були машини.

Створюючи висотки, влада орієнтувалася на світову практику. Під впливом ідей Корбюзьє було возведено довгий лінійний будинок Sewoon, що простягається з півночі на південь. Під новобудови часто зносили цілі неформальні поселення.

Влада мала план відбудови?

Ні. Для кожного району малювали окремі схеми і створювали окремі плани.

Я читала, що реконструкцію проводили так, аби підготувати місто для можливої війни в майбутньому. Це правда?

Так, високу вірогідність війни в майбутньому враховували, оскільки Сеул знаходиться дуже близько до кордону з Північною Кореєю, а отже, його можна обстріляти з артилерії. Була навіть ідея перенести столицю в інше місто (але її так і не реалізували). До сьогодні влада, з міркувань безпеки, не будує на півночі країни.

До речі, якщо дивитися широко, то всі міста з історією будували з думкою про війну. Сеул не виключення. У Середньовіччя він був містом-фортецею.

Усі міста з історією будували з думкою про війну. Сеул не виключення.

Як місто готували до війни?

У метро і школах зробили додаткові шляхи для евакуації. Навколо Сеула та у горах створили зони зелених насаджень, через які, у разі чого, жителі могли непомічено покинути місто, а війська — облаштовувати там свої позиції. Крім того, в Сеулі багато підземних просторів — торговельних центрів, парковок тощо. За потреби вони можуть слугувати укриттям для містян.

Однак усе це робили в минулому. Останні сорок років жодних об’єктів «на випадок війни» не створюють.

Підземні простори будували теж з міркувань безпеки?

Ні. Людей у Сеулі багато, а землі мало. Тож доводиться багато чого ховати під землю. Навіть занадто багато. У Сеулі можна кілька кварталів пройти під землею.

У Сеулі можна кілька кварталів пройти під землею.

Хіба це нормально, коли містяни стільки часу проводять під землею?

Складне питання. З одного боку, пішоходи мають комфортно почуватися на вулиці. З іншого — якщо комфорт і безпеку не завжди можна гарантувати, підземні приміщення — це вихід, хоча і не найкращий.

Скільки часу тривала післявоєнна реконструкція?

Десять років.

Одним із результатів реконструкції стало збільшення міського населення вдвічі — з 2 до 5 мільйонів у 1970-му. Аби містянам було де жити, влада почала зводити багатоповерхівки. Тому Сеул — щільно забудоване багатоповерхове місто. Але малоповерховий історичний центр владі вдалося зберегти.

Чи була відбудова Сеула успішною?

Економічно він був дуже успішним — ми бачимо це з приросту населення. Майже всі жителі мають роботу. Але, як я сказав на початку, Сеул навряд чи можна назвати «здоровим містом»: забруднене повітря, залежність людей від автомобілів (і це попри розвинений громадський транспорт). Дорога в будь-яку частину столиці може зайняти годину.

Але є і позитивні моменти. Третина території Сеула — це гірська місцевість, яка не підлягає забудові. На ній знаходяться зелені зони. Нові райони проєктують так, щоб у них було багато парків.

Який урок післявоєнної відбудови можна взяти у Сеула Україні?

Післявоєнна реконструкція потребує багато коштів, яких у вас немає. Тому, на мою думку, Україна повинна використати схему реорганізації землі. Вона може допомогти, навіть якщо більшість землі належить державі.

Фото на обкладинці: Depositphotos / AFP