Архітектура

Втрачені пам’ятки: Атака на історичний центр Одеси

У неділю, 23 липня, Росія випустила 19 ракет по історичному центру Одеси, що належить до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. 29 споруд — собор та історичні будинки ХІХ століття — зазнали пошкоджень. Це найбільший удар по місту від початку повномасштабної війни. В ЮНЕСКО вже заявили, що направлять місію до Одеси. Тим часом коротко розповідаємо про постраждалі будівлі та їхню цінність.

Спасо-Преображенський кафедральний собор

площа Соборна, 3

Нову будівлю найбільшого православного храму Одеси звели у 1999—2010 роках. Оригінальна ж споруда з’явилася у 1808-му, але у 1936 році її підірвала радянська влада, оскільки храм «не становив архітектурної цінності».

Оригінальний собор у стилі класицизму зводили архітектори Вікентій Ванрезант, Франческо Фраполлі та Богуслав Гейденрейх. Будували його на кошти Катерини II: вона виділила на це понад 24 тисяч рублів, що еквівалентно сучасним 285 тисячам доларів. Після її смерті будівництво продовжувалося на пожертви містян, одеської влади та поміщиків.

Зруйнований Спасо-Преображенський кафедральний собор. Фото: Олександр Населенко
Спасо-Преображенський кафедральний собор

Новий собор відтворили архітектори Володимир Мещеряков, Анатолій Мартиненко та Ігор Худяков. Ця реставрація культової споруди вважається однією з найкращих на пострадянському просторі.

Російська ракета влучила у центральний вівтар. Південно-східна частина собору зруйнувалася аж до підвального приміщення, всередині розгорілася пожежа. Половина будівлі залишилася без даху, повилітали вікна й обсипалася ліпнина. Проте основа фундаменту і дзвіниці вціліли, що полегшить процес реставрації.

Будинок вчених

вулиця Сабанеїв Міст, 4

Будинок вчених являє собою комплекс із двох споруд. Перша — двоповерховий маєток графа Толстого, збудований у 1832 році Джорджо Торрічеллі, одним із найбільших архітекторів Одеси першої половини XIX століття та авторів архітектурного плану міста. Друга — картинна галерея, яку прибудували до маєтку в 1896—1899 роках архітектори Фердинанд Фельнер і Герман Гельмер. У ній Михайло Толстой зберігав свою колекцію полотен. У будівлі залишилися історичні інтер’єри авторства Людвіга Оттона та Каетано (у Російській імперії був відомий як Іван) Даллакви.

Будинком вчених споруда стала у 1934 році, відтоді у ній проводили різноманітні наукові події, екскурсії. Крім того, у 1978-му тут знімали сцену фільму «Д’Артаньян та три мушкетери»: будівля виступала в якості Лувру.

Під час атаки загинув охоронець ресторану, що знаходиться на території Будинку вчених. У самій будівлі вибито вітражі, пошкоджено антикварні меблі.

Будинок вчених
Пошкоджений інтер’єр Будинку вчених
Пошкоджені меблі Будинку вчених
Пошкоджений інтер’єр Будинку вчених

Будинок Чижевича

узвіз Військовий, 18

Будинок у стилі еклектизму в 1875 році збудував архітектор Володимир Брунс для Йосипа Чижевича, одеського громадського діяча.

Тут знімали фільм «Золоте теля» 1968 року — сцени у газосховищі та студентській їдальні № 2.

Історичні житлові будівлі Одеси здебільшого робили з черепашника (місцевого матеріалу, доволі крихкого). З нього звели й будинок Чижевича. Тож ракетну атаку він не витримав — повністю зруйнувався.

Зруйнований будинок Чижевича
Зруйнований будинок Чижевича

Будинок Папудової

площа Соборна, 1

Це великий чотириповерховий будинок, що займає цілий квартал. Його фасади виходять на площу Соборну і площу Віри Холодної. У XIX столітті він вважався найвищим житловим будинком в Одесі.

На цьому місці у 40-х роках ХІХ століття був елеватор з хлібним магазином, який належав міському голові та хліботорговцю Костянтину Папудову. У 1860-х і до початку ХХ століття споруду поступово переробили на прибутковий будинок архітектори Франц Моранді, Франц Боффо, Демосфен Мазіров та Маврикій Рейнгерц. Дім назвали на честь дружини Папудова і світської левиці Аріадни.

Споруда складалася з декількох частин. Та, що виходила на Соборну площу, була маєтком господарів. В інших знаходилися квартири під оренду, контори, приватна жіноча гімназія Анни Піллер, а згодом і бордель.

У 1918—1919 роках у будинку мешкала акторка німого кіно Віра Холодна, яка там і померла. На її честь у 2003-му біля будівлі встановили пам’ятник.

Прибутковий будинок Заблудовського

вулиця Гоголя, 14

Будинок звели у 1890 році за проєктом Павла Клейна — одного з видатних архітекторів стилю модерн. Згодом, у 1906-му, споруду реконструював архітектор Бруно Бауер. Будівлю у стилі еклектизму прикрасили етнічними рельєфними візерунками пурпурного кольору, маскаронами над вікнами із зображенням богині Гери, атлантами, що тримають балкони. У місцевих газетах архітектурні критики описували помешкання як уособлення несмаку.

Будинок має чотири поверхи. Висота стель першого поверху сягає 4 метрів, та з кожним поверхом зменшується.

Прибутковий будинок князя Гагаріна

вулиця Катерининська, 2

Цей будинок споруджували у 1901—1902 роках на замовлення князя Анатолія Гагаріна, одеського мецената і колекціонера.

Проєктували його два архітектори — представник саксонської школи Хрістіан Бейтельсбахер і Маврикій Рейнгерц, автор яскравих прикладів модерну в Одесі. Будівлю виконали у стилі еклектизму із рустувальним облицюванням, пілястрами, лопатками, об’ємними лиштвами, жіночими і лев’ячими маскаронами та атлантами.

Свого часу цей чотириповерховий будинок був одним із найвищих у місті й мав одне із найсучасніших освітлень.

Прибутковий будинок Януша

площа Катерининська, 5

З’явився у 1901-му як реконструкція старої споруди 1820-х років. Архітектором нової будівлі став Олександр Бернардацці. Будинок у стилі еклектизму й історизму назвали на честь його тодішнього власника Георгія Ануша.

Будинок Януша

Будинки Жданової

площа Катерининська, 6—8

Внаслідок удару постраждали два прибуткових будинки Катерини Жданової, дружини колезького радника Леоніда Жданова. Обидва знаходяться на Катерининській площі; один зведений у 1902 році, а другий — у 1910-му. Архітектором обох був Вільгельм Кабіольський, німець за походженням, який спроєктував в Одесі й багато інших прибуткових будинків і особняків.

Проєкт одного з будинків Жданової був розроблений разом з інженером британського походження Юліаном Дюпоном. Обидві споруди зведені у стилі еклектизму з елементами неокласицизму та є пам’яткою архітектури. Один із будинків, у якому жив відомий оперний співак початку ХХ століття Іван Тоцький, також належить до пам’яток місцевого значення.

Будинок Жданової

Будинок Рассель дель Турко

площа Катерининська, 8—10

Будинок звели у 1910-му. Його спроєктував відомий одеський архітектор Франц Моранді, італієць за походженням. Він займався благоустроєм Одеси та у 1849 році розробив генеральний план міста.

Будинок Маса

вулиця Гоголя, 16

Триповерховий будинок купця першої гільдії (таким вважався великий торговець найвищого рангу у Російській імперії) Аріста Маса. Архітектором став видатний одеський архітектор польского проходження Фелікс Гонсіоровський, який навчався у Франції та Італії. Ця будівля 1875 року — приклад еклектизму, якому притаманне звернення до різних архітектурних стилів минулого. Вона є пам’яткою архітектури та містобудування місцевого значення.

Палац Манук-Бея

вулиця Гоголя, 15

Зведений у 1846 році архітекторами Іваном Деллаквою та Олександром Шашиним. Побудували споруду на замовлення дипломата Османської імперії Мірзояна Манук-Бея. Завдяки Манук-Бею також з’явилися палац у Бухаресті та садиба в молдовському місті Хинчешти.

У 1848-му в будинку жив письменник Микола Гоголь. Тривалий час тут розташовувався дитячий садок.

Будинок Поммера

вулиця Сабанеїв Міст, 3

Будинок фінансиста Андрія Поммера звели у 1893—1894 роках за проєктом архітектора Вільгельма Кабіольського. Споруда поєднує у собі елементи еклектизму й історизму. У радянські часи тут знаходився комітет партії Жовтневого району, а за незалежної України — управління з питань культури і мистецтв Одеської міськради. Від обстрілу в будинку пошкодилися вікна.

Пошкоджений будинок Поммера

Житловий будинок та флігель Ковалевського

вулиця Гоголя, 13

Як і сусідній палац Манук-Бея, завершений у 1846 році за проєктом Деллакви та Шашина.

Прибутковий будинок Машевського

вулиця Преображенська, 18

Іван Машевський працював у Руському страховому товаристві. У 1903 році на його замовлення спорудили триповерховий житловий будинок у стилі раннього орнаментального модерну — про це свідчать, наприклад, вузькі потрійні вікна. Автором проєкту був Владислав Домбровський — один з перших архітекторів в Одесі, що звертався до стилю модерн. Автентичні балкони будівлі замінили у радянські часи, також її оригінальний вигляд постраждав через кілька пожеж.

Будинок Порро

вулиця Гаванна, 10

Будівлю 1884 року спроєктував Демосфен Мазіров, племінник художника Івана Айвазовського; він також є автором проєкту Імператорського новоросійського університету (сьогодні Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). Наприкінці ХІХ століття будинок належав француженці Емілії Бістан. Після неї власником став Джакомо (Яків) Порро — португальський консул та купець першої гільдії.

У 1906—1926 роках у будинку жив і працював радянський поет, народжений в Одесі, Семен Кірсанов. З часом споруда втратила барочну мансарду.

Також після атаки пошкоджень зазнали Сабанеїв Міст, музей морського флоту і музей літератури, будинок кредитного товариства, житловий будинок на вулиці Преображенській, 4.

restoran_budynok_vchenykh
Сабанеїв міст
sabaneiv_mist
Сабанеїв міст
preobrazhenska_odesa
Житловий будинок на вулиці Преображенській, 4
preobrazhenska_odesa01
Житловий будинок на вулиці Преображенській, 4
preobrazhenska_odesa02
Житловий будинок на вулиці Преображенській, 4
budynok_kredytnogo_tovarystva
Пошкоджений будинок кредитного товариства


Усі фото, якщо не вказано інше: Іра Лупу спеціально для Bird in Flight

Нове та Найкраще

632

569

598
907

Більше матеріалів