Архітектура

«Це все напоказ»: Як росіяни відбудовують Маріуполь

18 березня Владімір Путін відвідав Маріуполь. Віцепрем’єр Росії Марат Хуснуллін показав йому окуповане місто і прозвітував про відбудову. Під час розмови Путіна з мешканцями новозведеного ЖК «Невський» хтось вигукнув із вікна: «Це все неправда! Це все напоказ!» Розбираємося, що ж відбувається із забудовою окупованого Маріуполя насправді.

Облога міста тривала три місяці, за цей час російські війська практично його зруйнували. Тепер Маріуполь перетворюють на взірець відновлення «нових територій».

Голова окупаційного кримського парламенту Владімір Константінов у своєму телеграм-каналі порівнював його зі ще одним постраждалим від росіян містом: «Маріуполь повторив долю Грозного, зруйнованого в ході боїв щодо його звільнення від міжнародних терористів. Є повна впевненість, що повторить місто на березі Азовського моря і подальшу долю чеченської столиці, що стала одним із найкрасивіших міст Росії».

У 2003-му ООН визнала Грозний найбільш зруйнованим і найнебезпечнішим для життя містом часів Другої чеченської війни. Знищено було до 98% забудови, відновлення тривало більше 10 років. Зараз Грозний із проспектом Путіна в центрі міста — важливий символ для російської пропаганди. Поки все свідчить, що на Маріуполь окупанти мають схожі плани.

Зруйнований Маріуполь. Фото: Stringer / Anadolu Agency via AFP

Що зруйнували

1 березня місто опинилося в оточенні російських військ. На початку від обстрілів сильно страждали мікрорайон Черьомушки та бульвар Меотиди разом з усім Лівобережним районом, а згодом і усе місто. Будинки швидко ставали непридатними для життя навіть не стільки через руйнацію від прямих влучань, скільки через загоряння уламків — пожежники не встигали виїжджати на виклики. З середини березня, коли російські війська зайшли у Маріуполь, бої точилися прямо серед житлових кварталів. У результаті 90% багатоквартирних будинків, за даними ООН, або зруйновані вщент, або пошкоджені. Приватний сектор постраждав менше — там близько 60% таких споруд. За підрахунками Маріупольської міської ради, 1 368 багатоповерхівок знищені повністю.

90% багатоквартирних будинків або зруйновані вщент, або пошкоджені.

Крім того, згорів ЦУМ, торговельні центри «Єлизавета», «Обжора» і найкрупніший «Порт City». Цивільні часто не могли отримувати медичну допомогу, оскільки 82 зі 106 медзакладів були пошкоджені або зруйновані.

Із 68 шкіл та гімназій постраждала приблизно половина, досі в руїнах мінімум 11 шкіл. Стосовно дитсадків відомо, що на кінець березня 2022 року з 78 закладів пошкодили 23.

Руйнувань зазнали також будівля адміністрації, кінотеатри, філармонія, Палац культури металургів і Палац культури «Іскра», палаци спорту «Азовмаш» та «Іллічівець», залізничний вокзал, криті ринки. Із переліченого окупаційна влада відремонтувала поки тільки філармонію. При цьому повністю вцілів Храм Покрова Божої Матері – найвищій собор Маріуполя.

Маріупольський драматичний театр. Фото: Stringer / Anadolu Agency via AFP

Те, що лишилося від драмтеатру, будівлі 1960 року, росіяни вирішили не зносити. Він став символом і для них, оскільки РФ звинувачує у руйнації та загибелі людей українські війська. Російська авіабомба влучила у середину будівлі, тож збереглася лише фасадна частина з фронтоном зі скульптурами музик, двох робітників та колгоспниці. На основі цієї вцілілої частини планують звести нову конструкцію. За словами Хуснулліна, відновлення об’єкта мають завершити до кінця 2024 року.

Через руйнування знесли пам’ятку 1950-х — споруду на проспекті Миру, відому як «будинок з годинником». На момент створення це була єдина вежа з годинником у місті, а всередині знаходилася майстерня маріупольського монументаліста Віктора Арнаутова. Ще перед вторгненням будівлю планували реставрувати.

Проросійська влада заявляє, що загалом знесли вже 287 об’єктів, а до кінця року збираються демонтувати решту пошкодженого — ще 409 споруд. При цьому обіцяють зберегти і реставрувати історичний центр Маріуполя, або, як каже Марат Хуснуллін, відновити «хоча б фасадну частину» до кінця року. Деякі будівлі дійсно відновлюють, як сталінки навпроти драмтеатру чи постконструктивістський будинок на Енгельса, 1, створений Віктором Нільсеном у 1937-му.

Хто відбудовує

Для повного відновлення міста — за українськими оцінками — потрібно $411 мільярдів. Росіяни ж у жовтні озвучували цифру у 176 мільярдів рублів (це $2,3 мільярди), та точно невідомо, як вони оцінюють витрати зараз.

Окупаційна пропаганда у Маріуполі. Фото: Stringer / Anadolu Agency via AFP

Основним спонсором відбудови Маріуполя є Санкт-Петербург. 1 червня 2022 року міста стали «побратимами». Це дозволило пітерській владі виділяти на Маріуполь кошти, і вже 18 червня надійшов перший транш із міського бюджету. Точну суму приховують. Мер Санкт-Петербурга Алєксандр Бєглов коментував це так: «У нас бюджет великий, у Петербурга все добре».

Спонсором відбудови Маріуполя є Санкт-Петербург. 1 червня 2022 року міста стали «побратимами».

Але можна подивитися на зміну деяких цифр. Минулого року Резервний фонд Санкт-Петербурга затвердили в об’ємі 27,5 мільярда рублів — це $360 мільйонів. 2 листопада губернатор збільшив фонд до 48,2 мільярда рублів ($630 мільйонів). Є вірогідність, що додаткові кошти направлять на відновлення Маріуполя.

Крім того, мікрорайони міста та навіть окремі об’єкти закріплені за російськими областями. Так, Санкт-Петербург будує 37 об’єктів, відновлює знищений драмтеатр (у майстер-плані він уже зазначений як «Русский драматический театр»), зоопарк, парк «Міський сад» та парк імені 50-річчя Перемоги. За його кошти відновили Маріупольську філармонію. У вересні повідомляли про наміри побудувати в місті філію Нахімовського військово-морського училища — петербурзького закладу, але відтоді ніяких новин про це немає.

Також Маріуполем займається Підмосков’я, Тульська й Липецька області. Московська область має відповідати за ремонт найбільшої кількості житлових будинків — 528.

Забудову контролює Міноборони РФ і Марат Хуснуллін, який з 2010 по 2020 рік був заступником мера Москви Сєргєя Собяніна. Тоді він відповідав за забудову та реновації у місті. Міноборони курує забудову через свою «Военную строительную компанию» і «Олимпситистрой», яка ще у Москві без конкурсів отримувала підряди від військових структур на зведення військових містечок, училищ тощо. Також задіяні будівельна компанія «Группа компаний „ЕКС“», «Р-Строй», «Испытательный центр „Стройэксперт“».

«Единый заказчик в сфере строительства», який свого часу будував школи у Сімферополі, займається ремонтом житла і шкіл. Ця організація обіцяє відновити 1,7 тисячі будинків і понад 90 об’єктів освіти до 1 вересня цього року. Поки що готові 4 школи — № 26, 27, 47 та 50. Зараз відновлюють 8 корпусів Приазовського державного університету.

Маріуполь — єдине місто, яке окупаційна влада настільки активно відбудовує. Інші захоплені Росією території, як Соледар чи Сєвєродонецьк, відновлюються повільно і за кошти місцевого бюджету так званих ЛНР і ДНР. Це ще раз підтверджує важливість саме Маріуполя для російської пропаганди.

Що будують

У червні окупаційна влада заявила, що повне відновлення міста займе три-п’ять років, й одразу представила «майстер-план розвитку Маріуполя». Він з’явився так швидко, бо росіяни лише трохи переробили український план розвитку міста, розроблений у 2012-му і 2017-му. Це засвідчено навіть у документації Міноборони Росії. По суті, до існуючих планів просто додали заходи з відновлення зруйнованих об’єктів.

Тож, згідно з планом ще української версії 2012 року, аеропорт увійде у межі міста, розшириться Новотроїцьке кладовище та з’явиться кільцева дорога. З плану 2017-го залишили виключення з меж Маріуполя п’яти населених пунктів — селищ Сартана, Старий Крим, Талаківка та сіл Гнутове й Ломакине. Через нову забудову дещо перекроять розташування вулиць, також планують створити нові громадські центри.

За планом найбільші промислові підприємства мають зберегти. Комбінат імені Ілліча уже реконструюють, а от колишній промисловий гігант Азовсталь, знищений минулої весни, збережуть просто у вигляді «технопарку». Про це говорив очільник так званої ДНР Денис Пушилін, але що собою являтиме «технопарк», не уточнив.

Так Азовсталь виглядає зараз. Фото: Stringer / Anadolu Agency via AFP

Він же заявляв наприкінці березня, що «люди активно повертаються у місто» і населення Маріуполя вже складає близько 280 тисяч осіб (до вторгнення було понад 425 тисяч). Натомість наш радник мера Маріуполя Петро Андрющенко розповів, що в окупованому місті насправді лишилося близько 90 тисяч жителів. Та навіть таку кількість людей потрібно десь поселити.

Проросійська адміністрація звітує, що вже здали 35 будинків на 2,5 тисячі квартир для 10 тисяч мешканців, а до кінця року зведуть ще 30 багатоповерхівок на 2,7 тисячі квартир. Місцеві переживають, що з такими темпами комусь доведеться чекати на нову оселю мінімум три роки.

Будівництво ЖК «Невський» у Маріуполі. Фото: Stringer / AFP

Цегляні й монолітні будинки вирішили не зносити, їх намагаються відновити і заселити туди людей. А от пошкоджені панельні не збережуть, оскільки це технічно складно.

Та навіть з відремонтованим житлом постійно виникають проблеми. Маріупольці діляться у соцмережах фото, де після ремонту протікає дах чи відбувається електрозамикання. Матеріали використовують дешеві. Комусь до зими навіть не вставили вікна, а якісь будинки починають ремонтувати тільки зараз. Хто може, той лагодить житло власноруч.

Також місцеві пишуть у групах про те, що під час ремонту будинків робітники часто виламують навіть неушкоджені вікна, зрізають зі стін справні батареї. Те саме зі знесенням: інколи демонтують вцілілі, але просто закопчені пожежею будівлі. Траплялося, що спочатку одні підрядники починали ремонтувати житло, вставляти вікна, а інші його зносили. Про це анонімно розповів Bird in Flight місцевий житель.

Під час ремонту будинків часто виламують навіть неушкоджені вікна, зрізають зі стін справні батареї.

Під час приїзду до Маріуполя Путін оглянув гордість окупаційної влади, ЖК «Невський». Цю назву нібито обрали містяни серед інших варіантів — «Новий Маріуполь», «Затишний», «Нове життя» і «Союзний». Але насправді таку назву він отримав, бо його спроєктували петербуржці під керівництвом «Военной строительной компании».

Будівництво ЖК «Невський» у Маріуполі. Фото: Stringer / AFP

Цей ЖК, до якого входять 12 будинків на 2,5 тисячі людей, почали зводити першим, ще у червні, тож він уже готовий. Комплекс знаходиться у колишньому Центральному районі. Це блокові п’ятиповерхівки з одно-, дво- та трикімнатними квартирами.

Крім того, проросійські ЗМІ пишуть, публікуючи фото, про активну забудову на в’їзді в місто зі сторони аеропорту (4 із 8 будинків готові), на вулиці Іртишській (8 із 10 готові). Завершені будинки на вулицях Артема, Семененка, Покришкіна (ще два закладають), Чорноморській та бульварі Шевченка. Усе це кольорові новобудови заввишки три-дев’ять поверхів.

Також відомо про дві відремонтовані поліклініки і 12 шкіл. Чи відбудовуватимуть їх і надалі, не зрозуміло. Проте зараз зводять нову найбільшу школу у місті з двома стадіонами, класами робототехніки, моделювання та подібним. З неї хочуть зробити вітринну «найкращу школу у ДНР». Будують і новий медичний центр.

Отже, росіяни зруйнували Маруполь і тепер відновлюють його на свій смак, точково та врізнобій, інколи навіть без узгоджень між різними підрядниками.

Мозаїка «Жовтень» 1979 року на будівлі колишнього кінотеатру «Ювілейний». До 24 лютого 2022 року там розташовувався «АТБ». Автори: Яків Райзін та Микола Тихонов. Фото: Stringer / Anadolu Agency via AFP

Що з мозаїками

В інтер’єрі аеропорту є мозаїки 1970 року «Від скіфів до космосу» Віктора Арнаутова — українського художника-монументаліста, який разом із Дієго Ріверою працював над фресками Міністерства охорони здоров’я, Національного палацу, Губернаторського палацу в Сан-Франциско. Чи збереже окупаційна влада ці роботи, невідомо.

Фрагмент мозаїки «Від скіфів до космосу» у маріупольському аеропорту. Фото: DmitrOst / Wikimedia

Але аеропорт хоча б обіцяють реконструювати, а залізничний вокзал планують знести і побудувати натомість «сучасний транспортний термінал» для залізничного та автобусного сполучення. Про це заявив заступник мера Маріуполя від окупаційної адміністрації Дмитрій Бердніков. У залі очікування залізничного вокзалу є величезне панно «Металурги», яке створили у 1975 році українські монументалісти Валентин Константинов і Лель Кузьмінков. Вокзал сильно пошкоджений, він горів, а мозаїка хоч і закопчена, але вціліла. Та її можуть знести разом із будівлею.

Читайте також: Відновленню не підлягає: Антологія мозаїк Маріуполя

Валентин Константинов і Лель Кузьмінков також створили велику мозаїку «Юність» у 1971 році на водній станції міста. Панно пошкоджене снарядом — у лівій частині зяє діра приблизно в півтора метра. Повністю збереглися три їхні роботи на фасаді заводу «Тяжмаш». Найперша робота цих же майстрів у Маріуполі, панно «Першокласники» 1963 року на школі № 34, також вціліло, як і сама будівля.

На школі № 54 знаходиться панно Віктора Арнаутова та Григорія Пришедька 1965 року, де зображена вчителька й учні. Школу розбомбили, і лише частина з мозаїкою залишилася неушкодженою.

Гірше із монументальними роботами Будинку з’вязку. У його центральну частину влучив снаряд і сильно зруйнував усю середню частину. Через це пошкоджені рельєфні мозаїки Якова Райзіна «Материнство» і «Робітники», але їх ще можна реставрувати. На правому торці Будинку зв’язку є панно Арнаутова та Пришедька «Підкорювачі космосу» 1964 року. Прямо перед повномасштабним вторгненням зображення збиралися реставрувати місцеві активісти. До цього хотіли залучити реставраторів братів Гуріних, які займалися мозаїками на київському автовокзалі. Будівля цегляна, є шанс, що її відновлять. Але й можуть зашити вентфасадом разом із мозаїкою, посилаючись на її «аварійний стан».

Мозаїка «Підкорювачі космосу» на Будинку зв’язку у Маріуполі. Фото: Фонд «Має значення»

Мозаїчні панно «Дерево життя», «Пустельга» 1967 року в інтер’єрі колишнього ресторану «Україна» постраждали сильно. Ці роботи створили київські автори Алла Горська, Галина Зубченко, Григорій Пришедько, Віктор Зарецький, Борис Плаксій та інші. Обидва твори наскрізь пробиті.

Не збереглися й мозаїки київських монументалістів Валерія Ламаха, Ернеста Коткова й Івана Литовченка «Земля» та «Космос». Обидві прикрашали стіну Будинку культури «Іскра». У нього повністю розбомблений другий поверх, де знаходилися мозаїки.

Вціліли панно на кінотеатрі імені Шевченка, «Моя Україна» у будівлі колишнього гастроному «Київ», «Жовтень» на колишньому кінотеатрі «Ювілейний» (раніше там був «АТБ») і рельєфна мозаїка «Союз» на колишньому однойменному кінотеатрі.

Маріуполь був промисловим гігантом, тож у бюджеті вистачало коштів для оздоблення його великими роботами, над якими зазвичай працювали імениті митці. Відтак сьогодні це одне з міст України, де сконцентровано найбільше монументальних творів. Його можна зіставити з обласними центрами — Львовом, Івано-Франківськом, Харковом. Декілька яскравих робіт ми вже втратили, чи вціліють інші під час реконструкції окупаційної влади — невідомо. Залишається сподіватися, що відбудова Маріуполя перейде до українських рук раніше, ніж ці твори встигнуть зруйнувати.


Фото на обкладинці: Stringer / Anadolu Agency via AFP

Нове та Найкраще

729

633

638
987

Більше матеріалів