Прошуто не те, чим здається: Приховані сенси у «Клані Сопрано»

Часто до найскладніших романів ХХ—XXI століття пишуть путівники. Є книга коментарів Дона Гіффорда, яку читають у зв’язці з джойсівським «Уліссом»; є гід Стівена Вайзенбургера «Веселкою тяжіння» Томаса Пінчона.

«Клану Сопрано», одному з перших флагманів так званого преміального телебачення і найвідомішому проєкту в портфелі каналу HBO, личить та ж увага з боку академії. Про серіал пишуть дисертації та навіть книги.

До кожного епізоду «Клану Сопрано» можна додати по кілька посилань, які призупиняють перегляд, щоб короткою текстовою приміткою пояснити, на що вказують автори. Усе це було б цікаво, якби не дисгармоніювало з самим улаштуванням кіно і серіалів. Тому ми пишемо цей текст.

З помийної ями до міста

Заставка перших трьох сезонів складається з 59 кадрів: це зняті на 35-міліметрову плівку оператором Аліком Сахаровим панорамні види Нью-Йорка і Нью-Джерсі з машини лисіючого огрядного чоловіка, який їде «вирішувати питаннячка». Так виглядає звичайний ранок Тоні Сопрано. Нарізка пейзажів, що супроводжують його маршрут, нічого не повідомить звичайним глядачам, але скаже багато про соціальний статус Тоні криміналістам.

У самому кінці заставки Сахаров помістив тунель Лінкольна, що веде з Нью-Йорка та інших регіонів Східного узбережжя до Нью-Джерсі. Нью-Йорк — місто, яке вважається одним із найпрестижніших мафіозних центрів. Для нью-йоркців Джерсі помийна яма, тут можна сховати труп або залягти на дно. Тоні — глава сім’ї з Джерсі, а його легальним бізнесом є переробка сміття. За допомогою одного кадру шоураннер серіалу Девід Чейз і оператор Сахаров натякають, що Тоні та його клан отримують недоїдки римського бенкету, перенесеного до Нью-Йорка, а офіційна робота героя свідчить про те, що його люди змушені прибирати трупи за хлопцями рангом вище. Так, сім’я Сопрано живе у великому приватному будинку, але уявіть, в яких особняках живуть дони з іншого штату.

Хрещений переказує вітання

«Клан Сопрано» свого часу став проривом. Але з найперших епізодів творці саги окреслили її вторинність у жанрі гангстерського кіно.

«Тільки я думав, що вийшов із гри… мене знову в неї втягують!» — це фраза з третього «Хрещеного батька», вимовлена ​​Сільвіо Данте, капо сім’ї Демео, який навмисно гримасує і злегка перебільшено повторює манеру Аль Пачіно в ролі Майкла Корлеоне.

Ще один кивок у бік «Хрещеного батька» — апельсини. Ними славиться Сицилія, вони ж символ смерті в сазі про дона Корлеоне. Віто Корлеоне купує апельсини в лавці, коли у нього стріляють. Пізніше дон використовує цитрусову шкірку для фокуса і вмирає. У першій частині апельсини потрапляють у кадр із трьома донами під час зустрічі п’яти сімей: фрукти можна побачити навпроти донів Страччі, Татталья і Барзіні. Усі вони загинуть у знаменитій розстрільній сцені в церкві. У дванадцятому епізоді першого сезону Тоні намагаються вбити двоє кілерів, найнятих його дядьком Джуніором. За секунду до пострілу Тоні купує апельсиновий сік.

Є в «Сопрано» вторинність, за допомогою якої його творці жартують з гангстерського кіно. Провідні ролі в серіалі виконали 27 акторів, що до цього грали у «Славних хлопцях». У шоу навіть є дзеркальна сцена. У ній Кріссі Молтісанті (Майкл Імперіолі) стріляє в ногу пекаря за те, що той не виявив належної поваги. У «Славних хлопцях» так теж робили, але стріляли вже в ногу Імперіолі.

Прототипи

Сценаристи «Клану Сопрано» провели колосальну дослідницьку роботу, списавши сюжетну канву серіалу з історії злочинів п’яти діючих сімей Нью-Йорка: Гамбіно, Дженовезе, Коломбо, Бонанно і Луккезе.

У епізоді «Ізабелла» Тоні починає відчувати дію прозаку, прописаного його психоаналітикинею, лікаркою Мелфі. Герой безцільно блукає будинком у халаті, майці й капцях. У той же час його мати Лівія зображує ознаки деменції. Разом їхні симптоми — своєрідне відсилання до Вінсенте «Підборіддя» Джиганте, боса сім’ї Дженовезе, який тридцять років уникав покарання. Прикидаючись божевільним, він тинявся Грінвіч-Віллідж у самому халаті.

У п’ятому сезоні мафіозі Віто робить мінет чоловікові. Цей епізод сценаристи придумали прочитавши документальний роман «Машина вбивств» Жана Мастейна і Джеррі Капечі. У книзі згадується Джон Д’Амато, бос сім’ї Декавальканте з Джерсі. Кажуть, Д’Амато вбили через його орієнтацію.

Представники мафіозного цеху оцінили правдоподібність «Клану»: виконавець ролі Тоні, Джеймс Гандольфіні, розповідав, що йому зателефонував один із донів. Похваливши актора за відмінну гру, він зробив зауваження за те, що у сцені його персонаж ходить у шортах будинком, повним гостей. Згідно з мафіозним етикетом, бос не може носити шорти у присутності інших людей.

Нетравлення та інший фрейдизм

Через панічні атаки Тоні починає відвідувати психоаналітика. У перших сезонах сценаристи шоу приділяють увагу терапії головного героя мало не більше уваги, ніж його кримінальній діяльності. Діалоги, візуальні образи, вчинки і сни боса клану будуть ретельно проаналізовані його терапевткою. Менш очевидні психоаналітичні конотації опишуть дослідники серіалу, наприклад Глен Габбард у «Психології клану Сопрано» і десяток інших авторів, які розібрали шоу в академічних статтях. А розбирати є що.

Уже в пілотній серії ми бачимо Тоні у приймальні психоаналітика. Кадр побудований так, що персонаж перебуває ніби між ногами жіночої статуї: візуально вона домінує, а герой здається маленьким. У такій постановці кадру Габбард вбачає образ дефекації. Тоні — випорожнення своєї холодної матері, вона — причина, з якої той звернувся по допомогу.

У другому і третьому сезонах шоу травленню і випорожненню буде присвячено багато часу (навіть ціла серія). Огидно? Можливо. Але дефекація посідає одне з центральних місць у психоаналітичній теорії. За скрупульозність у роботі з терапевтичною темою творці серіалу отримали нагороду від Товариства психологів США.

Убивча дієта

Перший напад у Тоні трапляється, коли він готує м’ясо на грилі. Наступного разу — коли тягнеться до габагулу, потім — до прошуто.

Лише у третьому епізоді третього сезону ми дізнаємося причину: будучи дитиною, Тоні побачив, як його батько, Джонні-бой, відрубує м’ясницьким тесаком мізинець боржнику. Лікарка Мелфі вловлює зв’язок між нападами і травматичним спогадом. Вона порівнює образ м’яса у голові Тоні з прустівським печивом, яке пробуджує в голові героя книги «У пошуках втраченого часу» спогади про дитинство.

Тлумачення сновидінь

Працюючи над «Твін Піксом», Девід Лінч, мабуть, уперше в історії телебачення задіяв у сюжеті серіалу сновидіння. Девід Чейз не приховував, що, створюючи «Сопрано», орієнтувався на дітище Лінча. Не дивно, що сновидінь і в сазі Чейза предостатньо.

Тринадцятий епізод другого сезону, «Весела оселя», — свого роду сидіння на сходинках Чорного Вігваму. У цій серії Тоні, який з’їв щось несвіже, бачить сім снів, що перериваються пробудженням і сильною діареєю. Сюжет кожного сну зав’язаний на Сальваторе «Пуссі» Бонпенсьєро, капо і найближчому другові Тоні. Бос упевнений — він «стукає» федералам. Так і є: ФБР зловило Пуссі на героїновій угоді.

У одному зі снів цього епізоду Тоні йде вулицею Асбері-Парк і проходить повз знамениту будівлю, де був розташований офіс відомого медіума Марі Кастелло, яка віщувала долю протягом 65 років. Можна згадати більш містично налаштованого Юнґа, який стверджував, що підсвідоме здатне передбачити сценарії майбутнього. Це працює у випадку Пуссі. Сни натякають, що скоро його не стане, — Тоні та його капітани Полі й Сільвіо вбивають Пуссі на яхті.

Контент

На відміну від багатьох серіальних саг у «Сопрано» замало літератури. Мафія надає перевагу не книгам, а історичним передачам та кіно. Але навіть ті деякі літературні згадки, які є в шоу, вторять його сюжетним лініям.

Дружина Тоні Кармела терпить його зради через фінансове благополуччя і комфорт. У епізоді «Коледж» вони разом із преподобним Філом дивляться «Залишок дня» — фільм, знятий за мотивами роману Кадзуо Ісігуро. Герой книги, відданий традиції та обов’язкам дворецький, відмовляє покоївці, яку кохає, заради служіння господареві; у старості він розуміє, що прожив життя для інших. Це можна застосувати і до Кармели та отця Філа: один служить Богу, інша — клану Сопрано. Уже в п’ятому сезоні Кармела почне читати «Мадам Боварі» і «Листи Абеляра до Елоїзи» — книги про жіночі невдачі та зневіру.

Осмислюючи темряву

Фінальний епізод «Клану Сопрано» обривається темним екраном, що залишається таким протягом десяти секунд. Деякі глядачі, які дивилися серіал по телевізору, навіть вирішили, що стався збій електропостачання. Інші — що творці саги не знали, як закінчити історію, тому обірвали її. Питання «Чим закінчився „Клан Сопрано“?» цікавило багатьох, відповідь сподобалася не всім. Тоні Сопрано вбили. За всієї неочевидності закінчення це стає зрозуміло, якщо подивитися фінальний епізод уважно.

Для початку освіжимо в пам’яті останню сцену шоу. Тоні очікує на свою родину в ресторані «Голстен». Кожного разу, коли хтось заходить, лунає звук дверного дзвоника, після чого камера виявляється спрямованою на нового відвідувача — з ракурсу Тоні, який сидить навпроти входу. Першою з’являється Кармела. Потім разом з Ентоні-молодшим, сином Тоні, входить невідомий чоловік, що прямує до барної стійки. Останньою приїздить донька Сопрано Медоу, в якої виходить припаркуватися після двох невдалих спроб. Лунає звук дзвіночка, Тоні підіймає голову в напрямку дверей, але замість доньки боса ми бачимо чорний кадр. Погляд Тоні згас. Швидше за все, його вбили пострілом збоку.

Фанати ставили логічне запитання: якщо Тоні вбили, чому ми не почули пострілу? У чотирнадцятій серії шостого сезону Сільвіо розповідає Тоні, як став свідком убивства. «Ти чуєш постріл уже через кілька секунд після того, як його зроблять», — говорить він. З урахуванням того що фінальний епізод показує події з позиції Тоні, мрець не здатний почути постріл — куля спритніша за швидкість звуку, згасаюча свідомість швидша за усвідомлення.

На те, що вечеря у «Голстені» стала для Тоні Сопрано останньою, вказують інші підказки, залишені Девідом Чейзом. У сцені в ресторані за спиною Тоні зображені футболісти з номерами 22 і 38 — це найпоширеніші калібри зброї у США. Крім них на стіні можна побачити картину з тигром, який нагадує рудого кота і, на думку забобонного Полі Волнатса, пов’язаний зі світом духів. Між постерами висить велике полотно з білим особняком; Тоні бачив схожий, коли перебував у комі. Будинок — територія між світом живих і мертвих. Напередодні вечері Тоні дивиться документальний фільм про Авраама Лінкольна. Як і головний герой, Лінкольн був убитий при дружині після закінчення війни (Сопрано ж зміг зупинити війну між Нью-Йорком і Джерсі). Лінкольна застрелили в Театрі Форда — у попередніх серіях двічі показують логотип автомобільної компанії Ford, немов це продакт-плейсмент.

Гардероб бандитів

Творці шоу прямо не говорять, хто вбив Тоні, але однозначно натякають.

У останній сцені ми кілька разів бачимо невідомого чоловіка, який увійшов до закладу разом із сином Сопрано. Спочатку незнайомець сидить за барною стійкою, потім вирушає до вбиральні. Про те, що перед нами вбивця, каже його зовнішній вигляд. У титрах серії персонаж підписаний як «чоловік у куртці Members Only». Такі куртки виділялися вузькими погонами і коміром і були дуже популярні серед представників італійської мафії. У «Клані Сопрано» їх носили кілька персонажів, у тому числі й кілери: вбивця, який стріляв у Сіла, та Юджин Понтекорво — член команди Тоні, в одному з епізодів він вистрілює в голову товстуна, який вечеряв у забігайлівці. Під час убивства на Понтекорво була куртка Members Only.

До речі, слоган бренду Members Only — «Коли ви її [куртку] надягаєте, щось відбувається».

Фото на обкладинці: Abbot Genser / HBO / Everett Collection