Натхнення

Як з ікони списано: Портфоліо Софії Сулій

До війни Софія Сулій займалася живописом та іконографією, потім повністю переключилася на ілюстрацію. Сьогодні художниця створює дотепні та водночас зворушливі плакати про війну, але від принципів іконопису не відмовилася.
Софія Сулій 27 років

Художниця. Закінчила Львівську національну академію мистецтв. Живе і працює у Львові.

— До війни я більше займалася виставковою діяльністю та живописом, ніж ілюстраціями. Хоча на той час у моєму портфоліо було оформлення двох книжок, я не сприймала себе серйозно як ілюстраторку. Здавалося, що мої роботи недостатньо якісні, аби я мала право вважати себе професіоналом. Лише у 2022-му я взялася за цей напрямок. Тепер ілюстрації — це щоденник, в якому я фіксую свої емоційні стани. Мої роботи чіпляють глядачів. А про те, професіонал я чи ні, більше не думаю. Просто роблю свою справу.

У дитинстві моєю улюбленою книжкою була «Аліса в Країні див» з ілюстраціями Владислава Єрка. У нього дуже деталізовані та красиві роботи, і мені, як дитині, було цікаво розглядати картинку з купою дрібних деталей. Можливо, тому вже в академії я купила найпростіший планшет, який тільки знайшла, і почала вивчати фотошоп, дивлячись безкоштовні відеоуроки. Так я вивчала ілюстрацію, через яку пізніше прийшла до мистецтва.

Під час навчання у коледжі я відвідувала іконописну школу «Радруж» при Українському католицькому університеті. Там познайомилася з різними іконописними техніками. Наприклад, манерою штрихування яєчною темперою — фарбою, для приготування якої пігмент змішують з яєчним жовтком та пивом або оцтом. Цей підхід я досі використовую у своїй роботі, як і іконографічну гаму кольорів — червоний, синій, жовтий. Узагалі, між іконами та ілюстраціями (навіть коміксами) набагато більше спільного, ніж може здатися. Усе це способи комунікації майстра з глядачами.

У перші дні війни в мене був шалений запал. У мені кипів такий собі коктейль зі злості та агресії. Постійно хотілося працювати, реагуючи на кожен інфопривід ілюстрацією. Бувало таке: читаю новини перед сном, а потім замість того, щоб спати, починаю малювати. Гадаю, це була сублімація. Хтось пише, хтось займається фізичною працею, хтось іде воювати, а я свої переживання вимальовувала.

На початку війни я створила відкритий архів. Роботи з нього можна було безкоштовно скачувати та використовувати. Так, мої ілюстрації демонстрували на екрані під час благодійного концерту у Варшаві. Дивлячись його, я нічого особливого не відчувала, хоча, звичайно, мені було приємно. Після події організаторка сказала, що глядачі плакали.

Сьогодні мої роботи купують через інстаграм чи ініціативу Artists Against War. Інколи люди, які придбали мої зображення, перетворюють їх на принти на сумках та футболках.

Найбільше мені до вподоби ілюстрації, які я зробила для NFT-колекції. Тоді вдалося продати кілька зображень, але багато з них активно розлетілися в інстаграмі: банка томатів Drone-killer, тракторець Ukrainian Farm Forces та «Садок вишневий коло хати». Є серед улюбленців і непопулярні ілюстрації, наприклад серія Herbarium, в якій зображений кущик барбарису з гільзами. Ці роботи мінімалістичні. Можливо, вони і не принесли мені підписників, але в них є трішки про мене як іконописця.

Дві роботи з серії Herbarium

Нове та Найкраще

80

163

304
245

Більше матеріалів