Натхнення

А чорне — то журба: Ілюстрації Лізи Яблонської-Михайлусь

Ілюстраторка Ліза Яблонська-Михайлусь у перший тиждень вторгнення виїхала з України до Польщі разом із дитиною. Спостерігаючи за війною через екран телефона, вона почала створювати мінімалістичні цифрові роботи, в яких зобразила власні біль і надію.
Ліза Яблонська-Михайлусь

Ілюстраторка. Народилася у Дніпрі, живе у Києві. У дитинстві навчалася живопису, витинанці та писанкарству. За освітою еколог-містобудівник. Роботи виставлялися у Португалії, Німеччині, Норвегії та Австралії.

— Після закінчення вишу я намагалася знайти роботу дизайнера без фахової освіти. Потрапила на фабрику дитячого одягу, де працювала по десять годин на день, робила макети для друку на тканинах і ридала в перервах. Потім із хлопцем переїхала до Києва і створювала колажі для онлайн-журналу. Чотири роки тому я народила доньку Зою і стала наново шукати, що мені цікаво. Пішла вчитися на курс ілюстрації, потім повернулася до графіки у цифровому форматі. З того часу основними темами у творчості для мене стали дитинство, жінки та вагітність.

24 лютого ми з донькою були у моїх батьків у Дніпрі. Від початку я не могла робити нічого, окрім як читати новини та питати всіх знайомих, чи вони цілі. Ми заклеїли вікна скотчем, зібрали тривожні валізки, запаслися їжею та водою і спали в коридорі. Так минув тиждень. Далі мене охопив тваринний страх, що щось може статися з донькою. 1 березня я прийняла найважче рішення у житті — поїхати з України.

Повітряна тривога, ніч, сніг та сотні червоних фар, що тягнулися на кілометри вперед, — такою вразливою, як у ту ніч, я не почувалася ніколи. Вранці ми з донькою та моєю сестрою перетнули кордон з Молдовою, а через два дні дісталися до мого друга у Кракові. Там ми прожили чотири місяці. У середині липня ми з донькою повернулися до Києва.

Закрийте небо
«Закрийте небо»
Діти
«Діти»
Мадонна
«Мадонна»
Діра
«Діра»
Дім
«Дім»
Дитинство
«Дитинство»

Досить тривалий час було складно малювати щось на інші теми. Думати, говорити, дивитися та читати я могла лише про війну. Опинившись за кордоном, потрапляєш у паралельну реальність, де люди живуть своїм звичним життям і спокійно ходять вулицями. До цього складно звикнути. Але саме там я зрозуміла, що у світі було та є безліч людських жертв і горя, які раніше проходили повз увагу.

Опинившись за кордоном, потрапляєш у паралельну реальність, де люди живуть своїм звичним життям і спокійно ходять вулицями.

За деякий час після приїзду до Кракова я знову почала малювати. Так я могла розповісти світу про те, що відбувається в Україні, що відчуває мій народ і що відчуваю я.

У моїх роботах переважають три кольори: чорний, блакитний та жовтий. Чорне майже завжди сприймається як щось погане, невідоме і страшне. А блакитний та жовтий — то життя. Високе чисте небо, палюче липневе сонце над степом, хвилююче море.

Воля
«Воля»
Херсон
«Херсон»
Сон
«Сон»
Світло і життя
«Світло і життя»
Азовсталь
«Азовсталь»
Сила
«Сила»

Наразі малюю тільки на планшеті у Procreate, ідеї беруться з прочитаного та побаченого. Війну я насправді бачила тільки через телефон — кожного дня через екран на мене ллється неосяжний розмір болю та горя. І я розумію, що це ще далеко не все.

Загалом, малювання допомагає проживати біль, не накопичуючи його всередині. Одна робота зазвичай створюється упродовж дня: ідея залітає в голову, я якнайшвидше роблю замальовку, а завершення — це тільки питання мого вільного від материнства часу.

Війну я насправді бачила тільки через телефон.

Обстріл
«Обстріл»
Терор
«Терор»
Вкрадене тут і зараз
«Вкрадене тут і зараз»
Оленівка
«Оленівка»
Йобнутий сусід
«Й*бнутий сусід»
Добриво
«Добриво»

Нове та Найкраще

8 355

1 031

846
1 305

Більше матеріалів