З любов’ю, Антуан: Секс, наркотики та старість

— Я почав фотографувати у 16 років. Я виріс у родині фотографів: мій дід, батько та два дядьки професійно займаються фотографією. Отже, вибір був простим — продовжити сімейну справу.

У мене умовний поділ знімків на проєкти, нерідко міняю світлини місцями. Мої роботи — це здебільшого щоденник.

Я не так часто знімаю секс. Якось я зустрівся з другом та його дівчиною неподалік Бордо, ми прийняли наркотики і зайнялися сексом. Результат на знімках не мною був спланований заздалегідь.

Секс у кадрі — не самоціль. Мені хочеться показувати не процес, а те, як два тіла можуть поєднатися в одне.

Звісно, Антуан д’Агата надзвичайно вплинув на мене.

Мені подобається знімати деталі, поринати у предмет зйомки. Моє око чіпляється за якісь дрібні речі на зразок предмета одягу, вигину тіла чи незвичного обличчя. Як правило, відстань між мною і тим, кого або що я знімаю, не більше метра.

Мені здається, чорно-білі кадри дозволяють сконцентруватися на деталях, виділити їх із загальної картини.

Коли я натискаю кнопку, намагаюся не думати про результат. Навпаки, я хочу повністю розчинитися у моменті та ситуації, дозволити серцю керувати зйомкою, а не розуму.

Я не займаюся комерційною фотографією, тож можу собі дозволити знімати все, що забажаю, без компромісів. Я хочу, аби глядачі бачили, що деякі люди вразливіші за інших.

Мені здається, коли йдеться про фотографію, то слова не потрібні. Картинка — найкращий спосіб комунікації зі світом.

Коли я знімаю портрети людей поблизу, то не завжди питаю дозволу. Я фотографую дуже швидко — незнайомці не мають часу, щоб зреагувати.

Я сам проявляю усі свої знімки. Взагалі, цей процес — одна з моїх улюблених речей у фотографії.