Божественна трагедія: Проєкт про озеро над Чистилищем
Фотограф з Італії, засновник об'єднання L.I.S.A. collective. Публікувався в GUP Magazine, Fotoroom, PHmuseum.
— Над проєктом «Агарті» я працював протягом п’яти років. У його основі — зникнення людей на озері Больсена в Центральній Італії. Там часто стаються нещасні випадки, але особливо мене вразили дві історії. У 2007 році тут потонув німець зі своїми двома дітьми, але наступного ранку знайшли тільки тіла дітей, а його — ні. Влітку 2017-го молодий чоловік також потонув у цьому озері, але після кількох місяців пошуків виявили лише деякі його речі. Я почав вивчати ці випадки, шукати матеріали в інтернеті. Моїм головним питанням було «як людина може розчинитися в повітрі?». Не вірилося, що в сучасному світі, з усіма наявними у нас технологіями, ехолотами і пошуковими радарами, людину можна не знайти.
Тоді я звернув увагу на міфи, пов’язані з цим озером. Місцеві рибалки розповіли мені легенду про Агарті, відому ще з часів етрусків і засновану на принципі порожнистої Землі. Згідно з легендою, центр Землі порожній, а всередині знаходиться інший світ. У баченні етрусків Агарті населяли божества, але я уявляв його як світ, куди зійшов Данте Аліг’єрі.
На озері Больсена два острови — Мартана і Бізентіна, і легенда свідчить, що «ворота» для входу до Агарті знаходяться на другому. Я уявив, що ці люди не просто розчинилися в повітрі, а впали в інший вимір під озером, у світ Агарті, і залишилися в пастці великого дантівського кола, схожого на Чистилище.
На озері Больсена два острови — Мартана і Бізентіна, і легенда свідчить, що «ворота» для входу до Агарті знаходяться на другому.
Проєкт «Агарті» був народжений, щоб стати книгою. Спочатку я думав чергувати тексти різних популярних легенд з документами зниклих безвісти, але потім зрозумів, що глядач буде фокусуватися на них, а не на інтерпретації легенд. Для мене було важливо створити правильну синергію, яка захопила б читача в цей світ без особливих пояснень. Я вважаю, що кожна людина, яка побачила книгу, може трактувати її по-своєму, виходячи з власного досвіду і страхів.
Я вирішив додати до книги два тексти: антропологині Олівії Касагранде, яка аналізувала людську та уявну історію цього місця, а також письменниці Сімони Герра, яка жила тут у дитинстві. Симона написала особистий текст, який допомагає читачеві увійти в цей потойбічний світ через її досвід. Книгу я редагував не менше шести місяців. Усі зображення в ній мають конкретне значення, пов’язане з легендами цього місця, які допомогли мені створити відповідні образи.
