Фотопроєкт

З широко заплющеними очима: Традиційні святкування на італійських островах

Британська фотографка Еліс Томлінсон два роки знімала традиційні костюми, які під час свят носять жителі островів Венеційської лагуни, Сицилії та Сардинії. Виявилося, що для того, аби побачити унікальну та майже не досліджену культуру, не потрібно їхати на край світу.

Традиційні італійські маски зазвичай асоціюються з Венеційським карнавалом, але на Сицилії та Сардинії ще збереглися їх поганські, не такі витончені взірці. Тут їх роблять народні майстри, а місцеві вдягають під час святкувань, наприклад напередодні Великодня. Фотографка Еліс Томлінсон зняла на плівку персонажів, яких зображують італійці. Так з’явився проєкт Gli Isolani («Острів’яни»), що балансує між вигадкою і реальністю. Її чорно-білі аналогові світлини передають таємничість цих прадавніх ритуалів.

Еліс Томлінсон

Британська фотографка, вивчала англійську літературу в Університеті Лідса. Роботи Томлінсон знаходяться, зокрема, у Національній портретній галереї у Лондоні, Бодліанській бібліотеці Оксфордського університету. У 2018 році отримала нагороду Sony World Photography Awards.

— Не обов’язково долати великі відстані, щоб знайти цікаву культуру, — багато язичницьких традицій є й у Британії, звідки я родом. Але Італія завжди приваблювала мене археологічними пам’ятками, гористими ландшафтами та багатою історією. Я працюю краще, коли з головою поринаю у проєкт, а домашнє середовище не дало б такого ефекту.

Попереднє дослідження є дуже важливою частиною роботи. Перед подорожжю я детально описувала свої ідеї та інсайти у блокнотах і альбомах для малювання. Також я читала тематичні історичні романи, мемуари й поезію, наприклад «На Сицилії» Нормана Льюїса, «Христос зупинився в Еболі» Карла Леві та «Знак хреста» Колма Тойбіна.

Якісь традиційні костюми Сицилії та Сардинії досліджені більше, якісь менше. Так, у муніципалітеті Мамояда є цілий музей масок, Museo delle Maschere. Але деякі костюми були зовсім незрозумілі мені, бо їх ніколи раніше не фотографували. Наприклад, у муніципалітеті Ла-Маддалена: там група молодих жінок проходить селом на Страсний тиждень, одягнуті з голови до ніг у чорне, щоб ніхто їх не впізнав. Такий ритуал символізує покаяння у гріхах.

Жінки проходить селом на Страсний тиждень, одягнуті з голови до ніг у чорне. Це символізує покаяння у гріхах.

Деякі мої поїздки на острови тривали кілька днів, деякі — кілька тижнів. Італійська продюсерка Джованна Стоппоні допомагала мені домовитися з місцевими про зйомку. Моя італійська все ще недосконала — втім, як і у багатьох острів’ян. Вони переважно спілкуються сардинською чи сицилійською, які відрізняються від італійської.

На моїх фото немає моделей, це все жителі острова, одягнені в костюми та маски, які належать їм особисто та передаються з покоління в покоління. Деякі сукні належали ще прабабусям героїнь. Не дивно, що до такого одягу вони ставляться як до коштовностей. З кожним костюмом пов’язаний перформативний елемент: жителі острова знають, як рухатися, щоб втілити персонажа. Серед них були сміттярі, пастухи, пекарі, але тільки-но вони перевдягалися, то одразу перетворювалися на потойбічних істот.

Ці костюми є не у всіх, але всі в селах знають про них, і вони є предметом гордості. Маски виготовляють вручну. Багато з них схожі на витвір мистецтва, з неймовірними деталями, яскравими тканинами та матеріалами. Навіть процес підготовки до святкування стає ритуалом. Гуляння досі є дуже важливою щорічною подією.

Що стосується мене, то я зрозуміла, що зв’язок зі спільнотою відчуваю не як острів’яни. Я мешканка міста і не звикла до того, що сім’ї живуть так близько по сусідству. Громада знає про все, і приватності тут дійсно бракує. Тож удома я насолоджуюся анонімністю. Але разом з тим я усвідомила, як важливо бути відкритою світу, який має ще багато таємниць.

Нове та Найкраще

8 659

1 129

915
1 386

Більше матеріалів