Насіння розбрату: Як народжуються конспірологічні міфи

Влітку 2020 року десятки тисяч випадкових американських сімей отримали посилки з Китаю, в яких були пакетики з насінням різних видів рослин. У медіа вміст коробок охрестили «таємничим насінням», а Міністерство сільського господарства США закликало людей не саджати його до проведення офіційного розслідування.

Консервативні ЗМІ та любителі теорій змови підхопили тему, інтерпретувавши події по-своєму. На фоні пандемії COVID-19 і антикитайських настроїв, та ще й у передвиборчий період, вони припустили, що таємниче насіння було спробою біологічної атаки на Америку. Тодішній ведучий Fox News Такер Карлсон навіть заявив, що це частина «плану Китаю зі знищення США».

У лютому 2021-го уряд оприлюднив результати розслідування. Справжньою причиною назвали шахрайську схему, яку використовували китайські продавці для підвищення свого рейтингу. Вони надсилали дешеві товари на адреси, прив’язані до викрадених імейлів, сподіваючись отримати позитивні відгуки від клієнтів. Чиновники не знайшли жодних доказів того, що хтось намагався завдати шкоди країні цими поставками. Однак справа про «таємниче насіння» знайшла своє місце серед конспірологічних міфів і досі є предметом дискусій на відповідних форумах.

Цій справі фотограф Клаус Піхлер присвятив свою останню книгу «Містифікація, пранк, інтернет-шахрайство, акт сільськогосподарського біотероризму». У ній він досліджує механізми появи конспірологічних міфів і роль соціальних мереж у їх поширенні, акцентуючи увагу на головному герої справи — насінні рослин. Його зображення на різних етапах росту автор подає у книзі разом зі скриншотами із соцмереж з обговореннями «таємничого насіння».

— Я натрапив у газеті на справу про «таємниче насіння» влітку 2020 року. Одразу подумав, що тут багато актуального: змова, навмисна дезінформація, політизація припущень, штучні загрози, масова істерія, електронна комерція та онлайн-ринки, а також роль соцмереж у поширенні конспірологічних міфів. Чим більше я заглиблювався у цю справу та її дивні наслідки (наприклад, чиновники попереджали людей, що їм слід поводитися з насінням «як із криптонітом»), тим більше хотів зробити цей проєкт.

Насіння було ідеальною візуальною метафорою для розвитку конспірологічних міфів — коли необґрунтовані припущення переростають в «альтернативні факти».

Я працював над серією близько року у кілька етапів. Спочатку я замовив десь 300 пакетів із насінням на китайських онлайн-маркетплейсах. Посилки довелося чекати близько двох місяців. Для зйомки я пристосував об’єктив мікроскопа та зробив близько сотні світлин кожної насінини.

Після цього я почав пророщувати насіння у різних склянках і мисках, аби обрати найбільш фотогенічне для макрозйомки. Згодом я висадив ростки в горщики та дочекався, поки рослини стануть достатньо великими. На якийсь період студія перетворилася на джунглі, але згодом я пороздавав рослини друзям із садами та балконами.

Насіння було ідеальною візуальною метафорою для розвитку конспірологічних міфів — коли необґрунтовані припущення переростають в «альтернативні факти».

У технічному плані найважливішим для мене було входження у світ макрозйомки. Я займаюся фотографією вже більше двадцяти років, але це було ніби відкриття абсолютно невідомого виміру — бачити з близької відстані предмети, замалі для неозброєного ока. З точки зору теми книги це було і цікаво, і шокуюче водночас: наскільки люди можуть бути сповнені ненависті й підозр щодо політичних опонентів, навіть якщо причиною конфлікту було щось настільки несуттєве та крихітне, як насіння рослин.

У технічному плані найважливішим для мене було входження у світ макрозйомки.

Я вважаю існування й популярність конспірологічних теорій (хоча я б радше назвав їх «конспірологічними міфами», оскільки теорія в науковому сенсі потребує якоїсь фактологічної бази, тоді як міфи ґрунтуються лише на припущеннях) ідеальним дзеркалом нашого часу, який точно назвали «епохою постправди». Це означає, що цінність фактів падає, а важливість припущень зростає, — і конспірологічні міфи є тому підтвердженням.

Ось чому вони мене цікавлять — точно не самим контентом (який у більшості випадків є звичайним лайном), а мета-шарами: як такі міфи поширюються, чому вони настільки привабливі для конкретних людей і яка психологія стоїть за ними. Також цікавим є те, як створення й поширення конспірологічних міфів впливає на політику і може стати загрозою для ліберально-демократичного суспільства. Фотографія, як на мене, тут є ідеальним медіа.

Цікаво, як створення й поширення конспірологічних міфів впливає на політику і може стати загрозою для ліберально-демократичного суспільства.

Я вже готую наступну книгу, де знову через рослини пояснюватиму суспільні процеси. Цього разу буде історична тема, яка, однак, пов’язана з сучасністю та глобалізованим світом. Якщо все піде за планом, книга вийде наприкінці року.

Книгу Клауса Піхлера можна придбати за посиланням.