У світі тварин: Щури захоплюють людську цивілізацію
У своєму мокьюментарі-проєкті Rattus sapiens білоруська фотографка Марія Корнєєнко досліджує світ майбутнього, де панують зовсім не гуманоїди-телепати з голлівудських фільмів, а істоти, що завжди жили поряд із людиною. Фізична сила, видатні розумові здібності, пластичність і адаптивність — ті якості, якими повинні володіти представники наступної розумної цивілізації та якими вже володіють щури. Вони чудово почуваються в екосистемі Землі, і їм навіть не потрібно будувати складні плани із захоплення планети — гризуни і так заселяють її, нехай у багатьох випадках і непомітно.
За допомогою Rattus sapiens Марія ілюструє не тільки придуману нею історію цієї щурячої цивілізації, а й справжні факти з життя тварин. Наприклад, їхню активну участь у всіляких експериментах. Цікавлять її і дослідження в нібито реальній секретній лабораторії в Саратові, де ще у 1929 році радянські генетики намагалися виростити рекордно міцних, витривалих і гнучких суперістот, готових беззаперечно виконувати накази.
Працювати над проєктом фотографці допомагав блогер Rattus_physicus, колишній співробітник наукової лабораторії. Він показав їй цілий поверх покинутого дослідного центру, де колись намагалися вивести особливий вид щурів, здатних у разі загибелі людства заснувати нову цивілізацію. Експерименти припинили у 1989-му, проте прогризена бетонна стіна і діра вентиляційного тунелю виразно натякали, що парочці піддослідних вдалося врятуватися. Rattus_physicus вважає, що у щурів, які втекли, вже є багате і ще більш розвинене потомство. Марія ж пропонує глядачам самим розібратися в тому, що в її історії про щурячу цивілізацію вигадка, а що — не зовсім.
Народилася в Гомелі (Білорусь). Закінчила факультет маркетингу Гомельського державного технічного університету імені П. Й. Сухого. Фотографії вчилася в мінській школі «ФШ1» і в Школі сучасної фотографії «Докдокдок» на курсі «Досліди сучасної фотографії». Живе і працює в Мінську.
— Я тримала вдома декоративних щурів і люблю цих звірків досі: вони дуже розумні, ласкаві й віддані. На жаль, живуть вони всього два-три роки і часто помирають від онкології. Прощання кожного разу давалося мені дуже важко, тому більше щурів я не заводжу, але різні факти про них мені все ще цікаві.
Перші фотографії для проєкту я зробила в гостях у знайомих, які тримають розплідник декоративних щурів. Тоді я почала вивчати відносини людини і щура і з’ясувала, що наша спільна з цими гризунами історія вже давно вийшла за рамки продовольчої війни і чуми. Наприклад, щурів часто використовують у психологічних дослідженнях, тестах на токсичність, у вивченні ракових захворювань, нервової системи, в генетиці та фармакології. Також вони є активними учасниками космічних програм. Мало хто знає, але з Білкою і Стрілкою в космос злітали ще два щури, а після повернення на Землю їх приспали для досліджень.
Мало хто знає, але з Білкою і Стрілкою в космос злітали ще два щури.
Люди припускають, що є вершиною розвитку біологічної форми на Землі і якщо зіткнуться з іншою високорозвиненою цивілізацією, то вона прийде ззовні. А що як це не так? Після вивчення гризунів у мене з’явилася ідея проєкту про можливу розумну щурячу цивілізацію Rattus sapiens (латинською «щур розумний» — за аналогією з «людина розумна», Homo sapiens). Ці тварини легко співіснують із людиною і пристосовуються до нових обставин —
зоологи, які вивчають поведінку тварин, а також інстинкти людини
За допомогою псевдодокументального сюжету я почала конструювати свою реальність. У ній є елементи, що «підтверджують» достовірність моєї історії, на кшталт фотографій із лабораторій. Але також я спеціально залишила низку доказів, що дозволяють не брати все на віру і бачити невідповідності.
Я сконструювала свою реальність і спеціально залишила низку доказів, що дозволяють не брати все на віру.
На деякі знімки у мене пішло багато часу, оскільки постійно хотілося щось поліпшити або доопрацювати. Наприклад, є фото з моделлю щурячої голови, яку я робила в техніці пап’є-маше, і весь процес виготовлення зайняв приблизно два тижні. У лабораторіях я сама нічого не фотографувала: частину знімків надав учений, до якого я зверталася за консультацією, інші я знайшла в інтернеті та якось переробила.
Незважаючи на те що фотошоп і різні маніпуляції із зображенням використовують уже дуже давно, фотографія усе ще так само сприймається як вичерпний доказ будь-якого, нехай навіть найбільш неймовірного факту. Люди рідко сумніваються в ній як у джерелі інформації, можливо, тому, що бачать у фотографії зліпок навколишнього світу. Таке сприйняття дає великий і небезпечний простір для маніпуляцій ЗМІ — це ще одне питання, яке мені хотілося порушити у своєму проєкті.
