На відстані моря: Українські біженці у Болгарії

Зараз у Болгарії перебувають понад 9 тисяч українських біженців. З лютого тимчасових переселенців запрошували три місяці безкоштовно пожити у міських готелях. За цей час люди мали б знайти собі постійне житло та роботу. Українців, які гуляли пляжами у тузі за домом, зустрів фотограф Валерій Поштаров і запросив прямо там на камеру помолитися за свій дім. Так море, що відділяло їх від батьківщини, перестало бути лише фоном.

— Я провів тиждень прогулюючись уздовж узбережжя, де в готелях живуть українські біженці. Більшість із цих готелів розташовані у курортній зоні. Тож зазвичай там багато щасливих і голосних туристів, але цього разу на пляжах панувала повна тиша. Розгублені й засмучені українці гуляли, вдивляючись в обрій. Я не хотів втручатися. Мені залишалося лише розділити їхнє мовчання та запросити їх помолитися за свої домівки.

Деякі з українців, які зображені на фотографіях, жили лише за кілька сотень кілометрів від Болгарії — на іншому березі Чорного моря. Відтак море було єдиним, чого вони не втратили. З цього місця їхній дім здавався водночас і далеким, і близьким. Я вважаю, що моя роль у цьому проєкті полягає в тому, аби будувати мости між родинами, які були розділені.

Це може прозвучати неправильно, але я маю визнати, що мене більше цікавить образ, де особисті риси розмиваються. Іноді варто приховати частину історії, щоб вона самостійно розвивалася в уяві людей. Як у православній іконі: ніби на зображенні не якийсь далекий святий, а хтось знайомий.

Іноді варто приховати частину історії, щоб вона самостійно розвивалася в уяві людей.