Від революції до революції: Історія незалежної України в документальних фотографіях

Фотографи Мстислав Чернов та Михайло Палінчак випустили фотокнигу, присвячену історії України за останні 30 років. До видання увійшли 144 знімки 60 українських фотографів, серед яких Валерій Мілосердов, Олександр Глядєлов, Володимир Шуваєв, Еміне Зіятдінова, Євген Малолєтка, Єфрем Лукацький, Олена Гром, Костянтин Чернічкін, Олександр Чекменьов, Ігор Чекачков, Вікторія Квітка. На їхніх роботах — ключові події сучасної української історії, від проголошення незалежності до пандемії. Створення книги «Незалежні» зайняло п’ять місяців. Вона вийшла у видавництві «Ваш автограф» тиражем 1 тисяча примірників, які відправили до українських бібліотек. Чернов та Палінчак розповіли Bird in Flight, що вони дізналися про Україну під час підготовки книги і які важливі періоди в історії країни виявилися незадокументованими.

Мстислав Чернов:

— Робочою назвою проєкту було «100 найкращих документальних фотографій Незалежної України». Але розповідати історію країни тільки через «найкращі фото» було утопічною ідеєю. За задумом, книга мала складатися з розділів, кожен з яких присвячений певному десятиліттю, але тоді їхній обсяг виявився б нерівним. Період після 2014 року займає майже половину книги. Так сталося не тому, що одні події здалися нам важливішими за інші, а тому, що вони детальніше задокументовані. Тож від такого поділу вирішили відмовитися і просто розташували фотографії у хронологічному порядку з короткими історичними довідками. Але неформально читач усе одно помітить три епохи: пострадянський період (1991—2000), період стагнації (2000—2012) та прорив (2014—2022).

Трагічні події провокують документальну фотографію розвиватися.

Коли ми закінчили книгу, то побачили, як пов’язана історія української фотографії з тим, що відбувається у країні. Схоже, трагічні події провокують документальну фотографію та інші види мистецтва розвиватися. За вісім років виросло покоління молодих авторів, що мислить проєктами, а це вивело українську документальну фотографію на світовий рівень.

Я зрозумів, що перестав сприймати історію як перелік дат, подій та імен. Робота над книгою допомогла мені побачити, як одні історичні події ставали передумовою інших та як переломні моменти пов’язані між собою — і візуально теж. Зараз ми працюємо над англомовною версією альбому.

Михайло Палінчак:

— До 1991 року знайти вуличну фотографію майже неможливо. Політичне життя задокументоване краще, але іноді й таких знімків не вистачає. Через відсутність фотографій ми не включили до книги грошову реформу 1996-го, коли була запроваджена нова національна валюта, гривня. Не зняті також міжнародні спортивні змагання, на яких виступали українці. Тобто ці знімки є в агенцій та іноземних фотографів, але їх немає у вітчизняних. Тоді українські фотографи виживали, а закордонні знімали лише те, що їх цікавило.

Виразним вододілом є 2014 рік, після якого фотографи починають висвітлювати різні події і роблять це кожен по-своєму. До книги увійшли не лише роботи іменитих авторів, але й маловідомих. А один зі знімків Майдану взагалі зробила дівчина, не пов’язана з фотографією.