Натхнення

Монстри з мого килима

Як з орнаментів радянських килимів створити артбук і чому не варто відкидати ідеї, які на перший погляд здаються очевидними: Bird in Flight поговорив з ілюстратором Яном Юшиним.

Шість років тому, відпочиваючи після вечірки, ілюстратор Ян Юшин побачив у візерунках настінного килима силует чортеняти. Так почалася історія артбуку «Килимовий бестіарій» — книги про фантастичних істот, яких усе ще можна знайти на стінах деяких квартир.

До артбуку Юшина увійшли зображення 50 монстрів, кожному з яких він дав ім’я та коротку характеристику. Перший тираж «Килимового бестіарію» розійшовся за кілька тижнів, другий на підході. Bird in Flight дізнався у Яна, як знаходити містичні образи там, де інші бачать тільки нудьгу.

Ян Юшин 26 років

Ілюстратор. Живе і працює в Харкові.

— Ілюстраціями я захоплювався з дитинства, тому вибір професії був очевидний. Я вчився в Харківському ліцеї мистецтв, а після в художньому училищі, але програма була застарілою, тому через два роки я пішов і зайнявся самоосвітою.

Після мої роботи помітив російський гурт Anacondaz, попросивши мене намалювати постер для їхнього першого великого концерту. Щоб я зміг виконати замовлення, вони навіть купили мені планшет (свого у мене не було). І понеслося: Noize MC, «Курган & Agregat», гурт «Шкіряний Олень» — я почав малювати концертні постери та обкладинки дисків для різних гуртів. Завдяки музиці я отримав і постійну роботу. На концерті Anacondaz були розробники ігор, які покликали мене у свою IT-компанію. Відтоді я займаюся брендингом в IT.

Ідея з килимовими монстрами лежала на поверхні. Я був упевнений, що хтось щось подібне вже робив, але виявилося, що ні. У дитинстві у мене було не так багато розваг: телик подивитися і повтикати на килим. Гадаю, це не тільки про мене, адже килими були у всіх. Вони прийшли в радянський побут із Середньої Азії, де знаходилося виробництво, а їхні орнаменти — з перських килимів. Цікаво, що багато століть тому ці завитки символізували сади, — так люди прагнули прикрашати будинки і демонструвати свій добробут. А сьогодні вони сприймаються як символ нудьги, бідності та занепаду.

У дитинстві у мене було не так багато розваг: телик подивитися і повтикати на килим.

Проте ідея артбуку прийшла мені в голову вже в дорослому віці. Одного разу я був у друга в гостях. Ми випили, я залишився у нього ночувати. Уранці, знічев’я, став розглядати візерунки на килимі. Один із них мені здався схожим на чортеня, і тоді я подумав, що було б круто перенести його на папір. Але через роботу я не одразу знайшов час на реалізацію.

Ян Юшин килими монстри
Ян Юшин килими монстри
Ян Юшин килими монстри
Ян Юшин килими монстри
Ян Юшин килими монстри
Ян Юшин килими монстри
Ян Юшин килими монстри
Ян Юшин килими монстри
Ян Юшин килими монстри
Ян Юшин килими монстри
Ян Юшин килими монстри
Ян Юшин килими монстри
Ян Юшин килими монстри
Ян Юшин килими монстри
Ян Юшин килими монстри
Ян Юшин килими монстри

Зараз у моєму бестіарії 50 монстрів. Придумував я їх так: дивився на килим, відзначав асоціації, знаходив монстра. Потім разом із другом складав його опис — звідки цей монстр, чим він харчується, який у нього характер. Я люблю фентезі, тому з наративом проблем не було. На дорогих килимах візерунки більш деталізовані, побачити там силуети монстрів складніше, тому я обирав старі та дешеві. Їх я шукав скрізь: у родичів, у килимових магазинах, просив підписників скидати мені знімки своїх килимів.

Мій улюблений монстр — Зорус. Деякі візерунки взагалі не потрібно вигадувати, домальовуєш очі, зубки — і готово. Але з Зорусом довелося повозитися. Я довго дивився на візерунок, не розуміючи, що з ним робити. Потім перевернув його так, щоб квітки дивилися вниз. Так я знайшов три ока і далі вже відштовхувався від них.

Деякі візерунки взагалі не потрібно вигадувати, домальовуєш очі, зубки — і готово.

Створення артбуку зайняло рік. Згідно із задумом, обкладинка книги мала бути обтягнута оксамитом із тисненням. Працювати з цим примхливим матеріалом підрядники не хотіли, а мені потрібна була ідеальна якість. Тому на пошук поліграфії у мене пішло три місяці — це була найскладніша частина мого проєкту.

Перший тираж склав 100 копій. Випускаючи його, я ні на що особливо не сподівався, але продажі пішли на диво добре. Коли тираж закінчувався, я помітив, що на мене стали підписуватися люди, в основному жінки за сорок. З’ясувалося, що знімок мого артбуку розмістила у себе на сторінці астрологиня, завдяки їй фото потрапило на «Пікабу» — і понеслося. Нещодавно я замовив другий тираж книги, 150 примірників. Хочу масштабувати ідею і вже знаю як: разом із подругою я буду робити килими із зображеннями моїх монстрів. Тобто я поверну їх туди, де взяв.

Ян Юшин Yan Yushin carpets
Фото: Поліна Полікарпова
Ян Юшин Yan Yushin carpets
Фото: Поліна Полікарпова
Ян Юшин Yan Yushin carpets
Фото: Поліна Полікарпова
Ян Юшин Yan Yushin carpets
Фото: Поліна Полікарпова
Ян Юшин Yan Yushin carpets
Фото: Поліна Полікарпова
Ян Юшин Yan Yushin carpets
Фото: Поліна Полікарпова

Нове та Найкраще

91

283

211
237

Більше матеріалів