Ні, це не Фредді, це Lucky

Минулого року картину про Lucky Love представили на кінофестивалі «Трайбека» в Нью-Йорку, а у 2023-му він став головною зіркою Мюнхенського прайду. Пів року тому музикант випустив перший мініальбом і змінив імідж: вуса та зачіска зробили його схожим на Фредді Мерк’юрі, що додало співакові популярності. Однак навіть без цієї схожості він би рано чи пізно досяг успіху.

Люк народився без руки, через що у дитинстві страждав від цькування однолітків. Попри фізичну ваду хлопчик займався танцями — Люк вступив у національний хореографічний центр Рубе на півночі Франції. Пізніше виконавець говорив, що танець змінив його життя.

«Завдяки танцю я зрозумів: те, що було недоліком, може бути використане мною як засіб донесення меседжу, — сказав він. — Я вирішив попрацювати зі своєю рукою та зробити її своїм найкращим другом».

Юність Люка — це постійний пошук себе. У 15 років він переїхав до Брюсселя, навчатися у вищій школі мистецтв. Той період видався невдалим: Люк підсів на наркотики та захворів на анорексію — при зрості 186 сантиметрів він важив усього 47 кілограмів. Коли проблеми із залежністю стали очевидні, юнак потрапив у рехаб, де йому до всього діагностували ВІЛ.

У 2013 Люк повернулась у Францію, де продовжив свої даремні спроби побудувати кар’єру моделі. Підробляв статистом, навіть отримав невелику роль у фільмі Абделатіфа Кешиша «Життя Адель». Після цієї роботи Кешиш відмітив, що акторство «йде на користь» юнаку і Люк вступив на курси акторської майстерності. Провчившись три роки, зіграв у театральній постановці «Мойсей і Арон» італійського режисера Ромео Кастеллуччі. Втім, академічна театральна кар’єра не злетіла і Люк приєднався до паризького драг-кабаре «Мадам Артюр», в якому вперше у своєму житті зіграв на сцені жінку на ім’я Венера (через схожість зі статуєю Венери Мілоської) та заспівав.

У драг-кабаре Люка прозвали Венерою через схожість зі статуєю Венери Мілоської.

У 2018 майбутнього співака знявся для Vogue британський фешн-фотограф Крейг Макдін. Після публікації модельні агенції подобрішали до нього, нарешті помітивши пластику та яскраву зовнішність. Його знімають Маріо Тестіно та Тім Вокер. Врешті-решт, Люку пропонують записати пісню. Цей досвід виявився настільки вдалим, що юнак береться будувати музичну кар’єру.

Запалу поки вистачило на один мініальбом Tendresse, — перші дві пісні для нього артист записав за два дні. До нього увійшли композиції, написані англійською та французькою, переважно це електро-поп. Фішка Люка — його андрогінний голос та схожість музики із французьким шансоном. «Я виріс, слухаючи Daft Punk, а також французьких співаків, таких як Жак Брель та Едіт Піаф. […] Моя музика походить із багатьох різних жанрів, навіть із класичної музики Макса Ріхтера, оскільки я займався балетом у дитинстві, і вона досі надихає мене», — розповідав Люк.

Але образи співака часто цікавіше за його пісні. Перші постійно змінюються: від хулігана із вибіленим волоссям та стрижкою маллет у кліпі Masculinity до ангелоподібного юнака, як з барокових картин, у відео Paradise.

Прізвище Брюєр Люк змінив, одружившись з австралійським режисером Адамом Маннінгсом, — його партнер вчинив так само. Обидва обрали прізвище Love, — тобто любов.

У його найвідомішій пісні Masclulinity є рядок: «Мене недостатньо чи забагато?». Питання доречне, враховуючи, що крім музикальної кар’єри, Люк займається активізмом, відстоюючи права одразу кількох меншин: геїв, людей з ВІЛ та інвалідністю. Для Lucky Love мистецтво — політична сфера. Тому співак використовує його для боротьби з очікуваннями, які суспільство покладає на чоловіків, а також намагається нормалізувати образ ЛГБТ. Так, у кліпі на пісню Love два чоловіки цілуються у супермаркеті. Ідея роботи проста: ви можете зустріти своє кохання будь-де. Втім, YouTube не оцінив концепт, обмеживши доступ до відео особам молодшим 18 років.

Фото: Sipa Press