І цілого квіра замало: Як ЛГБТК+ прокладали шлях на ТБ

Майже сорок років — з 1930-го по 1967-й — показувати ЛГБТК+ у кіно було фактично заборонено кодексом Гейза. Кінематографісти розробили низку прийомів, які натяками показували квірність персонажів, але разом із тим зробили постійними супутниками ЛГБТ-героїв нещасну й самотню долю, приреченість на страждання та негідну, а часто і злочинну поведінку.

Кодекс згодом скасували, однак проблеми репрезентації залишилися і перекочували на ТБ. Серед обридлих тропів:

• трагічна смерть ЛГБТ-героя. Для трансжінок це часто смерть від раку яєчок або простати (відповідно, для трансчоловіків — раку грудей або раку шийки матки), геї та бісексуали нерідко гинуть від ВІЛ-інфекції;
• манірний гей-лиходій з карикатурною «жіночною» зовнішністю — злий і жорстокий, часто інфантильний та емоційно нестабільний;
• гей — найкращий друг головної героїні;
• бісексуалки і трансперсони, що виявляються злочинцями аж до серійних убивць;
• хтиві ЛГБТ-герої, які не здатні відчувати глибоку прив’язаність і будувати довгострокові стосунки.

Це далеко не повний список. Мабуть, головна проблема в тому, що життя ЛГБТК-персонажів на екрані показують тільки через призму їхньої орієнтації, обмежуючи сюжет на проблемах камінг-ауту та гомофобії. Але є і приємні винятки.

«Еллен»

Ситком ABC (1994—1998)

ЛГБТ-персонажі довго залишалися на других і третіх ролях. Тільки в 1997 році камінг-аут уперше зробила головна героїня відомого серіалу — власниця книгарні в комедії «Еллен». Того ж дня виконавиця ролі Еллен Дедженерес зробила камінг-аут в ефірі у Опри (і майже одночасно дала інтерв’ю Time).

Серія з камінг-аутом, The Puppy Episode, потрапила до списку 100 найкращих епізодів усіх часів від журналу TV Guide і стала найбільш рейтинговою для шоу. Серіал отримав багато відгуків і зростання рейтингів, але наступний сезон усе одно виявився для шоу останнім. Однак кар’єрі Дедженерес це не завадило: вона виграла 30 статуеток «Еммі», двічі провела церемонію вручення премії «Оскар», а її ток-шоу «Шоу Елен Дедженерес» тільки в ютубі зібрало більше 20 мільярдів переглядів.

«Вілл та Грейс»

Ситком NBC (1998—2006, 2017—2020)

«Вілл та Грейс» — звичайний ситком про групу друзів, але з одним нюансом: двоє героїв, у тому числі Вілл із назви, — геї.

Серіал багато в чому був стереотипним, але у ЛГБТ-ком’юніті його любили: «Вілл та Грейс» не раз вигравав нагороди GLAAD (Альянсу геїв і лесбійок проти дифамації) як видатний ситком. Шоу стало дуже популярним і за межами спільноти. З 2001-го по 2005-й воно було найбільш рейтинговим ситкомом у США серед ключової аудиторії — від 18 до 49 років.

Серіал дуже допоміг із «нормалізацією» геїв в очах «звичайних» американців. У 2012-му Джо Байден напівжартома сказав: «„Вілл та Грейс“ зробили для освіти американської публіки в питанні ЛГБТ більше, ніж будь-хто інший». Зараз шоу навіть представлене у Смітсонівському інституті в рамках колекції матеріалів з історії ЛГБТ.

Поява головного героя — гея у «звичайному» серіалі про друзів допомогла «нормалізувати» ЛГБТК.

«Близькі друзі»

Драма Showtime (2000—2005)

Ремейк однойменного британського серіалу «Близькі друзі» (Queer as Folk) став хітом Showtime і найпопулярнішим проєктом у тогочасній лінійці каналу. Серіал розповідав про групу друзів-геїв і перипетії їхнього особистого життя. В історію «Близькі друзі» увійшов як перший серіал на американському ТБ, де показаний секс між чоловіками, включаючи практики взаємної мастурбації, римінгу та анального сексу.

Творці очікували невтішних відгуків праворуч, але нічого значущого так і не послідувало. Зате шоу критикували деякі представники ЛГБТК+. Воно не вписувалося в підхід politics of respectability, в рамках якого меншини потрібно показувати якомога більш «цивілізованими» і «нормальними», дистанціюючись від негативних стереотипів. «Близькі друзі» йшов іншим шляхом і торкався гострих тем — проституції серед неповнолітніх, приховування ВІЛ-позитивного статусу або одноразових зв’язків.

Цікаво, що хоча у Showtime серіал націлювали на геїв і частково лесбійок, він став хітом і серед гетеросексуальних жінок. А його успіх пізніше надихнув запустити «Секс в іншому місті».

«Секс в іншому місті»

Драма Showtime (2004—2009, 2019—…)

Лесбійкам незабаром теж дістався свій серіал про групу подруг — «Секс в іншому місті» (The L Word). Сьогодні його критикують за нереалістичність і віддаленість від справжніх проблем спільноти: героїні шоу — з середнього класу Західного Голлівуду, і далеко не всі складнощі можна розглянути на їхньому прикладі. Разом із тим «Секс в іншому місті» став першим серіалом про повсякденне життя спільноти, в якому було місце радості, веселощам і побуту, — для свого часу такий підхід можна вважати передовим.

Лесбійкам нарешті дозволили радіти життю і займатися звичайними справами.

Крім того, це перший серіал на телебаченні, в якому з’явився трансчоловік із постійною роллю, раніше трансгендерні люди найчастіше зустрічалися в епізодах медичних і поліцейських драм. На жаль, сюжетна лінія Макса Суїні (якого зіграли небінарна людина Даніела Сі) замість прориву виявилася провалом репрезентації. Уся екранна історія персонажа просякнута трансфобією: наприклад, «Секс в іншому місті» показує спростовані стереотипи про агресивність трансчоловіків через тестостерон.

Зараз авторки намагаються не повторювати старих помилок у перезапуску — The L Word: Generation Q. Перший сезон не отримав успіху оригінального шоу, але серіал виглядає більш прогресивним. Другий сезон вийде цієї осені.

«Хор»

Музична драмеді Fox (2009—2015)

«Хор» (Glee) багато в чому став революційним серіалом, хоча його виправдано критикують за найрізноманітніші гріхи — від дивної поведінки містера Шу до карикатурності багатьох героїв і незрозумілих сюжетних ліній.

Персонажів ЛГБТК+ у шоу чимало — щоправда, майже всі отримали обридлі сюжетні арки. До 2010-го вже встигли набити оскому і прихований гей, який ненавидить себе і компенсує свій біль тим, що зневажає оточуючих, і тема безнадійної закоханості в гетеросексуала, яку довго відіграє Курт.

Але були і дуже вдалі знахідки, наприклад один із перших на телебаченні портретів чорношкірої трансдівчини. Ця роль дала старт кар’єрі небінарного актора і співака Алекса Ньювелла. Крім того, ми побачили щасливий фінал для Блейна і Курта, а також Сантани і Брітані та навіть епізод з їхнім подвійним весіллям. І все це на каналі Fox у прайм-тайм!

«Помаранчевий — новий чорний»

Драмеді Netflix (2013—2019)

Коли Netflix ще не був платформою «всього для всіх», він здобував прихильність у першу чергу незвичайними сюжетами і ризикованими оригінальними проєктами, які не хотіли брати класичні майданчики. Зроблений із продюсеркою Дженджі Коен «Помаранчевий — новий чорний» став одним із перших великих і успішних серіалів платформи. Нонконформна та смілива оповідь про жіночу в’язницю виявилася приводом говорити про Netflix як про майбутнє телебачення — а все завдяки цікавому касту і розкриттю питань гомосексуальності, раси, поліцейського насильства і проблем американської тюремної системи.

Каст серіалу та історії героїнь були ковтком свіжого повітря на тлі однотипних актрис, яких глядачі звикли бачити на ТБ. «Помаранчевий — новий чорний» відкрив таких талановитих виконавиць, як Узо Адуба, Лаверн Кокс і Саміра Вайлі. А велика кількість і різноманітність лесбійських стосунків одразу внесла серіал до пантеону ЛГБТ-шоу.

«Очевидне»

Драмеді Amazon Prime (2014—2019)

Проєкт «Очевидне» (Transparent) тепло зустріли критики і глядачі. Як й інші стримінгові шоу з тематикою ЛГБТК+, він став нішевим хітом, а завдяки талановитій команді та якісному виконанню отримав десятки номінацій на головні серіальні нагороди і кілька статуеток «Еммі».

Про «Очевидне» цілком можна сказати, що він зроблений трансспільнотою: на кожному етапі зйомок шоу до нього доклали руку трансжінки, від продюсерок до костюмерок. Однак важко не помітити його основний недолік — виконавця головної ролі, цисчоловіка Джеффрі Тембора. У 2017 році кілька трансжінок із команди серіалу звинуватили актора у словесних і фізичних домаганнях, а також створенні некомфортної атмосфери на майданчику. Після внутрішнього розслідування і схожих свідчень колег Джеффрі по іншому серіалу, Arrested Development, Тембор не повернувся до зйомок п’ятого сезону.

Цей інцидент привернув увагу до давньої проблеми: багато хто у спільноті проти того, щоб цислюди грали трансперсон, коли є достатньо трансакторів (у яких до того ж і так мало можливостей потрапити в каст). Здається, в цьому питанні саме приклад «Очевидного» може стати переломним для телебачення.

На кожному етапі зйомок шоу до нього доклали руку трансжінки, від продюсерок до костюмерок.

Серіал розглядає квірність, гомосексуальність, тему віку, пізнього камінг-ауту, а також політичні проблеми на кшталт ізраїльсько-палестинського конфлікту. І все це не видається зайвим, а навпаки, добре вписано в історію сім’ї американських євреїв.

«Восьме почуття»

Науково-фантастична драма Netflix (2015—2018)

«Восьме почуття» (Sense8) написали і зняли для Netflix легендарні Лана і Ліллі Вачовскі. Серіал полюбився публіці, критикам і спільноті — він став одним із перших шоу з тривимірними ЛГБТК-героями, історії яких не починаються і не закінчуються на їхній орієнтації. Перший сезон отримав нагороду GLAAD як видатна драма. А ще серіал запам’ятався глядачам величезною кількістю постільних сцен усіх можливих форматів.

Ймовірно, саме через ці сцени порносайт xHamster після закриття шоу запропонував врятувати його і профінансувати продовження. З порятунком передбачувано не склалося. По-перше, тоді Netflix ще жодного серіалу не віддав іншим майданчикам (першим таким випадком став One Day at a Time у 2019 році). По-друге, «Восьме почуття» був дорогим серіалом: один епізод першого сезону коштував в середньому $4,5 мільйона, а другого — всі $9 мільйонів, що можна зіставити з «Грою престолів»; аналітики індустрії сумнівалися в таких фінансових можливостях сервісу. Та й навряд чи сестри Вачовскі погодилися б видавати своє дітище на порносайті.

Після новин про можливий «порятунок» Netflix заявив, що зніме двогодинний епізод-прощання, де закриють усі гілки оповіді. Цю історію люблять видавати за перемогу фандомів, але пізніше з’ясувалося, що Netflix від самого початку пропонував команді бюджет на двогодинний фінал — а продюсери сподівалися, що хвиля обурення змусить сервіс продовжити серіал на повноцінний сезон.

«Поза»

Драма FX (2018—2021)

«Поза» (Pose) Райана Мерфі увійде в історію як перший серіал з ансамблем трансжінок у головних ролях. Проєкт розповідає про бал- і дрег-культуру в Нью-Йорку 80-х, життя чорної і латинської квір-спільноти міста і порушує важливе для Мерфі питання «обраної сім’ї». При створенні команда надихалася документальним фільмом Paris is Burning Дженні Лівінгстон — частина героїв картини з’являються в невеликих ролях і в серіалі.

Критикам шоу полюбилося: як сказав Метт Золлер Сейтц у рецензії для Vulture, «американській аудиторії показали світ, який на ТБ ніколи не зображали з таким розмахом і грандіозними бюджетами». Завдяки достатньому фінансуванню серіалу дрег-вечори дійсно захоплюють, а декорації відповідають епосі аж до дорожніх знаків і вуличних ліхтарів. Сейтц навіть називає «Позу» кульмінацією всієї кар’єри Мерфі. Це демонструє, що квір-серіали зараз цікаві не тільки ЛГБТК-спільноті, а й великим продюсерам і каналам.

Зараз квір-серіали цікаві не тільки ЛГБТК-спільноті, а й великим продюсерам і каналам.

«Ейфорія»

Підліткова драма HBO / HBO Max (2019—…)

Відверті сцени сексу, вживання наркотиків і насильства в «Ейфорії» (Euphoria) можуть шокувати, але складно заперечувати автентичний портрет квір-людей у серіалі Сема Левінсона. Одна з головних перемог шоу — арка Ру і Джулс: на телебаченні історія кохання двох жінок рідко зустрічається і ще рідше стає сюжетом першого плану.

Також величезний прорив серіалу — сама трансдівчина Джулс та Гантер Шафер, яка її зіграла. Кастинг трансдівчини, а не хлопця на цю роль, на жаль, усе ще виглядає великою перемогою. А в «Ейфорії» ми вперше дивимося на трансдівчину закоханими очима, вона стає об’єктом бажання для багатьох героїв. Це нововведення у порівнянні зі звичайними історіями трансжінок, повними неприйняття і трагедій.

Проєкт хвалять і за відсутність лейблів орієнтації та самоідентифікації. З одного боку, це дає свободу від стереотипів; з іншого — в культурі, де «лесбійка» для багатьох все ще брудне слово, відмова від артикуляції стосунків Джулз і Ру була конформістським шляхом. Додамо кастинг конвенційно привабливих героїнь і гламурний візуальний ряд серіалу — і отримаємо далеко не найреволюційнішу репрезентацію.

Чи є неідеальна репрезентація проблемою? Напевне, це залежить у першу чергу від того, в якому контексті з’являються «неідеальні» шоу. Чим більше проєктів про ЛГБТК+ ми побачимо, тим більше кінематографістів зможуть показати різні історії квір-кохання, сімей і стосунків. Цього року ми вже побачили It’s a Sin, Generation, а також нові сезони Feel Good і Special — подивимося, що буде далі.