«Моя музика лунала на Азовсталі»: Музикант SadSvit — про раптову популярність і спроби її втримати

Було відчуття, що ти перший, хто придумав робити постпанк українською?

Звичайно, були українські музиканти, які раніше за мене робили таку музику, проте вони здебільшого виступали у підвалах для своїх друзів. Я ж спробував робити постпанк для ширшої аудиторії. Але не можу сказати, що я першовідкривач цього жанру в Україні.

Є такий український гурт Ivanov Down, який ще в 90-х грав постпанк. Ти про нього чув?

Я, насправді, мало знаю гуртів із 90-х. Але на конкурсі «Червона рута» було дуже багато гідних виконавців.

Яких, наприклад?

Спочатку я дізнався про Сестричку Віку: вона справжня, енергійна, дуже крута. Можу навіть сказати, що намагаюся робити щось схоже. Ще подобаються «Фантом-2» — це чуваки з Івано-Франківська.

До речі, що взагалі з музикальною сценою у Франику?

Узяти, наприклад, Калуш: це маленьке містечко у Франківській області, але тепер відоме на всю Україну. Тіна Кароль із Франківська, по-моєму. Зараз тут багато творчих людей, наприклад drimandr та SadNovelist.

Як ти почав писати музику?

У чотирнадцять, коли мама купила мені ноутбук. Встановив програму Fruity Loops — я і зараз у ній працюю, — а вже через рік умів робити повноцінні треки. Зареєструвався на сайті для фрилансерів і взяв перші замовлення на біти. Завів акаунт на SoundCloud. Працював із франківськими реперами. Починав з хіп-хопу, а потім дізнався про постпанк та інді-рок і кардинально змінив стиль.

Що ти зараз думаєш про музику, яку робив у 14 років?

У технічному плані вона могла бути й краще. Однак більшість мотивів зі старих робіт мені подобається й дотепер.

Можеш сказати, що це хороша музика?

Це не музика взагалі, це тільки половина від повноцінної композиції.

Коли вийшли твої перші треки? Що це було?

У 15 років — це був ліричний реп. Потім був трек «Разбитые мечты», який набрав 100 тисяч прослуховувань за чотири дні.

Тоді для мене це було багато. SoundCloud працює цікаво: якщо твій трек у перший день лайкнуть 100 людей, то платформа буде його рекомендувати. Я так набрав свою першу аудиторію.

Отримував за це гроші?

Ні. SoundCloud якщо і платить, то копійки. За 100 тисяч прослуховувань може бути один чи два бакси.

Я правильно розумію, що взагалі ти україномовний?

Звичайно, я ж з Івано-Франківська. Я нещодавно гуляв з одним чувачком, і мене так здивувало його питання: «А ти все життя розмовляєш українською?» Ну так, все життя.

Чому тоді ти випустив перший альбом російською у 2020 році?

Я орієнтувався більше на російську аудиторію і на українську російськомовну аудиторію.

За все життя в Україні, крім дому, я був тільки у Львові — навіть до Києва ніколи не приїздив. У мене не було уявлення, що відбувається у країні. Я чув від друзів, що половина Києва російськомовна, а Харків російськомовний повністю. І з цих суджень, хоч і хибних, зробив висновок, що мені варто писати російською. Хоча це було неправильно.

Але я не цураюся цього, бо то був етап пошуку, і потім я все одно почав писати українською.

Вийшов би зараз на одну сцену з якимось російським виконавцем, котрий виступає проти війни?

Я кенселю російську музику. Виступати з руснею — зашквар.

Виступати з руснею — зашквар.

Розкажи про процес створення треків.

За день я можу записати декілька мотивів. Наступного дня я переслуховую їх і відбираю найкращий. Увесь процес запису відбувається у моїй спальні. У мене є три гітари. Одного разу позичав вінтажну драм-машину 1989 року. А все інше пишу у програмі.

Музичної освіти в мене немає, хоча дуже хотілося.

Скільки часу займає створення пісні?

Кілька днів, якщо нічого не заважає. Інструментал можна придумати хвилин за двадцять. Розвинути його — десь три-чотири години. Паралельно в голову приходить приспів. Додати куплети — ще два-три дні.

Який найважливіший епізод у твоїй музичній кар’єрі?

Перший — коли я почав заливати музику в інтернет. Другий — спільний альбом із франківським репером SadNovelist, який завірусився у 2021 році. Ну і те саме відео «Азову» під «Касету».

Ти щось робив для того, щоб «Касета» вистрілила?

Ні, абсолютно. На рекламу своєї музики я не витратив ані копійки.

Пам’ятаєш, які в тебе були емоції, коли побачив, що воно так розлітається?

Я б збрехав, якби сказав, що я на таке очікував. У перший день був шок. А на другий я вже почав думати, як залишитися на плаву, — не втратити популярність. Наступний трек, «Світанок», я написав через десять днів.

На рекламу своєї музики я не витратив ані копійки.

Що тобі говорили про цей трек?

Дуже багато людей писало особисті повідомлення, особливо військові. В основному дякували.

Азовцю, який записав і змонтував це відео під «Касету», я сам написав одразу, як тільки він вийшов з полону, і подякував, що він нас захищає. А він відповів, що військові постійно слухали мої пісні й вони їх підтримували. Тільки тоді я усвідомив, що моя музика навесні лунала на Азовсталі.

Як ти взагалі просуваєш свою музику?

Самостійно у тіктоці. Ніколи не сприймав цю платформу як робочу, але виявилося, що це дуже сильний інструмент. Перше моє відео там за два дні набрало 80 тисяч переглядів. Але я ніяк не підлаштовую музику під алгоритми навмисно.

А можна зрозуміти, яка музика зроблена під алгоритми?

Звичайно: «пряма бочка», тобто удар у в ½, рівні та чіткі такти, примітивний текст, красива картинка, шароварщина, «байрактари», «ванька-встанька».

З лейблами працюєш?

Мене багато хто запрошував, але я відмовляюся. Є лейбли, які забирають 70% від заробітку музиканта. Є лейбли, які витискають з артиста всі соки. Я ж хочу власну тусовку.

Ти вже заробляєш музикою?

Я себе забезпечую. Місяць працював офіціантом, але звільнився, коли став отримувати гроші від музики. Гроші приходять від Spotify, YouTube та Apple Music. Це дозволяє мені донатити армії, допомагати батькам, інвестувати у свою творчість, у проєкти, не пов’язані з музикою. Наприклад, зараз я хочу створити колекцію одягу.

Скільки грошей це приносить?

Достатньо. Середньостатистична європейська зарплата.

Зараз просто стати музикантом?

Тим, хто тільки починає, буде важче — кожного дня з’являються нові імена. Попит став більший, але чим більший попит, тим більше пропозицій. Тому треба шукати щось нове — зараз потрібні унікальні виконавці.

Тобі цікаві якісь конкурси? Наприклад, Євробачення.

Я відмовився від Євробачення. Мене подзвонив Pianoбой і запропонував представити Україну, але я не захотів. Я роками слідкував за цим конкурсом, реально любив його. Але з кожним роком Євробачення ставало більш політичним. Вирішувала вже не пісня, а орієнтація, гендер чи ще якісь подібні штуки. Тобто об’єктивність зникла.

Не хочеш повторити успіх Kalush?

Вони круті. Але мені не вистачає компетенції — я ще рік тому у школі навчався. Я б морально не витримав. Ну і про свою неприязнь до цього конкурсу я вже розповів.

А інші конкурси?

Не покличуть — не піду. Мені не принципово, чи буде в мене щось стояти на полиці. Я музику роблю, щоб кайфував я сам та мої друзі.

Про що трек «Силуети»?

Цей трек я написав на початку жовтня, коли багато говорили про те, що Путін розчехляє ядерні боєголовки. Це мав бути трек про гіпотетичну ядерну війну. Я пояснив це Лізі («Структура щастя». — Прим. ред.), вона зрозуміла, але зробила куплет скоріше про те, що вже відбувається. «…Силуети кажуть, що там спокій» — це про померлих під час війни.

Як це взагалі зараз, у розпал війни, бути молодим українським виконавцем?

Стаєш сильнішим, дорослішим і виваженим. Усе прискорилося: я через музику познайомився з багатьма розумними людьми. Навіть тими, хто колись для мене був кумиром. Наприклад, із Паліндромом. Я не міг повірити, що він мені сам написав, — хоча тоді в мене вже було більше прослуховувань, ніж у нього.

У майбутньому ти плануєш також робити музику?

Хотілося б, але я перестав щось планувати, коли почалася повномасштабна війна.

Чия кар’єра з українських зірок тобі подобається?

Є старші виконавці, які мені імпонують — «Океан Ельзи», Скрябін, — але немає тих, на кого я рівняюся.

А що думаєш про Степана Гігу?

О, це прикольний мем, який вийшов з-під контролю. Мої батьки захоплювалися ним. Він тривалий час жив у Франківську, я його часто бачив, прикольний мужичок. Я дуже сумую за домом, і коли включаю Степана Гігу, то одразу такий настрій, як на родинних святах. У нас всюди його включали, тому у мене з його музикою пов’язані гарні спогади.

Що ти зараз робиш у Австрії?

Я виїхав до Відня, коли мені ще було 17 років. Навчаюся в університеті за спеціальністю music production. Спілкуюся з українською діаспорою. Ми часто робимо культурні проєкти типу літературних вечорів для українців. Зараз у планах дати європейський тур і зібрати грошей для армії. Але дуже хотілося б в Україну. Може, навесні повернутися?

Фото: Gorsad Kyiv

Публікацію створено у співпраці з програмою Democracy Frontline за підтримки Федеративного Міністерства закордонних справ Німеччини. Організатори програми ГО Media Frontline e.V. (Berlin) та ГО «‎Тинк Тенк Юкрейн» (Харків). Посилання на соцмережі програми: телеграм , фейсбук, інстаграм