Портрет

«Моя музика лунала на Азовсталі»: Музикант SadSvit — про раптову популярність і спроби її втримати

Богдан Розвадовський пише музику з 14 років, але ви радше впізнаєте його за псевдонімом SadSvit. Цієї весни «Азов» змонтував відео під його пісню «Касета», і тепер треки Богдана збирають мільйони прослуховувань. Поговорили з SadSvit про те, як просувати свою музику, коли в країні війна, та заробляти на ній, коли ти щойно закінчив школу.

Було відчуття, що ти перший, хто придумав робити постпанк українською?

Звичайно, були українські музиканти, які раніше за мене робили таку музику, проте вони здебільшого виступали у підвалах для своїх друзів. Я ж спробував робити постпанк для ширшої аудиторії. Але не можу сказати, що я першовідкривач цього жанру в Україні.

Є такий український гурт Ivanov Down, який ще в 90-х грав постпанк. Ти про нього чув?

Я, насправді, мало знаю гуртів із 90-х. Але на конкурсі «Червона рута» було дуже багато гідних виконавців.

Яких, наприклад?

Спочатку я дізнався про Сестричку Віку: вона справжня, енергійна, дуже крута. Можу навіть сказати, що намагаюся робити щось схоже. Ще подобаються «Фантом-2» — це чуваки з Івано-Франківська.

До речі, що взагалі з музикальною сценою у Франику?

Узяти, наприклад, Калуш: це маленьке містечко у Франківській області, але тепер відоме на всю Україну. Тіна Кароль із Франківська, по-моєму. Зараз тут багато творчих людей, наприклад drimandr та SadNovelist.

Як ти почав писати музику?

У чотирнадцять, коли мама купила мені ноутбук. Встановив програму Fruity Loops — я і зараз у ній працюю, — а вже через рік умів робити повноцінні треки. Зареєструвався на сайті для фрилансерів і взяв перші замовлення на біти. Завів акаунт на SoundCloud. Працював із франківськими реперами. Починав з хіп-хопу, а потім дізнався про постпанк та інді-рок і кардинально змінив стиль.

Що ти зараз думаєш про музику, яку робив у 14 років?

У технічному плані вона могла бути й краще. Однак більшість мотивів зі старих робіт мені подобається й дотепер.

Можеш сказати, що це хороша музика?

Це не музика взагалі, це тільки половина від повноцінної композиції.

Коли вийшли твої перші треки? Що це було?

У 15 років — це був ліричний реп. Потім був трек «Разбитые мечты», який набрав 100 тисяч прослуховувань за чотири дні.

Тоді для мене це було багато. SoundCloud працює цікаво: якщо твій трек у перший день лайкнуть 100 людей, то платформа буде його рекомендувати. Я так набрав свою першу аудиторію.

Отримував за це гроші?

Ні. SoundCloud якщо і платить, то копійки. За 100 тисяч прослуховувань може бути один чи два бакси.

Я правильно розумію, що взагалі ти україномовний?

Звичайно, я ж з Івано-Франківська. Я нещодавно гуляв з одним чувачком, і мене так здивувало його питання: «А ти все життя розмовляєш українською?» Ну так, все життя.

Чому тоді ти випустив перший альбом російською у 2020 році?

Я орієнтувався більше на російську аудиторію і на українську російськомовну аудиторію.

За все життя в Україні, крім дому, я був тільки у Львові — навіть до Києва ніколи не приїздив. У мене не було уявлення, що відбувається у країні. Я чув від друзів, що половина Києва російськомовна, а Харків російськомовний повністю. І з цих суджень, хоч і хибних, зробив висновок, що мені варто писати російською. Хоча це було неправильно.

Але я не цураюся цього, бо то був етап пошуку, і потім я все одно почав писати українською.

Вийшов би зараз на одну сцену з якимось російським виконавцем, котрий виступає проти війни?

Я кенселю російську музику. Виступати з руснею — зашквар.

Виступати з руснею — зашквар.

Розкажи про процес створення треків.

За день я можу записати декілька мотивів. Наступного дня я переслуховую їх і відбираю найкращий. Увесь процес запису відбувається у моїй спальні. У мене є три гітари. Одного разу позичав вінтажну драм-машину 1989 року. А все інше пишу у програмі.

Музичної освіти в мене немає, хоча дуже хотілося.

Скільки часу займає створення пісні?

Кілька днів, якщо нічого не заважає. Інструментал можна придумати хвилин за двадцять. Розвинути його — десь три-чотири години. Паралельно в голову приходить приспів. Додати куплети — ще два-три дні.

Який найважливіший епізод у твоїй музичній кар’єрі?

Перший — коли я почав заливати музику в інтернет. Другий — спільний альбом із франківським репером SadNovelist, який завірусився у 2021 році. Ну і те саме відео «Азову» під «Касету».

Ти щось робив для того, щоб «Касета» вистрілила?

Ні, абсолютно. На рекламу своєї музики я не витратив ані копійки.

Пам’ятаєш, які в тебе були емоції, коли побачив, що воно так розлітається?

Я б збрехав, якби сказав, що я на таке очікував. У перший день був шок. А на другий я вже почав думати, як залишитися на плаву, — не втратити популярність. Наступний трек, «Світанок», я написав через десять днів.

На рекламу своєї музики я не витратив ані копійки.

Що тобі говорили про цей трек?

Дуже багато людей писало особисті повідомлення, особливо військові. В основному дякували.

Азовцю, який записав і змонтував це відео під «Касету», я сам написав одразу, як тільки він вийшов з полону, і подякував, що він нас захищає. А він відповів, що військові постійно слухали мої пісні й вони їх підтримували. Тільки тоді я усвідомив, що моя музика навесні лунала на Азовсталі.

Як ти взагалі просуваєш свою музику?

Самостійно у тіктоці. Ніколи не сприймав цю платформу як робочу, але виявилося, що це дуже сильний інструмент. Перше моє відео там за два дні набрало 80 тисяч переглядів. Але я ніяк не підлаштовую музику під алгоритми навмисно.

А можна зрозуміти, яка музика зроблена під алгоритми?

Звичайно: «пряма бочка», тобто удар у в ½, рівні та чіткі такти, примітивний текст, красива картинка, шароварщина, «байрактари», «ванька-встанька».

З лейблами працюєш?

Мене багато хто запрошував, але я відмовляюся. Є лейбли, які забирають 70% від заробітку музиканта. Є лейбли, які витискають з артиста всі соки. Я ж хочу власну тусовку.

Ти вже заробляєш музикою?

Я себе забезпечую. Місяць працював офіціантом, але звільнився, коли став отримувати гроші від музики. Гроші приходять від Spotify, YouTube та Apple Music. Це дозволяє мені донатити армії, допомагати батькам, інвестувати у свою творчість, у проєкти, не пов’язані з музикою. Наприклад, зараз я хочу створити колекцію одягу.

Скільки грошей це приносить?

Достатньо. Середньостатистична європейська зарплата.

Зараз просто стати музикантом?

Тим, хто тільки починає, буде важче — кожного дня з’являються нові імена. Попит став більший, але чим більший попит, тим більше пропозицій. Тому треба шукати щось нове — зараз потрібні унікальні виконавці.

Тобі цікаві якісь конкурси? Наприклад, Євробачення.

Я відмовився від Євробачення. Мене подзвонив Pianoбой і запропонував представити Україну, але я не захотів. Я роками слідкував за цим конкурсом, реально любив його. Але з кожним роком Євробачення ставало більш політичним. Вирішувала вже не пісня, а орієнтація, гендер чи ще якісь подібні штуки. Тобто об’єктивність зникла.

Не хочеш повторити успіх Kalush?

Вони круті. Але мені не вистачає компетенції — я ще рік тому у школі навчався. Я б морально не витримав. Ну і про свою неприязнь до цього конкурсу я вже розповів.

А інші конкурси?

Не покличуть — не піду. Мені не принципово, чи буде в мене щось стояти на полиці. Я музику роблю, щоб кайфував я сам та мої друзі.

Про що трек «Силуети»?

Цей трек я написав на початку жовтня, коли багато говорили про те, що Путін розчехляє ядерні боєголовки. Це мав бути трек про гіпотетичну ядерну війну. Я пояснив це Лізі («Структура щастя». — Прим. ред.), вона зрозуміла, але зробила куплет скоріше про те, що вже відбувається. «…Силуети кажуть, що там спокій» — це про померлих під час війни.

Як це взагалі зараз, у розпал війни, бути молодим українським виконавцем?

Стаєш сильнішим, дорослішим і виваженим. Усе прискорилося: я через музику познайомився з багатьма розумними людьми. Навіть тими, хто колись для мене був кумиром. Наприклад, із Паліндромом. Я не міг повірити, що він мені сам написав, — хоча тоді в мене вже було більше прослуховувань, ніж у нього.

У майбутньому ти плануєш також робити музику?

Хотілося б, але я перестав щось планувати, коли почалася повномасштабна війна.

Чия кар’єра з українських зірок тобі подобається?

Є старші виконавці, які мені імпонують — «Океан Ельзи», Скрябін, — але немає тих, на кого я рівняюся.

А що думаєш про Степана Гігу?

О, це прикольний мем, який вийшов з-під контролю. Мої батьки захоплювалися ним. Він тривалий час жив у Франківську, я його часто бачив, прикольний мужичок. Я дуже сумую за домом, і коли включаю Степана Гігу, то одразу такий настрій, як на родинних святах. У нас всюди його включали, тому у мене з його музикою пов’язані гарні спогади.

Що ти зараз робиш у Австрії?

Я виїхав до Відня, коли мені ще було 17 років. Навчаюся в університеті за спеціальністю music production. Спілкуюся з українською діаспорою. Ми часто робимо культурні проєкти типу літературних вечорів для українців. Зараз у планах дати європейський тур і зібрати грошей для армії. Але дуже хотілося б в Україну. Може, навесні повернутися?


Фото: Gorsad Kyiv

Публікацію створено у співпраці з програмою Democracy Frontline за підтримки Федеративного Міністерства закордонних справ Німеччини. Організатори програми ГО Media Frontline e.V. (Berlin) та ГО «‎Тинк Тенк Юкрейн» (Харків). Посилання на соцмережі програми: телеграм , фейсбук, інстаграм

Нове та Найкраще

174

600

218
350

Більше матеріалів