Парад русалок

Парад русалок — найбільший у США мистецький парад, який уже 41 рік поспіль проводять на Коні-Айленді. Захід традиційно відбувається в суботу, найближчу до літнього сонцестояння, і відзначає настання літнього сезону. Цього разу дата припала на 17 червня.

— Це був мій перший парад, але точно не останній. Я прийшла з друзями, узявши з собою кілька камер. Атмосфера була надихаючою, веселою та вільною. Завжди приємно спостерігати, як люди самовиражаються і святкують.

На параді було кілька тисяч учасників і глядачів. Я не намагалася зняти когось або щось конкретне, бо це обмежує. Я просто обирала людей, до яких відчувала потяг. Слідкувала за моментом, і коли бачила щось, що здавалося мені доволі інтригуючим, фотографувала.

Найбільше мені запам’яталася жінка в образі русалки, яка сиділа в гігантській устриці, а чоловік без костюма штовхав її. Це було чудово.

Я не намагалася зняти когось або щось конкретне, бо це обмежує. Я просто обирала людей, до яких відчувала потяг.

Моя родина іммігрувала до Штатів у 1997-му після того, як батьки виграли грінкарту у лотерею. Я виросла в Атланті, Джорджія. Коли мені було шістнадцять, я вирушила до Нью-Йорка, а ще через рік — до Лос-Анджелеса. Працювала у ресторанах близько восьми років.

Під час роботи в закладі на Веніс-Біч я почала фотографувати друзів. Більшість із них були так чи інакше пов’язані з музикою. Згодом я побувала в турі з кількома гуртами і так зайнялася музичною фотографією. Зараз я живу між Нью-Йорком і Лос-Анджелесом — роблю світлини знаменитостей для різних медіа, проводжу фешн-зйомки і створюю документальні проєкти.

Я дуже ціную в людях вразливість. Щоб дати себе сфотографувати, потрібна велика довіра. Це справді особлива річ, коли тобі довіряють незнайомці. Як тільки хтось вирішує впустити мене у свій простір, я відповідаю за те, щоб найкращим чином передати сутність цієї людини, її особистість, страхи та любов.

Я дуже ціную в людях вразливість. Щоб дати себе сфотографувати, потрібна велика довіра.