Х’юстоне, у мене проблеми: Як космос впливає на психіку

За 60-річний період освоєння космосу у позаземному просторі побувало понад пів тисячі осіб. У наші дні туди дедалі частіше вирушають не лише астронавти після багаторічної підготовки, а й «туристи» — нехай поки що і ненадовго й за великі гроші. Так, у 2021 році в космос полетіли засновник Amazon Джефф Безос і бізнесмен Річард Бренсон: обидва на ракетах, спроєктованих їхніми компаніями Blue Origin та Virgin Galactic відповідно. На борту Crew Dragon Ілона Маска знаходилися чотири людини, які до цього жодного разу не були на орбіті. Восени на МКС узагалі висадилася ціла знімальна група для роботи над фільмом.

Вирушити за лінію Кармана і справді вже не так складно, як це було ще кілька десятиліть тому. Однак політ у космос — усе ще небезпечна затія. Досягнення науки допомагають стежити за фізичним здоров’ям, але як за умов тотальної ізоляції, замкненого простору та відсутності звичних розваг зберігати розум? Подібними питаннями займається порівняно нова галузь космічної психології.

Неприродний відбір

У 1973 році космонавти американської орбітальної станції «Скайлеб» зупинили роботу і відмовилися виходити на зв’язок із центром управління польотом. Увесь день вони провели біля ілюмінаторів, спостерігаючи космічні краєвиди, і більше нічого не робили. «Ми були перевантажені, — пояснював астронавт Вільям Поуг. — Цілими днями ми гарували як прокляті». Страйк стався у середині 84-денної місії, коли вся команда втомилася працювати по 16 годин на добу.

Космонавти «Скайлеб» зупинили роботу. Увесь день вони провели біля ілюмінаторів, спостерігаючи космічні краєвиди, і більше нічого не робили.

Пізніше в ході досліджень з’ясувалося, що під час тривалих польотів імовірність психологічних проблем та конфліктів між учасниками місії зростає якраз на півдорозі. «Члени команди спочатку радіють, що все йде добре, а потім раптом розуміють, що до повернення додому залишилося терпіти ще стільки ж», — зазначає​ Нік Кенас, почесний професор у Каліфорнійському університеті та автор книги «Люди в космосі: психологічні негаразди».

Ситуація зі «Скайлеб» стала важливим уроком для NASA та всієї космічної індустрії. Тоді астронавтам дали додаткову годину вільного часу на день і відтоді у принципі почали приділяти більше уваги відпочинку членів екіпажу. Крім того, інцидент показав, наскільки мало у космічних агентств реального контролю над діями своїх астронавтів. Тому важливий етап усієї місії — відбір та підготовка членів екіпажу.

Космічні агенції шукають не лише кваліфікованих співробітників із необхідними навичками: важливий також тип особистості. Астронавти повинні бути достатньо незалежними, щоб діяти самостійно в певних складних ситуаціях, але решту часу все-таки слідувати чітким інструкціям.

Ще близько пів століття тому психіатри американських ВПС вважали, що типовий образ космонавта — це «імпульсивний адреналіновий наркоман із суїцидальними нахилами та сексуальними відхиленнями». Навіть лікарі думали, що тільки не зовсім нормальний авантюрист і любитель незвичайних насолод погодиться бути пристебнутим ременями й відправленим на орбіту. Проте досвід показав, що у космосі більше потрібні холоднокровні та стресостійкі люди.

Раніше вважали, що типовий образ космонавта — це «імпульсивний адреналіновий наркоман із суїцидальними нахилами та сексуальними відхиленнями».

Немає таких конкретних показників, як пульс і тиск, які дозволяють оцінити ментальне здоров’я, але визначити хоча б емоційну стабільність допомагають спеціальні тести. Особливо складно спрогнозувати, чи не втратить людина самовладання в незвичній обстановці, де діють зовсім інші фізичні закони. Вплив невагомості, сенсорна депривація, відсутність опори, обмеженість простору та зміна сприйняття часу — це і враховують космічні психологи під час тестування. А ще те, як астронавт спілкується з іншими членами екіпажу, які стосунки складаються у нього всередині ізольованої групи.

«Головне — це загальнолюдські якості. Доброта, вміння знаходити вихід зі складних ситуацій, товариськість, взаємодопомога та багато іншого, — розповідав космонавт-випробувач Микола Чуб в інтерв’ю „Ножу“. — Крім об’єктивних чинників дивляться на бажання і прагнення людини досягти космічної мети. Без мотивації цей шлях не пройти, це нереально».

У книзі «Психологія та космос», співавтором якої був Юрій Гагарін, сказано, що ще в період перших польотів аналізували навіть мову їхніх учасників. «Повідомлення космонавта про те, що його „самопочуття добре“, важливе для психологів не лише своїм змістом, а й тоном, яким воно зроблене».

Вічний джетлаг

Типові психологічні проблеми, з якими можна зіткнутися в космосі, нічим не відрізняються від тих, що виникають під впливом стресу на Землі: труднощі зі сном, дратівливість, мінливість настрою, зневіра, підвищена нервозність чи занепокоєння.

Ментальні розлади можуть бути спровоковані фізичними факторами, яких у космосі більш ніж достатньо. При невагомості в організмі відбувається перерозподіл рідини, кров приливає до голови, через що виникає мігрень. Знижується імунітет, змінюється обмін речовин та гормональний фон, порушується водно-сольовий баланс. На найвідповідальніших ділянках польоту (виведення на орбіту, стикування, вихід у відкритий космос, спуск з орбіти, приземлення, позаштатні ситуації) космонавти зазнають колосальної емоційної напруги.

До всього на людину тисне відчуття, що від смерті у відкритому космосі її відокремлює лише обшивка корабля. Та й сам простір влаштований інакше: це кімната з обладнанням, де треба пересуватися особливим чином, буквально ширяючи в невагомості. А тому тіло не отримує звичних навантажень, що також вважають одним із факторів погіршення психічного здоров’я.

На людину тисне відчуття, що від смерті у відкритому космосі її відокремлює лише обшивка корабля.

Завідувач «Лабораторії когнітивних досліджень в освоєнні космосу» Дмитро Баланьов звертає увагу на ще один фактор — терморегуляцію. «У космосі позбавлятися тепла, яке виділяють усі ці прилади, дуже складно, тому завжди є ризик перегріву, — каже він. — І нічого з цим вдіяти не можна: ти не ввімкнеш кондиціонер. Усе це створює не лише фізіологічні проблеми, а й психологічні — виходить, що людина постійно перебуває у стресовій ситуації».

У невагомості у принципі складно жити і без урахування інших факторів. Коли ми швидко їдемо в ліфті або дивимося вниз із великої висоти, нас охоплює страх — ніби щось обривається всередині, дихання збивається. Приблизно те саме відчуває космонавт, але завдяки постійним тренуванням він вчиться долати подібні відчуття.

Однак через ці тренування людина ризикує здоров’ям ще до польоту. «Коли вас саджають у центрифугу і покрутять трохи, у вас може луснути якась кровоносна судина в головному мозку. А після інсульту ви не тільки в космос не полетите, але решту життя можете провести в інвалідній каталці», — пише у своїй книзі «Володарі нескінченності» льотчик-космонавт Юрій Батурін.

Ще одна проблема, з якою людина стикається на орбіті, — відсутність поділу на день і ніч. Можливість спостерігати захід сонця кілька разів на добу, звичайно, приємний бонус, проте через це складно розібратися, коли потрібно спати, а коли — ні. Через порушення циркадних ритмів можна навіть на Землі відчувати втому, але на орбіті «джетлаг» не закінчується ніколи. Космічні агентства використовують різну техніку, щоб допомогти астронавтам налагодити режим, наприклад спеціальні лампи або окуляри, проте, як і раніше, головне — дотримуватися чіткого розпорядку.

У 2020-му космонавти навіть почали роздавати поради, як пережити вимушений карантин, — досвіду ізоляції у них було достатньо. Так, американець Скотт Келлі, який брав участь у чотирьох космічних польотах і майже рік провів на МКС, якраз і закликав дотримуватися режиму дня, а ще неодмінно спілкуватися з людьми хоча б віртуально.

Інший колишній астронавт Джей Бакі запустив цілий онлайн-посібник, що допомагає впоратися з карантином. Спершу ці рекомендації призначалися учасникам космічних місій.

Наодинці складніше долати тривогу (нам потрібен хтось, хто б заспокоїв і підтримав), а на час польоту найближчими людьми для космонавта стають члени екіпажу. І стосунки всередині колективу залежать від того, наскільки збігатимуться характери.

«Екіпаж навіть більший за сім’ю. Вони повинні думати як одна людина, діяти злагоджено та синхронно, підстраховувати та допомагати один одному, розуміти товариша з півслова. Іноді єднання членів екіпажу досягає такого ступеня, що вони починають розуміти один одного без слів, за мімікою, жестом, поглядом», — пише Юрій Батурін.

Будьте як удома

Людина досить легко пристосовується до різних умов, але у випадку космічної місії їх забагато. «Одне із завдань екіпажу полягає у тому, щоб прискорити адаптацію до навколишнього середовища. У цьому людям допомагає створення особистого мікрокосму», — говорить професор психології Натан Сміт, який співпрацює з NASA та Європейським космічним агентством. Йдеться про те, що космонавти можуть узяти із собою якісь дрібні речі, сувеніри, що нагадують їм про дім. Колись моряки робили так само, вирушаючи досліджувати далекі землі.

Космонавти можуть узяти із собою якісь дрібні речі, сувеніри, що нагадують їм про дім. Колись моряки робили так само.

А після інциденту із «заколотом на „Скайлебі“» особливу увагу приділяють вільному часу астронавтів. Сьогодні мешканці космічної станції під час відпочинку можуть зв’язуватися зі своєю родиною та взагалі користуватися інтернетом. А ще на кораблях тривалих місій зазвичай є спеціальні тренажери для занять спортом у невагомості.

Також учасникам польоту намагаються забезпечувати можливість займатися їхнім хобі: слухати улюблену музику, хоч іноді проводити час за іграми чи переглядом передач — робити все те, що зазвичай допомагає розслабитися і зняти стрес.

Крім того, космічні компанії використовують технології віртуальної реальності — найчастіше для тренувань команди на Землі, але VR має і великий медичний потенціал. VR-окуляри можуть заспокоїти людину, дати їй ілюзію перебування у приємному чи знайомому місці.

«Гнучкість VR дозволяє використовувати її для розслаблення, стимуляції, соціалізації, вправ та багато чого ще. Віртуальну реальність можна пристосувати для боротьби з нудьгою через захоплюючі ігри чи фільми, а також для об’єднання з іншими астронавтами, створення соціального досвіду», — пише у своєму дослідженні Ніколас Саламон, інженер-технолог SpaceX.

Розробки у соціальній VR виглядають багатообіцяючими, особливо у галузі технологій тактильного дотику. Можливо, незабаром космонавти зможуть навіть «доторкнутися» до своїх близьких за сотні тисяч кілометрів.

Звикнути до Землі

Адаптуватися до нових умов астронавтам доводиться і після повернення на Землю. І йдеться не лише про фізичне здоров’я: як правило, людина проходить ще три психологічні обстеження — через 3 дні, 14 днів та від 30 до 45 днів після посадки.

«Багато астронавтів, коли приземляються, можуть потім не літати протягом кількох років, тому їм потрібно визначити, залишаться вони в NASA чи все ж займуться чимось ще, — пояснює Гері Бевен, керівник відділення психіатрії Космічного центру імені Джонсона в NASA. — Це може бути дуже важким, виснажливим рішенням навіть для найменш невротичних осіб».

Так, у Базза Олдріна — другої в історії людини, що ступила на Місяць, — після повернення на Землю трапилася депресія. Їх із Нілом Армстронгом місія була під загрозою, а тому стала ще більш стресовою. У складний момент Армстронг узяв на себе управління, тоді як Олдрін блискавично робив перерахунки. На роздуми було лише 30 секунд: здійснити посадку, скасувати її або запустити основний двигун та повернутися на місячну орбіту. У результаті астронавти впоралися та приземлилися у безпечному місці. Першим на поверхню Місяця ступив Армстронг — так вирішило керівництво NASA. За деякими даними, для Базза Олдріна це стало ударом, хоч публічно він і не висловлювався.

У Базза Олдріна — другої в історії людини, що ступила на Місяць, — після повернення на Землю трапилася депресія.

Після повернення на Землю на астронавтів чекали почесті, проте кар’єра Олдріна в NASA добігла кінця. Схоже, йому було важко прийняти той факт, що найголовніша подія його життя позаду. Інших цілей, які можна порівняти за значимістю з польотом на Місяць, він не мав. Пізніше Базз описав свої переживання в інтерв’ю для Los Angeles Times: «Я хотів повернутися на роботу, але не було тієї роботи, на яку я міг би повернутися… Я не мав жодної мети… і жодного проєкту, в який я хотів би вкласти себе».

Олдрін почав зловживати алкоголем, його шлюб розпався, почалися проблеми із законом. У результаті його затримали в нетверезому стані за спробу вдертися до чужого будинку. А у 2002-му Олдрін вдарив прихильника теорії змови, який публічно сказав, що місія була фікцією й обидва астронавти не висаджувалися на Місяць.

Усе це, звісно, ​​сталося вже на Землі. Але оскільки з кожним роком комерційних польотів більшає, малоймовірно, що всі пасажири проходитимуть такий самий суворий відбір і готуватимуться, як астронавти NASA. Тому Гері Бевен пророкує, що невдовзі ми можемо побачити, «як у когось справді станеться перший психотичний епізод у самому космосі». Утім, він налаштований усе ж таки оптимістично: «Оскільки космічні подорожі стають нормою, цілком природно, що служби охорони психічного здоров’я теж пристосовуються до цих змін», — каже він.

У будь-якому разі астронавти завжди мають бути готові до найгіршого. У подкасті How It Happened Міріам Крамер співробітники NASA розповіли: якщо виявиться, що член екіпажу становить небезпеку для себе або оточуючих, на борту передбачені застібки-блискавки і транквілізатори.

На обкладинці кадр із фільму «Гравітація». Зображення: Warner Bros. Pictures / Everett Collection